Постанова
Іменем України
03 червня 2020 року
м. Київ
справа № 202/32393/13-ц
провадження № 61-13996 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк",
відповідачі: публічне акціонерне товариство "Акцент-Банк", ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Свистунової О. В., Пидищи М. М. від 18 січня
2018 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2013 року публічне акціонерне товариство комерційний банк
(далі - ПАТ КБ, товариство) "Приватбанк" звернулося до суду з позовом до
ПАТ "А-Банк", ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14грудня 2007 року між товариством та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2007-148-М, згідно якого останній отримав кредит у розмірі 24 750 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 16,00% на рік з кінцевим терміном повернення 23 листопада 2012 року.
Вимоги до відповідача, що випливають із вказаного кредитного договору, були забезпечені шляхом укладення 14 грудня 2007 року з ОСОБА_2 договору поруки на всю суму кредиту, а 20 жовтня 2010 року з ПАТ "А-Банк" - договору поруки на суму 10 тис грн.
ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв`язку з чим виникла заборгованість станом на 08 травня
2013 року у розмірі 45 834,62 доларів США, яка складається з:
15 402,41 доларів США - заборгованість за кредитом, 22 455,05 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 7 977,16 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.
Ураховуючи наведене, ПАТ КБ "ПриватБанк" просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором
від 14 грудня 2007 року у розмірі 44 583,06 доларів США, стягнути з ОСОБА_1 і ПАТ "А-Банк" солідарно суму у розмірі 10 000,00 грн, судові витрати у справі та стягнути з ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 3 200,00 грн.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська
від 16 жовтня 2013 року позовні вимоги ПАТ КБ "Приватбанк" задоволені частково.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська
від 06 травня 2014 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 жовтня 2013 року скасовано і справу призначено до судового розгляду.
Останнім рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська
у складі судді Зосименко С. Г. від 23 лютого 2017 року позовні вимоги
ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором від 14 грудня 2007 року у розмірі 40 357,46 доларів США, що за курсом Національного банку України складає 322 456,10 грн, яка складається з: 15 402,41 доларів США - заборгованість за кредитом, 22 455,05 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 2500 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.
В іншій частині позову відмовлено.
Провадження у справі у частині позовних вимог ПАТ КБ "Приватбанк" до
ПАТ "А-Банк" про стягнення заборгованості за кредитним договором закрито.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" судові витрати
у розмірі 3 224,56 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позичальник - ОСОБА_1 неналежно виконував умови кредитного договору, через що виникла заборгованість, проте розмір неустойки, а саме пеня, яка визначена банком у заборгованості за вказаним кредитним договором перевищує розмір збитків банку, а тому відповідно до положень частини третьої статті 551 ЦК України підлягає зменшенню.
Також суд першої інстанції зазначив, що відсутні правові підстави для стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_2, як з поручителя, оскільки заборгованість за кредитним договором почала виникати з жовтня 2008 року, строк дії кредитного договору закінчився
23 листопада 2012 року, а з даним позовом до суду банк звернувся у вересні 2013 року.
Провадження у справі в частині позовних вимог ПАТ КБ "Приватбанк" до ПАТ "Акцент-Банк" суд закрив, зазначивши, що розгляд даних вимог віднесено до юрисдикції господарського суду.
Крім того, суд першої інстанції визначив, що відшкодування витрат на правову допомогу є неможливим, оскільки позивачем не надано до суду відповідні докази.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2018 року за апеляційною скаргою ОСОБА_1 рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 лютого 2017 року в оскаржуваній частині скасовано.
У задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
Суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2017 року у ПАТ КБ "ПриватБанк" було витребувано належним чином завірені письмові докази кредитної заборгованості, проте банком зазначену ухвалу не виконано, тому суд не може перевірити доводи, викладені в апеляційній скарзі щодо правових підстав звернення позивача до суду з позовом та відповідність нарахованої заборгованості, оскільки з наявних у справі доказів неможливо зробити висновок щодо часу та суми реалізації автомобіля, наявності та розміру заборгованості, як в цілому, так і по кожній її складовій.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у березні 2018 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, ПАТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати й залишити в силі рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 лютого 2017 року.
Отже, судові рішення в частині позовних вимог до поручителів не оскаржуються.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 29 березня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 202/32393/13-ц із Індустріального районного суду м. Дніпропетровська та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У квітні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
У квітні 2020 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд невірно дійшов висновку про недоведеність позовних вимог, ставлячи під сумнів укладення кредитного договору, отримання позичальником кредитних коштів, неналежного та несвоєчасного виконання позичальником своїх обов`язків.
Крім того, суд апеляційної інстанції взяв до уваги нічим не підтверджені доводи ОСОБА_1 про те, що товариством не зараховано на погашення заборгованості кошти, отримані від продажу заставного майна.
Зазначає, що матеріали справи містять належні та допустимі докази на підтвердження факту та розміру заборгованості за кредитним договором, зарахування коштів, отриманих від реалізації заставного майна, які районний суд належним чином дослідив і оцінив.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У травні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ПАТ "А-Банк", в якому вказується, що банк з 23 лютого 2017 року не є стороною у справі, оскільки в частині позовних вимог до них провадження
у справі закрито, тому в касаційній скарзі невірно зазначено сторін у справі і вона не підлягала прийняттю, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
14грудня 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2007-148-М, згідно якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 24 750 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 16,00% на рік з кінцевим терміном повернення 23 листопада 2012 року. (9-12, т. 1).
Зобов`язання за кредитним договором № 2007-148-М від 14 грудня
2007 року забезпечено порукою згідно договору поруки, укладеного
14 грудня 2007 року з ОСОБА_2 на всю суму кредиту та договором поруки № 167 від 20 жовтня 2010 року, укладеного з ПАТ "А-Банк" на суму в 10 тис. грн (7-8, 13, т. 1).
ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв`язку з чим на думку банку виникла заборгованість станом на 08 травня 2013 року у розмірі 45 834,62 доларів США, яка складається з:
15 402,41 доларів США - заборгованість за кредитом, 22 455,05 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 7 977,16 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором
(а. с. 4-5, т. 1).
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська