Постанова
Іменем України
09 червня 2020 року
м. Київ
справа № 641/8097/17-ц
провадження № 61-44222св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: прокуратура Харківської області, Державна казначейська служба України,
треті особи: кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокуратури України, Голова Вищої ради правосуддя Бенедисюк Ігор Михайлович, народний депутат Каплін Сергій Миколайович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 07 лютого
2018 року у складі судді Фанда О. А. та постанову Апеляційного суду харківської області від 20 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Котелевець А. В., Коваленко І. П., Піддубного Р. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до прокуратури Харківської області, Державної казначейської служби України, треті особи: кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокуратури України, Голова Вищої ради правосуддя Бенедисюк І. М., народний депутат ОСОБА_2., про відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що він перебував у трудових правовідносинах із Харківським національним університетом внутрішніх справ (далі - ХНУВС) та був незаконно звільнений із посади доцента кафедри спеціальної та фізичної підготовки.
Зазначав, що рішенням Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2007 року його було поновлено на роботі та стягнуто заробітну плату за час вимушеного прогулу. Проте ХНУВС, як він вважав, умисно
не виконувало рішення суду, у зв`язку із чим 23 квітня 2008 року він звертався до прокуратури Харківської області з відповідною заявою.
Матеріали справи були направлені до прокуратури Комінтернівського району м. Харкова, 14 рішень якої про відмову в порушенні кримінальної справи було скасовано судовими рішеннями судів першої інстанції, залишеними без змін судовими рішеннями суду апеляційної інстанції.
26 грудня 2012 року матеріали справи були направлені до прокуратури Харківської області, якою було порушено кримінальне провадження
№ 42012220030000010.
26 вересня 2014 року, 21 листопада 2014 року, 27 серпня 2015 року,
30 жовтня 2015 року, 24 грудня 2015 року та 28 березня 2016 року слідчим по ОВС першого слідчого відділу прокуратури Харківської області
Пановим О. О. винесено постанови про закриття вказаного кримінального провадження, які були скасовані ухвалами Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07 липня 2015 року, 14 липня 2015 року, 16 вересня
2015 року, 20 листопада 2015 року та 19 лютого 2016 року та ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 04 липня 2016 року.
21 жовтня 2015 року, 30 листопада 2015 року та 15 грудня 2015 року слідчим по ОВС першого слідчого відділу прокуратури Харківської області
Пановим О. О. було винесено постанови про відмову визнати його потерпілим у кримінальному провадженні № 42012220030000010, які були також скасовані ухвалами Червонозаводського районного суду м. Харкова від 25 листопада 2015 року, 30 листопада 2015 року та 15 грудня 2015 року.
У зв`язку із тим, що його клопотання про проведення слідчих дій
від 28 вересня 2015 року, 27 листопада 2015 року та 29 грудня 2015 року задоволено не було, він звертався зі скаргами до суду. Ці скарги були задоволені ухвалами Червонозаводського районного суду м. Харкова відповідно від 20 жовтня 2015 року, 10 грудня 2015 року та 12 січня
2016 року, проте слідчим по ВВС першого слідчого відділу прокуратури Харківської області Панов О. О. ці ухвали були залишені без розгляду.
Зазначав, що під час ознайомлення з матеріалами кримінальної справи він дізнався, що відсутня постанова прокурора про скасування постанови
від 26 вересня 2014 року.
За його заявою від 21 жовтня 2016 року знов була порушена кримінальна справа № 42017220000000258.
Зазначав, що ухвалами Червонозаводського районного суду м. Харкова
від 08 липня 2015 року та 15 липня 2015 року прокуратуру Харківської області зобов`язано внести інформацію в Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за його заявами від 17 липня 2014 року
та 02 вересня 2014 року. Інформація внесена в ЄРДР
за № 42015220000000495 та № 42015220000000628.
Постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 10 вересня 2015 року була скасована постанова старшого слідчого прокуратури Харківської області Гришина М. Г. від 31 серпня 2015 року про відмову визнати його потерпілим у кримінальному провадженню
№ 42015220000000628.
Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 04 грудня
2015 року кримінальні провадження об`єднані в одне
за № 42015220000000495.
Ухвалами Червонозаводського районного суду м. Харкова від 04 грудня 2015 року та 11 липня 2016 року встановлено факт відсутності його заяви про відкриття кримінального провадження та постанови про об`єднання кримінальних проваджень.
У заявах від 17 липня 2014 року та 02 вересня 2014 року він повідомляв про злочини, скоєні працівниками ХНУВС.
Крім того, на виконання ухвали Солом`янського районного суду м. Києва
від 25 травня 2017 року була відкрита кримінальна справа
за № 520016000000000170. На порушення вимог частини п`ятої
статті 216 КПК України це кримінальне провадження не направлено
на перевірку до Національного антикорупційного бюро України.
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28 липня
2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області ввід 23 жовтня 2017 року, частково задоволено його позов
та стягнуто із прокуратури Харківської області моральну шкоду
у розмірі 7 000,00 грн у рамках кримінального провадження
№ 42012220030000010 за період із 26 грудня 2012 року по 12 квітня
2017 року. Оскільки прокуратура Харківської області не усунула помилок
у рамках цього кримінального провадження, тому він вважав, що сума
у цьому розмірі є незначною.
Зазначав, що бездіяльністю відповідача протягом 9 років щодо виконання вимог діючого кримінального процесуального законодавства йому було завдано моральних страждань, оскільки він був змушений ініціювати судові слухання, витрачати час, що впливав на стан його здоров`я, порушував життєві ритми та зв`язки.
З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив суд стягнути
із Державного бюджету України на його користь 1 000 000,00 грн
на відшкодування моральних страждань у зв`язку із бездіяльністю посадових осіб прокуратури Харківської області під час проведення перевірки у рамках кримінального провадження № 42012220030000010
за період з 26 грудня 2012 року по 28 листопада 2017 року; зобов`язати Державну казначейську службу України перерахувати 1 000 000,00 грн
на рахунок громади Ікони Ієрусалимської Божої Матері Української православної церкви Московського патріархату для будівництва храму
на честь Ікони Рожества Пресвятої Богородиці та Святителя Миколи, будівництво якої відбувалося за адресою:
АДРЕСА_1 , з наданням йому на руки оригіналу платіжної квитанції.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 07 лютого
2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо відшкодування моральної шкоди, завданої проведенням перевірки у рамках кримінального провадження № 42012220030000010 за період з 13 квітня 2017 року по 28 листопада 2017 року, відмовлено.
У іншій частині позовних вимог провадження у справі закрито з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позов
ОСОБА_1 у справі № 641/2390/17 до прокуратури Харківської області, Державної казначейської служби України, треті особи: Голова Вищої ради правосуддя Бенедисюк І. М., народний депутат України ОСОБА_2., про відшкодування моральної шкоди за період з 26 грудня 2012 року
по 12 квітня 2017 року є абсолютно ідентичним позову, заявленому у цій справі, у частині вимог про відшкодування моральної шкоди за цей
же період, а тому, суд першої інстанції вважав, що у цій частині провадження у справі підлягає закриттю з підстав, передбачених
пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України.
При цьому враховуючи, що відсутні належні та допустимі докази неправомірних дій або бездіяльності прокуратури Харківської області
за період з 13 квітня 2017 року по 28 листопада 2017 року під час проведення перевірки у рамках кримінального провадження
№ 42012220030000010 та завдання у зв`язку із цим позивачу моральних страждань за цей період, суд першої інстанції вважав, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог у цій частині.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 20 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 07 лютого 2018 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскільки позов ОСОБА_1 у справі № 641/2390/17 до прокуратури Харківської області, Державної казначейської служби України, треті особи: Голова Вищої ради правосуддя Бенедисюк І. М., народний депутат України ОСОБА_2., про відшкодування моральної шкоди за період з 26 грудня 2012 року
по 12 квітня 2017 року є абсолютно ідентичним позову, заявленому у цій справі, у частині вимог щодо відшкодування моральної шкоди за цей
же період, тому суд першої інстанції обґрунтовано закрив провадження у цій частині з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої
статті 255 ЦПК України.
Разом із тим, відмовляючи у задоволенні позову у частині відшкодування моральної шкоди у зв`язку із бездіяльністю посадових осіб прокуратури Харківської області під час проведення перевірки у рамках кримінального провадження № 42012220030000010 за період з 13 квітня 2017 року
по 28 листопада 2017 року, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами правильно застосував положення статей 23, 1167, 1174, 1176 ЦК України та дійшов, як вважав суд апеляційної інстанції, правильного висновку про недоведеність позивачем підстав, передбачених статтею 1176 ЦК України, для відшкодування йому моральної шкоди, що є його процесуальним обов`язком.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення його позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із Комінтернівського районного суду м. Харкова.
У листопаді 2018 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясовано обставини справи, не досліджено всі докази
та не надано їм оцінки, неправильно застосовано норми матеріального
та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Вважав, що часткове задоволення його вимог щодо відшкодування моральної шкоди у рамках кримінального провадження
№ 42012220030000010 за період з 26 грудня 2012 року по 12 квітня
2017 року не дає права прокуратурі Харківської області продовжувати кримінальну бездіяльність у цьому кримінальному провадженні. Зазначав, що посадові особи прокуратури Харківської області продовжують порушувати вимоги діючого законодавства України та намагаються затягувати розгляд вказаного кримінального провадження, чим, як він вважав, йому завдають моральних страждань.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У грудні 2018 року до Верховного Суду надійшли відзиви прокуратури Харківської області та Вищої ради правосуддя на касаційну скаргу у яких зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими.