Постанова
Іменем України
01 червня 2020 року
м. Київ
справа № 415/7193/17
провадження № 61-19421св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору,- орган опіки та піклування Лисичанської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лисичанського міського суду Луганської області, у складі судді Фастовця В. М., від 28 травня 2019 року та постанову Луганського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Стахової Н. В., Авалян Н. М., Карташова О. Ю., від 01 жовтня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.
В обґрунтування позову зазначала, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дочка ОСОБА_3 .
Після розірвання шлюбу відповідач припинив приймати участь у вихованні дочки та надавати добровільно матеріальну допомогу, у зв`язку з чим рішенням Лисичанського міського суду Луганської області з нього стягнуто аліменти. Дочка зареєстрована та проживає із матір`ю. Перешкод у спілкуванні з дитиною відповідачу вона не чинить, однак відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини, не цікавиться її життям, не відвідує дочку ні вдома, ні в школі. У зв`язку з чим, вона вимушена звернутись до суду з даним позовом.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просила суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої дочки ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 28 травня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надала належних доказів свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, які могли б бути підставою для позбавлення його батьківських прав. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, а позивачем не доведено виключних підстав, з якими закон пов`язує можливість застосування таких заходів.
Судом враховано, що висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Луганського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 28 травня 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції та вважав відсутніми підстави для застосування до відповідача такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав.
При цьому апеляційним судом враховано відсутність в матеріалах справи доказів свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, а також позицію відповідача, який заперечував проти позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 28 травня 2019 року та постанову Луганського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року в цивільній справі № 415/7193/17.
Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження і витребувано матеріали цивільної справи із місцевого суду.
У лютому 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову.
Заявник вважає, що судами безпідставно не взятий до уваги висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, натомість враховано лише доводи відповідача про те, що він нібито постійно сплачує кошти на утримання дочки, а позивач чинить перешкоди у його спілкуванні з дитиною.
При цьому суди не врахували довідку голови вуличного комітету про те, що ОСОБА_3 мешкає із матір`ю, а відповідач не бере участі у її житті та довідку зі школи аналогічного змісту.
Просить звернути увагу на те, що відповідач із червня 2019 року проживає в Російській Федерації, а не за місцем реєстрації.
Вважає, що надані нею докази свідчать про умисне ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків.
Відзив на касаційну скаргу у встановлений судом строк не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Шлюб між сторонами розірвано 11 березня 2008 року.
Неповнолітня ОСОБА_3 проживає разом з матір`ю у
м. Лисичанську Луганської області.
Згідно довідки Лисичанського міського відділу державної виконавчої служби від 25 лютого 2019 року заборгованість зі сплати аліментів у ОСОБА_2 станом на 01 березня 2019 року відсутня, переплата становить 75,81 грн.
Згідно висновку органу опіки та піклування Лисичанської міської ради
№ 1099/01-16 від 05 березня 2018 року позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно дочки ОСОБА_3 визнано доцільним.
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і надалі по тексту, у редакції чинній на момент подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За змістом статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого сімейного життя. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Відповідно до статті 11 Закону України "Про охорону дитинства" сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.