Постанова
Іменем України
09 червня 2020 року
м. Київ
справа № 522/5982/18
провадження № 61-1483св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Приморський районний відділ в місті Одеса Державної міграційної служби України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 жовтня 2018 року у складі судді Бойчука А. Ю. та постанову Одеського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Дрішлюка А. І., Черевка П. М., Драгомерецького М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, третя особа - Приморський районний відділ в місті Одеса Державної міграційної служби України (далі - Приморський районний відділ в м. Одеса ДМС України) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку.
Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що вона придбала 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, з торгів, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 07 вересня 2017 року, посвідченим та виданим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Міжглазовою Ю. О. Вказане майно належало ОСОБА_2 . Відповідач заважає вільно користуватися майном, яке належить їй на праві приватної власності та у добровільному порядку виселятися відмовляється. Із урахуванням наведених обставин, позивач просила суд виселити відповідача з 1/2 частини належної їй квартири без надання іншого житлового приміщення та стягнути на її користь судові витрати.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 05 жовтня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено належним чином факт проживання ОСОБА_2 у спірній квартирі та факт перешкоджання у реалізації права власності позивачу.
Постановою Одеського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 жовтня 2018 року - без змін.
У своїй постанові апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог та відмовив у задоволенні апеляційної скарги, оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, спір щодо права власності на спірне нерухоме майно не вирішений та розглядається в судовому порядку, що виключає підстави для задоволення позовних вимог про усунення перешкод у користуванні майном та зняття з реєстраційного обліку відповідача.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 жовтня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили та не з`ясували всіх фактичних обставин справи, судові рішення ґрунтуються на недоведених обставинах.
Станом на час розгляду вказаної справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргу ОСОБА_1 .
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню із таких підстав.
Встановлені судами обставини
ОСОБА_2 належала 1/2частини квартири АДРЕСА_1, на підставі договору довічного утримання, від 07 березня 2007 року р№ 5-397, що підтверджується інформацією, яка міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Власником іншої 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, є ОСОБА_3 .
Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21 червня 2016 року у справі 522/23775/14-ц стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 108 562, 40 грн у відшкодування майнової та моральної шкоди.
На виконання указаного заочного рішення суду, у виконавчому провадженні 24 липня 2017 року проведені електронні торги за результатами яких, переможцем стала ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер: 5469, виданий 07 вересня 2017 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Міглазовою Ю. О.