Постанова
Іменем України
28 травня 2020 року
м. Київ
справа № 210/4381/15-ц
провадження № 61-39188св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за касаційною скаргоюОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 липня 2017 року у складі судді Чайкіна О. В. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2018 року у складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" (далі - ТОВ "Кредитні ініціативи") про порушення прав споживача, визнання недійсними угод, відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява з урахуванням уточнених позовних вимог мотивована тим, що ТОВ "Кредитні ініціативи" направило йому повідомлення від 18 травня 2012 року про відступлення прав вимоги заборгованості за кредитним договором, яке не містило жодної інформації про укладення між ТОВ "Просто Фінанс" та ТОВ "Кредитні ініціативи" договору факторингу, зокрема про відступлення права грошової вимоги з його, який значиться у додатку № 1 купленого Кредитного портфелю. Також вказував про те, що не має даних, про отримання ним повідомлення про заміну кредитора. Вказана обставина має значення для вирішення справи, оскільки між правовими інститутами відступлення права вимоги та факторингом є відмінності, оскільки цесія - це сам факт заміни особи в зобов`язанні, що складається в силу укладення відповідної угоди купівлі-продажу, міни чи дарування прав, що випливають із зобов`язання. За договором факторингу - (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) - стаття 1077 ЦК України. На його думку, відповідач є неналежним кредитором у спірних правовідносинах та не має жодних правових підстав для стягнення з нього кредитної заборгованості. Також вважає, що договір факторингу, укладений між ТОВ "Просто Фінанс" та ТОВ "Кредитні ініціативи" є недійсним. Вказував також про те, що
28 жовтня 2013 року ТОВ "Кредитні ініціативи" звернулося до суду з позовом до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором від 16 липня 2008 року № 02013095544, укладеним між ТОВ "Просто Фінанс" та ним, у розмірі
68 395,05 грн. Судом Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області було ухвалено у справі заочне рішення від 09 січня
2014 року, яким з нього незаконно було стягнуто заборгованість за вказаним кредитним договором, оскільки правових підстав для задоволення позову не було та позивачем було подано таку позовну заяву з пропуском позовної давності. Вважає, що суд не мав законних підстав для задоволення позову ТОВ "Кредитні ініціативи" про стягнення кредитної заборгованості, оскільки позивачем було пропущено позовну давність і суд повинен був застосувати до таких правовідносин наслідки її пропуску. Всі його спроби скасувати та оскаржити незаконне заочне рішення суду першої інстанції про стягнення кредитної заборгованості залишились без задоволення. Також вказував про те, що після отримання копії заочного рішення та виконавчого листа ТОВ "Кредитні ініціативи" звернулося до виконавчих органів з заявою про виконання цього рішення та в рамках виконавчого провадження на його нерухоме майно було накладено арешт. Також позивач наголошував на тому, що ТОВ "Кредитні ініціативи" постійно тероризували його і втручалося в його особисте життя (дзвінки з погрозами, обклеювання вхідних дверей під`ізду будинку і квартири, дзвінки за місцем роботи). Вказані неправомірні дії позивача погрожували його честі, гідності, ділової репутації та іншим немайновим правам, оскільки після цих втручань він був звільнений з роботи. Посилається на те, що у Рішенні Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 (справа про захист прав споживачів) зазначено, що держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладання цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору. Вважає, що згідно пункту 2 статті 230 ЦК України, сторона, яка застосувала обман, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки v подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням неправомірного правочину.
У зв`язку з викладеним та з урахуванням уточнених позовних вимог позивач просив визнати ТОВ "Кредитні ініціативи" такими, що порушили цивільні права позивача та визнати ТОВ "Кредитні ініціативи" неналежним кредитором; визнати договір факторингу, укладений між ТОВ "Просто Фінанс" та ТОВ "Кредитні ініціативи" (за кредитним договором № 02013095544, укладеним між ТОВ "Просто Фінанс" і ним) таким, що не існує; зобов`язати ТОВ "Кредитні ініціативи" відшкодувати йому збитки у подвійному розмірі та стягнути з відповідача відшкодування моральної шкоди, що завдана у зв`язку з вчиненням ним шахрайських дій - у розмірі
800 000,00 грн (а. с. 85-86 том 1 ).
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 липня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2018 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що цивільне судочинство не містить такого способу захисту, як визнання певної особи "неналежним кредитором" як самостійний спосіб захисту, визначений статтею 16 ЦК України, тому позивач вважаючи конкретну особу неналежним кредитором, мав можливість заперечувати проти позову з тих підстав, що ТОВ "Кредитні ініціативи" є неналежним позивачем у справі. Позовні вимоги про визнання договору факторингу, укладеного між ТОВ "Просто Фінанс" та ТОВ "Кредитні ініціативи" (за кредитним договором № 02013095544 між ТОВ "Просто Фінанс" і ОСОБА_1 ) таким, що не існує, також не підлягають задоволенню, оскільки позивач не визнаючи цей договір не вказує конкретної підстави, передбаченої статтями 215-235 ЦК України для визнання його недійсним, що є його прямим обов`язком згідно статті 60 ЦПК України 2004 року. Крім того суд зазначив, що позивач не оспорює дійсність договору, укладеного між ТОВ "Просто Фінанс" та ТОВ "Кредитні ініціативи", а взагалі не визнає його існування, а саме не визнає факт його укладання. У той же час, наявність договору між ТОВ "Кредитні ініціативи" та ТОВ " Просто Фінанс" щодо відступлення права грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 встановлено заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Кіровоградської області від 09 січня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 23 квітня 2014 року, у справі № 210/8370/13-ц за позовом ТОВ "Кредитні ініціативи" до нього про стягнення заборгованості.Позовні вимоги про зобов`язання відповідача відшкодувати позивачу збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням шахрайських дій - у розмірі 800 000,00 гривень є необґрунтованими, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо наявності вироку суду, який набрав законної сили та яким засуджено працівників ТОВ "Кредитні ініціативи" за шахрайські дії по відношенню до ОСОБА_1, оскільки доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.Також судами було зазначено, що та обставина, що ОСОБА_1 має стягнуту у судовому порядку заборгованість перед ТОВ "Кредитні ініціативи" не може бути підставою для визнання дій ТОВ "Кредитні ініціативи" по зверненню до суду із позовом шахрайськими діями, так само як і наявність виконавчого провадження та вчинення відповідних виконавчих дій, у тому числі й накладення арешту на майно боржника, у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду також не може бути визнано шахрайством, оскільки примусове виконання судового рішення відбувається в порядку та у спосіб, визначений спеціальним законом. При цьому, ОСОБА_1 у процесі виконавчого провадження не позбавлений права на оскарження дій та рішень державного виконавця у разі незгоди з ними.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У грудні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 липня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2018 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними та необґрунтованими, оскільки судами обох інстанцій неправильно встановлено обставини, які мають значення для спірних правовідносин. Скаржник посилається на те, що Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області незаконно було ухвалено у справі № 210/8370/13-ц заочне рішення від 09 січня
2014 року, яким з нього було стягнуто заборгованість якої насправді не існувало. Вказує, що ТОВ "Кредитні ініціативи" у справі № 210/8370/13-ц звернулися до суду з позовом до нього після пропуску позовної давності, однак суд не застосував до таких позовних вимог наслідків спливу позовної давності, оскільки позовна давність за позовами про повернення споживчого кредиту повинна застосовуватися судами незалежно від наявності заяви сторони у спорі. Також вказував, що судами належним чином не було встановлено розбіжностей між такими правовими інститутами як відступлення права вимоги та факторингом, тому необґрунтовано відмовили йому у задоволенні його позовних вимог щодо визнання договору факторингу, укладеного між ТОВ "Просто Фінанс" та ТОВ "Кредитні ініціативи", таким що не існує взагалі, оскільки він навіть не міг бути укладений між вказаними юридичними особами. Зазначав про те, що судами обох інстанцій не було перевірено законності набуття відповідачем права вимоги за кредитним договором, оскільки ТОВ "Кредитні ініціативи" є фінансовою установою, а стороною договору факторингу, в силу вимог частини третьої статті 1079 ЦК України, може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. Також наголошував на тому, що він не отримував повідомлень від ТОВ "Просто Фінанс" та ТОВ "Кредитні ініціативи" про заміну одного кредитора іншим, що дає йому право не виконувати зобов`язання перед новим кредитором. Вказує на те, що суд апеляційної інстанції переглядаючи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції в порушення вимог статей 57, 58, 64, 303, 309 ЦПК України 2004 року не дослідив та не надав належної оцінки всім його доказам які містяться в матеріалах справи. Зокрема вказує про те, що поза увагою судів залишилась та обставина, що ні ТОВ "Кредитні ініціативи", ні ТОВ "Просто Фінанс" не надали до суду всіх оригіналів документів, ліцензій, які б дозволяли їм вести фінансову діяльність та інформацію, яка є важливою для виконання кредитних зобов`язань. Поза увагою судів також залишився той факт, що у 2013 році на підставі колективної заяви громадян було внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань інформацію про вчинення кримінального злочину ТОВ "Кредитні ініціативи". Наголошує на тому, що суди обох інстанцій не надали належної оцінки його доводам щодо шахрайських дій відповідача у справі.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 листопада 2018 року поновлено строк на касаційне оскарження судових рішень, відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її з Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
У грудні 2018 року справу № 210/4381/15-ц передано до Верховного Суду.
15 квітня 2020 рокуна підставі розпорядження про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 1102/0/226-20 справу передано судді-доповідачеві Каларашу А. А. та визначено суддів, які ввійшли до складу колегії.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 16 липня 2008 року між ТОВ "Просто Фінанс" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 02013095544, згідно якого позичальник отримав кредит в розмірі 46 850,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10 % річних, з кінцевим терміном повернення до 10 липня 2013 року. Згідно з умовами кредитного договору, позичальник зобов`язався в порядку та на умовах, що визначені кредитним договором повертати кредит, виплачувати відсотки за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором та додатком № 1 до нього - графіком платежів. Цільове призначення кредиту: для сплати за транспортний засіб FUKA0005 Daewoo AutoZaZServ, модель LANOS TF699P, рік випуску 2008, державний номерний знак НОМЕР_1 (а. с. 8-10, 117-120; 126-129 том 1).
Згідно з пунктом 1.3. кредитного договору в якості забезпечення зобов`язань позичальника за цим Кредитним договором надається застава транспортного засобу, згідно договору застави транспортного засобу, який буде укладено між позичальником та кредитодавцем, заставною вартістю 46 850,00 грн. В якості додаткового забезпечення виконання зобов`язань позичальника за цим договором сторони укладають договір поруки з фізичною особою (а. с. 8 том 1).
Згідно платіжного доручення від 18 липня 2008 року № 000000065М було сплачено ДК філіал "АвтоЗАЗ-сервіс" кошти у розмірі 46 850,00 грн за кредитним договором від 16 липня 2008 року № 02013095544 за ОСОБА_1 на покупку автомобіля Daewoo LANOS TF699P (а. с. 12-13 том 1).
08 грудня 2008 року ОСОБА_1 було направлено повідомлення № 02013095544 про збільшення розміру річної процентної ставки за кредитним договором до 15,2 %, що свідчить про те, що розмір зобов`язань, забезпечених заставою, згідно договору застави транспортного засобу № 02013095544, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Просто Фінанс" збільшився відповідно до нового розміру процентної ставки за кредитним договором. У відповіді на вищевказане повідомлення, ОСОБА_1 висловив свою незгоду з підвищенням процентної ставки за кредитним договором
(а. с. 30-31 том 1).
Згідно заяви ОСОБА_1 на ім`я директора ТОВ "Просто Фінанс" позивач просив дати дозвіл на відчуження ним автомобіля, що належить йому на праві власності, та знаходиться в заставі у ТОВ "Просто Фінанс", на підставі договору застави транспортного засобу від 25 червня 2008 року № 02013095544 (а. с. 34-35 том 1).
Також судами було встановлено, що ТОВ "Просто Фінанс" не заперечувало проти продажу автомобіля марки Daewoo LANOS TF699P, державний номерний знак
НОМЕР_1 , 2008 року випуску, за умови його продажу за ціною, що складає не менше 45 000,00 грн., та направлення виручених від продажу грошових коштів на погашення заборгованості за кредитним договором від 16 липня 2008 року № 02013095544
(а. с. 36 том 1).
18 травня 2012 року між ТОВ "Просто Фінанс" та ТОВ "Кредитні ініціативи" було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, згідно якого ТОВ "Кредитні Ініціативи" зобов`язувалось передати грошові кошти в розпорядження ТОВ "Просто Фінанси", а ТОВ "Просто Фінанси" зобов`язувалося відступити ТОВ "Кредитні Ініціативи" свої права грошових вимог до боржників за Кредитними договорами, перелік яких міститься в додатках № 1 до договору відступлення.
Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 січня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2014 року, позов ТОВ "Кредитні ініціативи" задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" заборгованість за кредитним договором від 16 липня 2008 року № 02013095544 у розмірі 68 395,05 грн, з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 39 234,16 грн; заборгованість за відсотками у розмірі 12 946,56 грн; заборгованість з комісії у розмірі 4 778,70 грн та штраф у розмірі 11 435,63 грн; а також судовий збір в розмірі 683,95 грн
(а. с. 15-17 том 1).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня
2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують та є такими, щоне підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо позовних вимог про визнання ТОВ "Кредитні ініціативи" неналежним кредитором
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.