Постанова
Іменем України
01 червня 2020 року
м. Київ
справа № 645/3183/16-ц
провадження № 61-39494св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати
Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Комінтернівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16 серпня 2017 року, ухвалене у складі судді Сілантьєвої Е. Є., та постанову Апеляційного суду Харківської області від 22 травня 2018 року, прийняту колегією у складі суддів:
Піддубного Р. М., Котелевець А. В., Тичкової О. Ю.
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до
ОСОБА_3 про оспорювання батьківства та виключення відомостей з актового запису про народження дитини.
Позовні вимоги мотивовані тим, що із 29 серпня 2014 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, який було розірвано рішенням Фрунзенського районного суду міста Харкова від 10 травня 2016 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідач народила сина ОСОБА_4, до актового запису про народження якого внесено відомості про позивача, як батька дитини.
Вказував, що перебуваючи у пологовому будинку, ОСОБА_3 відмовилась надати медичному персоналу зразок крові дитини для визначення групи, крім того, існують інші обставини, які викликають сумнів у його батьківстві.
За таких обставин просив виключити з актового запису № 209 від 12 березня 2015 року, вчиненого Комінтернівським ВДРАЦС Харківського МУЮ, про народження ОСОБА_4 відомості про нього, як батька дитини.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16 серпня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що посилання позивача на відсутності кровного споріднення із дитиною жодними належними та допустимими доказами не доведено. При цьому судово-генетичною експертизою встановлено батьківство ОСОБА_1 відносно ОСОБА_4, а позивачем не надано доказів на спростування вказаних обставин.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 22 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16 серпня 2017 року без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності його кровного споріднення з дитиною.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16 серпня 2017 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 22 травня 2018 року і залишити позов без розгляду.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України
(далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 19 липня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали з Фрунзенського районного суду м. Харкова.
У серпні 2018 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
14 квітня 2020 року на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу
№ 645/3183/16-ц передано судді-доповідачу.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки подане позивачем клопотання про забезпечення доказів від 06 лютого 2017 року розглянуто тільки 16 серпня 2017 року, тобто з порушенням строку, визначеного статтею 135 ЦПК України в редакції Кодексу, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції
(далі - ЦПК України 2004 року).
Також заявник вказує на порушення судом першої інстанції частини третьої статті 164 та пункту 3 частини першої статті 207 ЦПК України 2004 року, оскільки він, будучи повідомленим про дату час і місце судового розгляду, не з`явився в судові засідання, призначені на 30 травня 2017 року та 20 червня 2017 року. За таких обставин суд повинен був залишити позов без розгляду, а не зробивши цього, позбавив його права на повторне звернення до суду.
Вважає, що суди попередніх інстанції помилково послались на висновок експерта, який складено у справі № 645/5517/15-ц. При цьому не врахували, що у клопотанні про забезпечення доказів від 06 лютого 2017 року він просив провести молекулярно-генетичну та імунологічну експертизи.
У визначений судом строк відзив на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що із 29 серпня 2014 року сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10 травня 2016 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_6, батьком якого відповідно до свідоцтва про народження, виданого 12 березня 2015 року Комінтернівським ВДРАЦС Харківського МУЮ, зазначений позивач ОСОБА_1 .
Згідно висновку експертизи № 353, проведеної судово-медичним експертом відділення судово-медичної генетичної ідентифікації Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи у цивільній справі № 645/5517/15-ц за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, молекулярно-генетичним дослідженням встановлено, що вірогідність біологічного батьківства ОСОБА_1 відносно ОСОБА_6 складає не менше ніж 99,99%.
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України (тут і надалі в редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.