ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 червня 2020 року
м. Київ
справа № 539/482/18
провадження № 51-317км20
Верховний Суд колегією суддів
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Мазура М. В.,
суддів Марчука О. П., Могильного О. П.,
за участю:
секретаря судового засідання Слободян О. М.,
прокурора Вараниці В. М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 12 березня 2019 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016170240001965, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого - останнього разу за вироком Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 05 листопада 2015 року за ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік. На підставі ст. 75 КК звільненого від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 389, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК.
Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 12 березня 2019 року ОСОБА_1 засуджено до покарання: за ч. 1 ст. 389 КК - у виді обмеження волі на строк 1 рік; за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК - у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч. 3 ст. 185 КК - у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК - у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ч. 1 ст. 71, ч. 1 ст. 72 КК за сукупністю вироків до покарання призначеного за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком і остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
На підставі ч. 5 ст.72 КК (в редакції Закону від 26 листопада 2015 року № 838-VIII "Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання" далі - Закон № 838-VIII) ОСОБА_1 зараховано у строк покарання строк перебування його під вартою з 01 грудня 2016 року по 07 грудня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, а також зараховано у строк покарання строк перебування його під вартою з 23 серпня 2018 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він за встановлених судом першої інстанції обставин та детально наведених у вироку, будучи засудженим за вироком Лубенського міськрайонного суду Полтавської області за ч. 1 ст.286 КК зокрема, до додаткового покарання у виді позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік і 13 січня 2016 року порушив порядок та умови відбування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, зокрема 06 вересня 2016 року керував транспортним засобом.
Крім цього, 04 лютого 2018 року, приблизно о 01:00 ОСОБА_1, перебуваючи поруч із домогосподарством на АДРЕСА_2, переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає, діючи повторно, таємно, проник до приміщення гаражу за вказаною адресою, звідки почав виносити до паркану належний потерпілій ОСОБА_2, металобрухт на загальну суму 678,80 грн, але свій злочинний умисел, направлений на крадіжку чужого майна, поєднаного із проникненням до іншого приміщення, довести до кінця не зміг з причин, що не залежали від його волі, оскільки, не вчинивши усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, помітив у вікні будинку господаря та покинув місце вчинення злочину.
Також, в цей же день приблизно, о 03:00, ОСОБА_1, перебуваючи поруч із вищевказаним домогосподарством, діючи повторно, переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає, переліз через паркан та проник у гаражне приміщення за вказаною адресою, звідки таємно викрав газонокосарку "STURM", вартістю 1133,33 грн, завдавши тим самим потерпілому ОСОБА_3 матеріальної шкоди на вказану суму.
Крім того, 25 липня 2018 року приблизно о 03:30, ОСОБА_1, перебуваючи на подвір`ї будинку АДРЕСА_3, переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає, діючи повторно, шляхом відчинення правих передніх пасажирських дверей належного потерпілому ОСОБА_4 автомобіля ВАЗ 2108, (державний номерний знак НОМЕР_1 ), проник до салону цього автомобіля, де, натиснувши на важіль, відкрив капот та намагався таємно викрасти акумуляторну батарею марки "Westa 74А", вартістю 1045 грн, однак свій злочинний умисел до кінця не довів, так як не зміг відкрутити кріплення акумулятора. Після цього, повернувшись в салон вказаного автомобіля ОСОБА_1, відкрив багажне відділення, в якому знайшов автомобільне колесо "Росава" БЦ-20, вартістю 410,15 грн, яке витягнув, але свій злочинний умисел, направлений на крадіжку чужого майна, довести до кінця не зміг з причин, що не залежали від його волі, оскільки, був помічений та затриманий власником майна.
Полтавський апеляційний суд ухвалою від 29 жовтня 2019 року в порядку ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 змінив. Призначив останньому покарання: за ч. 1 ст. 389 КК - у виді обмеження волі на строк 1 рік; за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК із застосовуванням ст. 69 цього Кодексу - у виді позбавлення волі на строк 2 роки; за ч. 3 ст. 185 КК - у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК - у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком і остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік. У решті вирок місцевого суду залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала, та заперечення інших учасників провадження
У касаційній скарзі прокурор, не оскаржуючи фактичних обставин справи, доведеності винуватості та юридичної кваліфікації дій засудженого, посилаючись на невідповідність призначеного засудженому покарання тяжкості кримінальних правопорушень та його особі через м`якість та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати постановлені у кримінальному провадження судові рішення і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи наведене прокурор указує на те, що суди попередніх інстанцій, призначаючи ОСОБА_1 покарання належним чином не врахували те, що останній не працює, раніше неодноразово був судимим, мав незняту та непогашену у встановленому законом порядку судимість, в період іспитового строку вчинив 4 епізоди злочинів, що свідчить про те, що засуджений на шлях виправлення не став. Також судами безпідставно не враховано, що злочин передбачений ч. 1 ст. 389 КК вчинено засудженим у стані алкогольного сп`яніння, що є обставиною, яка обтяжує покарання. В свою чергу апеляційний суд всупереч ст. 419 КПК вказані доводи сторони обвинувачення щодо невідповідності призначеного засудженому покарання тяжкості кримінальних правопорушень та його особі через м`якість належним чином не перевірив, не проаналізував та не дав на них відповіді і, зосередившись виключно на висновках, викладених у вироку, достатніх мотивів, на яких апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення не навів.
Крім того прокурор вважає, що суди першої і апеляційної інстанцій безпідставно застосували положення ст. 71 КК, визначивши остаточний вид і розмір призначеного ОСОБА_1 покарання за сукупністю вироків.
У письмових запереченнях на касаційну скаргу прокурора, захисник засудженого ОСОБА_1 - Масюк В. В., посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів, просить залишити скаргу без задоволення, а постановлені у кримінальному провадженні судові рішення - без зміни. Також у поданій до Верховного Суду заяві захисник просить розглянути кримінальне провадження в суді касаційній інстанції за його відсутності.
Позиції учасників судового засідання
У судовому засіданні прокурор, навівши відповідні пояснення, заперечив проти задоволення касаційної скарги прокурора.
Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, правильності кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 389, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК Верховний Суд не перевіряв, оскільки законності й обґрунтованості судових рішень у цій частині прокурор не оскаржує.