ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2020 року
м. Київ
провадження № 51-1579ск18
Суддя Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду Ємець О.П., розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2013 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року щодо ОСОБА_2, ОСОБА_1,
встановив:
Засуджений ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою на вищевказані судові рішення.
Постановою судді Верховного Суду від 29 квітня 2020 року відмовлено засудженому ОСОБА_1 у витребуванні кримінальної справи щодо нього та ОСОБА_2 для перевірки в касаційному порядку.
На адресу Верховного Суду 26 травня 2020 року надійшла повторна касаційна скарга засудженого ОСОБА_1 на зазначені судові рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 398 КПК 1960 рокупри вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення суд касаційної інстанції має керуватися ст. ст. 370 - 372 цього ж Кодексу.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 387 КПК 1960 рокузміст касаційної скарги повинен відповідати вимогам ст. 350 цього Кодексу, зокрема наведені у скарзі доводи й прохання мають бути конкретними та узгоджуватися між собою.
Проте, у повторній касаційній скарзі засудженого ОСОБА_1 всупереч цим вимогам процесуального закону не міститься обґрунтування необхідності скасування оскаржуваних судових рішень на підставах, передбачених ст. 398 КПК 1960 року, з огляду на положення статей 370-372 цього Кодексу.