Постанова
Іменем України
03 червня 2020 року
м. Київ
справа № 2-1501/11
провадження № 61-40000св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 червня 2017 року Похвалітої С. М. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 травня 2018 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Каратаєвої Л. О., Пищиди М. М.
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного сумісного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи", про поділ майна подружжя,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним первісним позовом, який уточнила у процесі розгляду справи, посилаючись на те, що з 25 лютого 2006 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 січня 2009 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дочка ОСОБА_5 .
06 лютого 2007 року між нею, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 за ціною 26 000 грн.
Після розірвання шлюбу вона залишилася проживати із дитиною у спірній квартирі.
Відповідач виїхав з квартири і на даний час у ній не з`являється.
За час перебування з відповідачем у зареєстрованому шлюбі ними було придано майно, а саме: плазмовий телевізор AquosCare Planринковою вартістю з урахуванням 50 % зносу - 10 000 грн; мясорубку Moulinex ME41013 Е вартістю 559 грн; мікрохвильову піч Panasonik ринковою вартість з урахуванням 50 % зносу 500 грн, всього на суму - 11 059 грн.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила: залишити їй у власність квартиру АДРЕСА_1, вартість якої складає 26 000 грн; залишити за відповідачем побутове майно на загальну суму 11 059 грн; стягнути з неї на користь відповідача різницю вартості виділеного їй майна у натурі, зменшену на суму різниці, яка підлягає сплаті ним, від отриманого побутового майна у сумі 7 636,50 грн.
У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вищевказаним зустрічним позовом, в якому просив: визнати за ним та відповідачем за кожним по 1/2 частині квартири АДРЕСА_1 : визнати за ним та відповідачем право власності за кожним по 1/2 частині автомобіля марки Mazda6, 2007 року випуску, державний номерний знак (далі - д.н.з.) НОМЕР_2 .
Ухвалою Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 квітня 2017 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 та об`єднано його в одне провадження із первісним позовом ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 червня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Поділено спільне майно подружжя, яке належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності.
Виділено ОСОБА_2 та ОСОБА_1. по 1/2 частині квартири АДРЕСА_1 .
В іншій частині позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір у розмірі 365,20 грн.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення первісного та зустрічного позовів місцевий суд виходив з того, що спірна квартира є спільною сумісною власністю сторін, тому сторонам належать по 1/2 її частини.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з неї на користь відповідача різниці вартості виділеного їй майна, місцевий суд виходив з того, що відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про поділ та виділення відповідачу побутової техніки, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність доказів про наявність вказаного майна, неможливості встановити його вартість та ідентифікувати це майно. Також місцевий суд зазначив про те, що з наданих суду документів неможливо встановити ким та коли воно було придбано.
Крім того, місцевий суд заначив про те, що не підлягають задоволенню зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 щодо поділу автомобіля, у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 не надано доказів стосовно вартості майна. Крім того, позивачу за зустрічним позовом було роз`яснено право призначення експертизи для встановлення вартості майна, тому суд позбавлений можливості поділити це майно між сторонами, виділивши його одному із подружжю із компенсацією іншому подружжю.
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 червня 2017 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу нарішення Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 червня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 травня 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що спірна квартира була придбана за батьківські гроші, а не за гроші, заощаджені під час шлюбу, тому вони не є спільною сумісною власністю подружжя.
Суддя, яка вже розглядала справу, досліджувала матеріали справи, оцінювала усі наявні докази у справі та ухвалювала рішення за своїм внутрішнім переконанням у цій справі, яким її вимоги були задоволені, у подальшому на порушення норм процесуального права скасувала своє рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Суддя Похваліта С. М. повинна була заявити самовідвід, оскільки брала участь у розгляді цієї ж самої справи.
Судами попередніх інстанцій не враховано поліпшення житлових умов, які були здійснені після виселення відповідача з квартири.
Також судами попередніх інстанцій залишено поза увагою те, що 27 вересня 2007 року між Публічним акціонерним банком "Комерційний банк "Надра" та нею було укладено кредитний договір про отримання 28 023,76 доларів США на строк до 20 вересня 2012 року для придбання автомобіля марки Mazda6, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 . На час розгляду справи сума кредиту не погашена. Вона просила витребувати у банку всі підтверджуючі документи, проте суд відмовив у задоволенні клопотання, а апеляційний суд взагалі не звернув уваги на існування кредиту.
Задовольняючи частково зустрічний позов ОСОБА_2 суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивач за зустрічним позовом не надав доказів набуття спірного майна саме за спільні, у тому числі його кошти, чи внаслідок спільної праці.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 січня 2009 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася дочка ОСОБА_5, яка на час розгляду справи проживає разом із ОСОБА_1 та знаходиться на її утриманні.
Під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі ними на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу було придбано квартиру АДРЕСА_1 .
Згідно з довідкою від 09 грудня 2016 року № 31/4-1244-49аз, виданою ТСЦ № 1244 Регіонального сервісного центру МВС У Дніпропетровській області за ОСОБА_1 у 2007 році зареєстровано автомобіль марки Mazda 6, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 .
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області.
02 жовтня 2018 року справа № 2-1501/11 надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до підпунктів 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, (з наступними змінами та доповненнями) та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2020 року № 1 "Про заходи, спрямовані на належне здійснення правосуддя", у справі призначено повторний автоматизований розподіл.
Доповідачем у цій справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Литвиненко І. В., у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Висоцької В. С., Фаловської І. М.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2020 року справу призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про запровадження презумпції спільності права власності подружжя на майно, набуте ними в період шлюбу. Зазначена презумпція може бути спростована, один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який заперечує її застосування.
Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).
Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.