Постанова
Іменем України
03 червня 2020 року
м. Київ
справа № 450/436/15-ц
провадження № 61-38709св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 25 грудня 2015 року у складі судді Мусієвського В. Є та постанову Апеляційного суду Львівської області від 08 травня 2018 року у складі колегії суддів Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст заяви
Позивач звернувся з позовом до відповідача, який згодом уточнила, та просила суд стягнути із останнього на її користь 405 515,32 грн, що еквівалентно 17 705,00 доларам США, грошової компенсації вартості належної позивачу 1/2 частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль, остаточний розмір компенсації просила визначити з врахуванням курсу долара США встановленого НБУ на день ухвалення рішення суду, припинити її право на 1/2 частку у праві спільної сумісної власності на цей автомобіль та визнати право на цю частку за відповідачем з моменту повної сплати відповідачем на користь позивача грошової компенсації вартості цієї частки автомобіля, а також передати в одноособове володіння та користування позивача спірний автомобіль до повної сплати відповідачем на користь позивача грошової компенсації належної їй 1/2 частки у праві спільної сумісної власності на такий.
Свої вимоги мотивує тим, що перебувала з відповідачем з 1981 року у шлюбі, який за рішенням суду у 2011 році було розірвано. За час спільного шлюбу сторонами набуто автомобіль, який хоч і зареєстрований за відповідачем, проте належить позивачу та відповідачу на праві спільної сумісної власності. Оскільки ОСОБА_2 користується спірним автомобілем одноособово, всупереч волі позивача, що знецінює вартість такого, позивач змушена звернутись в суд для захисту свого цивільного права та інтересу.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 22 грудня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 379 751 грн грошової компенсації вартості 1/2 частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль марки "BMW Х5", 2008 року випуску, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1, д.н.з. НОМЕР_2 (д.н.з. НОМЕР_3, згідно тимчасового талона). Припинено право ОСОБА_1 на 1/2 частку у праві спільної сумісної власності на автомобіль марки "BMW Х5", 2008 року випуску, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1, д.н.з. НОМЕР_2 (д.н.з. НОМЕР_3, згідно тимчасового талона). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Частково задовольняючи позов, місцевий суд виходив з того, що співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, тобто у цьому випадку кожному із сторін належить по 1/2 частці спірного автомобіля. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання, а тому позовна вимога про припинення права позивача на 1/2 частку у праві спільної сумісної власності на спірний автомобіль та визнання права на цю частку за відповідачем з моменту повної сплати останнім на користь позивача грошової компенсації вартості цієї частки є правомірною, законною, а тому підлягає до задоволення. Разом із тим суд першої інстанції вказував, що позовна вимога про передачу в одноособове володіння та користування позивача спірного автомобіля до повної сплати відповідачем на користь позивача грошової компенсації належної їй 1/2 частки у праві спільної сумісної власності на такий задоволеною не підлягає, адже у цьому випадку подружжя має право домовитися між собою про порядок користування майном, що йому належить на праві спільної сумісної власності.
Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 16 березня 2017 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 22 грудня 2015 року залишено без задоволення.
Постановою Апеляційного суду Львівської області від 08 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 22 грудня 2015 року без змін.
Залишаючи без змін рішення місцевого суду, суд апеляційної інстанції вказував, що суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин, фактичні обставини справи, застосував норми матеріального закону, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, під час розгляду справи не допустив порушень норм процесуального права, які б були підставою для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду по суті вирішення спору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2018 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на заочне рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 25 грудня 2015 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 08 травня 2018 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення, а у справі ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди застосували до спірних правовідносин приписи статті 364 ЦК України проте не з`ясували, чи дійсно позивач не може користуватися спірним автомобілем, та не досліджували чи спроможний відповідач виплатити позивачу компенсацію за рахунок визнання на ним права власності на спірне майно. Присудження стягнення з відповідача половини вартості спірного автомобіля буде становити надмірний тягар для нього проте суди цього не дослідили та не звернули уваги на те, що правовий режим спільної часткової власності визначається з урахуванням інтересів усіх співвласників. Крім того для придбання цього автомобіля грошові кошти були отримані в борг, а тому це є спільним боргом подружжя.
Доводом касаційної скарги також є те, що суди не звернули належної уваги на ту обставину, що висновок експерта у цій справі не може бути належним доказом, адже саме спірний автомобіль для огляду не надавався, що могло призвести до неточностей у проведенні оцінки.
Аргументом касаційної скарги є також те, що суд апеляційної інстанції не вивчав причини поважності відсутності відповідача у судовому засіданні та проведено розгляд справи без його участі.
Узагальнені доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
У грудні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу в якому у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_2 просила відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Позивач посилається на те, що відповідач неодноразово викликався для участі у розгляді справи як в суді першої так і в суді апеляційної інстанції та не був позбавлений можливості особисто подати заперечення проти позову та навести відповідні доводи.
З декларації про майновий стан відповідача вбачається, що відповідач цілком спроможний виплатити позивачу компенсацію вартості його частки автомобіля.
Спір між відповідачем та громадянином ОСОБА_3 є створеним штучно.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 12 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Пустомитівського районного суду Львівської області.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що з 15 серпня 1981 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Залізничного районного суду міста Львова від 23 вересня 2011 року.
Предметом спору є автомобіль марки "BMW Х5", 2008 року випуску, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1, д.н.з. НОМЕР_2 (д.н.з. НОМЕР_3, згідно тимчасового талону), право власності на який зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 11 грудня 2009 року.
Відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи від 31 серпня 2015 року № 2434, середня ринкова вартість спірного автомобіля станом на 16 червня 2015 року становить 759 502 грн.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому в тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Судами встановлено, що під час перебування у шлюбі сторонами було придбано автомобіль марки "BMW Х5", 2008 року випуску, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1, д.н.з. НОМЕР_2 (д.н.з. НОМЕР_3, згідно тимчасового талону), право власності на який зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 11 грудня 2009 року.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17.
У частині першій статті 61 СК України передбачено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.