Постанова
Іменем України
09 червня 2020 року
м. Київ
справа №310/8206/17
провадження № 61-43941св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування Виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області, Бердянський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3, подану представником - адвокатом Корнієнком Максимом Олександровичем, на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 14 травня 2018 року у складі судді Дубровської Н. М. та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 08 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Кухаря С. В., Кочеткової І. В., Подліянової Г. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
22 листопада 2017 року ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування Виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області, Бердянський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі - Бердянський відділ РАЦС ГТУЮ у Запорізькій області), в якій просить встановити факт того, що батьком дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Бердянська Запорізької області, є ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, померлий ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Бердянську. Внести зміни до актового запису від 27 листопада 2002 року № 796 про народження дитини ОСОБА_2, а саме змінити запис про батька " ОСОБА_5 " на " ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 ".
Позов обґрунтований тим, що з 1996 року вони із ОСОБА_4 мешкали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, спільно робили покупки, необхідні для сім`ї, купували одяг та інші побутові речі. Згодом вона завагітніла та ІНФОРМАЦІЯ_1 народила від ОСОБА_4 сина - ОСОБА_2 ; реєстрація народження відбулася 27 листопада 2002 року . Запис про батька дитини в актовому записі № 796 був здійснений за її вказівкою. Не зважаючи на те, що ОСОБА_4 не звернувся до відділу РАЦС із заявою про своє батьківство, він завжди визнавав себе батьком дитини. Протягом усього часу вагітності ОСОБА_4 виявляв турботу про неї, допомагав у господарстві, купував фрукти та ліки, одяг для майбутньої дитини, відвідував її та дитину у пологовому будинку. Після виписки з пологового будинку ОСОБА_4 забрав її з дитиною та привіз до своїх батьків, які мешкали на АДРЕСА_1 . У 2003 році вони разом переїхали на постійне місце проживання на АДРЕСА_2, де мешкали разом до моменту смерті ОСОБА_4 . Чоловік займався вихованням сина, опікувався ним, цікавився його успіхами у школі, купував іграшки та дитячі книжки, утримував матеріально. Батьківство померлого ОСОБА_4 стосовно ОСОБА_2 підтверджується також висновком молекулярно-генетичного аналізу ДНК. Встановлення факту батьківства необхідно для прийняття спадщини неповнолітнім ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_4 . З огляду на спір про право подана позовна заява.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 14 травня 2018 року, залишеним без зміни постановою Апеляційного суду Запорізької області від 08 серпня 2018 року, позов задоволено. Встановлено факт того, що батьком дитини ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Бердянську Запорізької області, є ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Бердянську.
Зобов`язано Бердянський відділ РАЦС ГТУЮ у Запорізькій області внести зміни до актового запису від 27 листопада 2002 року № 796 про народження дитини ОСОБА_2, а саме: змінити запис про батька " ОСОБА_5 " на " ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянство України"; змінити прізвище дитини з " ОСОБА_2 " на " ОСОБА_2 ".
Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати, а саме: витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 280,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 710,41 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_3 , подана адвокатом Корнієнком М. О., на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 14 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 08 серпня 2018 року, у якій просила судові рішення скасувати та постановити нове судове рішення про відмову в позові.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Зупинено дію рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 14 травня 2018 року до закінчення касаційного провадження.
У травні 2019 року цивільна справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судові рішення постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: ОСОБА_3 не є належним відповідачем у справі.
Суд неправильно визначив розмір витрат на правничу допомогу.
Аргументи інших учасників справи
17 жовтня 2018 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вона просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
22 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про встановлення факту батьківства ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 і якого вона вважає батьком дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з 1996 року проживали однією сім`ю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, піклувались один про одного. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 народила сина - ОСОБА_2, що відомо з копії свідоцтва про народження (а. с. 10).
У графі "відомості про батька" актового запису від 27 листопада 2002 року № 796 про народження, складеного відділом РАЦС, при державній реєстрації народження батьком дитини записано: громадянин України, " ОСОБА_5 ", відомості про батька були внесені за заявою матері, відповідно до статті 55 КпШС України.
ОСОБА_4 у період вагітності цивільної дружини і після народження дитини визнавав себе батьком ОСОБА_2 . Забрав дружину разом з сином з пологового будинку, опікувався сином, займався його вихованням, забезпечував матеріально.
З 2003 року до його смерті ОСОБА_4 разом з ОСОБА_1 і сином ОСОБА_2 мешкали на АДРЕСА_2 .
Встановлені обставини, які не заперечує відповідач ОСОБА_3, наведені в акті вуличного комітету № 33 м. Бердянська (а. с. 39).
З посмертного епікризу історії хвороби від 19 травня 2015 року № 5284 відомо, що ОСОБА_4 було госпіталізовано до травматологічного відділення Бердянської міської лікарні з діагнозом: відкрита черепно-мозкова травма, де ІНФОРМАЦІЯ_3 він помер (а. с. 8, 13).
02 червня 2015 року за ініціативою ОСОБА_1 проведено забір біологічних матеріалів у ОСОБА_4 і ОСОБА_2 для проведення тесту ДНК на батьківство. За наслідками проведеного тесту 26 вересня 2015 року експертна установа Естонії " ASPER BIOTECH " склала звіт, відповідно до якого ОСОБА_4 є біологічним батьком ОСОБА_2 з вірогідністю 99,99% (а. с. 14).
Між позивачем, що діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, і відповідачем ОСОБА_3 існує спір про право на спадщину після смерті ОСОБА_4, зазначене вбачається з інформаційної довідки Бердянської державної нотаріальної контори від 25 січня 2018 року № 313/02-14 (а. с. 66-68).
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у вересні 2018 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі № 1-7/99 в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності.
Заборона зворотної дії є однією з важливих складових принципу правової визначеності.
Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів знайшов своє закріплення також в міжнародно-правових актах, зокрема і в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (стаття 7).
Верховний Суд зазначає, що за загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року.