ПОСТАНОВА
Іменем України
10 червня 2020 року
Київ
справа №420/3127/19
адміністративне провадження №К/9901/102/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Жука А. В.,
суддів: Калашнікової О.В., Соколова В.М.,
розглянувши в попередньому засіданні адміністративну справу №420/3127/19 за позовом громадянина Палестини ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, про визнання протиправним та скасування рішення від 18.04.2019 року № 152-19, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою громадянина Палестини ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2019 (постановлену у складі колегії суддів: (суддя-доповідач Димерлій О.О., судді - Семенюк Г.В., Шляхтицький О.І.)
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. У травні 2019 року громадянин Палестини ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної міграційної служби України, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Державної міграційної служби України від 18.04.2019 № 152-19 про відмову у визнанні громадянина Палестини ОСОБА_1 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
- зобов`язати Державну міграційну службу України прийняти рішення про визнання ОСОБА_1 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
2. В обґрунтування позову зазначає, що рішенням ДМС України від 12.04.2017 № 135-17 позивачу було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, яке було оскаржено в судовому порядку. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27.11.2017, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2018 у справі № 815/3965/17 зобов`язано ДМС України повторно розглянути заяву позивача про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у відповідності із процедурою, передбаченою законодавством.
Проте рішенням ДМС України від 18.04.2019 № 152-19 позивачеві протиправно відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
3. Позивач зазначає, що відповідачем не в повній мірі досліджено інформацію по країні походження позивача, не взято до уваги доповіді 2016/17 Міжнародної Амністії: Права людини в сучасному світі, 22.02.2017, ISBN: 978-0-86210-496-2 щодо діяльності палестинської влади у Західному Березі та ХАМАС фактичної адміністрації Сектору Газу. Крім того, відповідачем не прийнято до уваги висновки судів у справі № 815/3965/17, викладених у постанові Одеського окружного адміністративного суду від 27.11.2017, залишеного без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2018.
Вважаючи рішення Державної міграційної служби України від 18.04.2019 № 152-19 про відмову у визнанні громадянина Палестини ОСОБА_1 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, неправомірним та необґрунтованим, позивач звернулася до суду з вимогою про його скасування.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
4. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01.07.2019 позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Державної міграційної служби України від 18.04.2019 № 152-19, яким позивачу відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
5. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до абзацу 3 пункту 6.10 розділу 6 Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту" затверджених наказом МВС від 07.09.2011 № 649, повторний розгляд заяви здійснюється протягом одного місяця з дня надходження до територіального органу ДМС відповідного рішення.
При цьому згідно абзацу першого пункту 6.5 розділу 6 Правил за результатами здійснення заходів, передбачених пунктом 6.1 цього розділу, протягом місяця з дня отримання особової справи заявника та письмового висновку територіального органу ДМС, який розглядав заяву, ДМС приймає рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту). Строк прийняття зазначеного рішення може бути продовжено наказом ДМС, але не більш як до трьох місяців.
6. Судом першої інстанції встановлено, що з дати прийняття рішення про повторний розгляд заяви позивача для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, прийнятий Наказом ГУ ДМС України в Одеській області № 90 від 14.05.2018, до дати винесення висновку про відмову у визнанні біженцем та особою, яка потребує додаткового захисту пройшло більше 10 місяців, що тягне за собою порушення правил повторного розгляду заяв.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що порушення співробітниками ГУ ДМС в Одеській області Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, потягло за собою протиправність винесення ДМС України рішення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
7. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2019 апеляційну скаргу ДМС України задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано. Прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що побоювання позивача зазнати переслідування через власне віросповідання на території Палестини є сумнівними, а також шукач захисту не навів жодних конкретних фактів або підтверджень щодо ситуації особистого переслідування через сповідування ним християнства. В матеріалах особової справи відсутня жодна інформація щодо існування загрози для заявника або для його найближчих родичів, що залишилися проживати в Палестині, через їхнє віросповідання з боку недержавних угрупувань.
8. Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач залишив країну свого громадянського походження 25.10.2010 легально на підставі національного паспорту та студентської реєстрації. За наданням міжнародного захисту позивач звернувся до відповідача лише 15.03.2016, тобто через 6 років після приїзду на територію України і через 4 роки нелегального перебування на території країни, чим порушив вимоги ч. 5 ст. 5 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".
9. Суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про те, що позивач вільно переміщався країною попереднього постійного проживання та не мав проблем з органами державної влади, оскільки неодноразово оформляв проїзні документи країни походження та не мав жодних проблем зі зверненням до дипломатичних представництв країни походження на території України, отримував проїзні документи у: м. Газа (09.06.2003, 28.08.2000); м. Рамалла (10.04.2006); м. Хеврон (21.08.2011, 24.12.2008). При цьому за своїми проїзними документами позивач, крім України та Палестини, безперешкодно перетинав також кордон Сирії та Йорданії.
Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач ніколи не переслідувався за ознаками раси, національності, віросповідання, громадянства, належності до певної соціальної групи або наявності певних політичних поглядів, не займався активістською або громадською діяльністю на території країни попереднього постійного проживання, що виключає можливість переслідування позивача з боку державних органів. При цьому позивач не зміг чітко обґрунтувати, яка саме небезпека може очікувати на нього у випадку повернення на батьківщину.
10. Суд апеляційної інстанції вказав, що з інформації за країною походження позивача спостерігається, що палестинський президент Махмуд Аббас, на брифінгу Ради Безпеки виклав нову пропозицію про відновлення мирних переговорів з Ізраїлем, включаючи швидке скликання міжнародного саміту з цього питання та наступне створення багатостороннього механізму для керівництва цим процесом, що свідчить про поступове відновлення миру та стабільності на території країни походження особи (Джерело: https://www.un.org/press/en/2018/зс 13213.doc.htm (додаток № 10 до рекомендаційної позиції).
11. Апеляційний суд дійшов до висновку про те, що позивач є особою, яка добровільно залишає країну громадянської належності з причин, що відрізняються від умов, які містяться у визначенні "біженця". При цьому про відсутність у особи обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань вказує і значна тривалість проміжків часу між: виїздом з країни громадянської належності, прибуттям в Україну та часом звернення із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
12. Також судом апеляційної інстанції встановлено, що у матеріалах справи відсутні докази, що позивач або його близькі родичі переслідувалася в Палестині за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
13. Позивачем 27.12.2019 подано касаційну скаргу до Верховного Суду.
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2019 та залишити в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.07.2019.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
14. Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу: - скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосував норми матеріального та процесуального права. Зокрема, судом апеляційної інстанції не прийнято до уваги висновки судів у справі № 815/3965/17, викладених у постанові Одеського окружного адміністративного суду від 27.11.2017, залишеного без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2018, яким відповідача зобов`язано повторно розглянути заяву позивача про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у відповідності із процедурою, передбаченою законодавством, що є порушенням частини 4 статті 78 КАС України.
Скаржник зазначає, що відповідачем не досліджено доповідь 2016/17 Міжнародної Амністії: Права людини в сучасному світі, 22.02.2017, ІЗВИ: 978-0-86210-496-2 щодо діяльності палестинської влади у Західному Березі та ХАМАС - фактичної адміністрації Сектору Газу та іншу інформація по країні походження позивача.
15. Крім того, скаржник зазначив, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи не враховано, що у позивача є обґрунтоване побоювання щодо того, що у випадку повернення у країну походження його життю та здоров`ю буде загрожувати реальна небезпека.
16. Водночас представник ДМС України у запереченні вказує на безпідставність касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін.
IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
17. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з народження був православним християнином, який проживав на території Палестини. Цю ж релігію сповідують всі члени його родини.
18. Позивач 23.03.2012 вперше звернувся до ГУ ДМС України в Одеській області за наданням міжнародного захисту.
19. Наказом ГУ ДМС України в Одеській області від 20.04.2012 № 31 позивачу було відмовлено в оформленні документів на підставі п. 6 ст. 8 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового захисту".
20. Позивач 14.02.2016 вдруге звернувся до ГУ ДМС України в Одеській області із заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
21. Рішенням ДМС України від 12.04.2017 № 135-17 позивачу було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
22. Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач оскаржив його у судовому порядку. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27.11.2017 по справі № 815/3965/17 частково задоволено адміністративний позов позивача до Державної міграційної служби України. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної міграційної служби України від 12.04.2017 № 135-17 про відмову в наданні статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту. Зобов`язано ДМС повторно розглянути заяву позивача про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у відповідності із процедурою, передбаченою законодавством.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2018 апеляційну скаргу ДМС України залишено без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27.11.2017 без змін.
23. На виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 27.11.2017 та постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2018 по справі № 815/3965/17 ДМС України було прийнято рішення від 16.04.2018 № 20-18 про повторний розгляд заяви позивача та зобов`язано ГУ ДМС України в Одеській області повторно розглянути заяву шукача захисту про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
24. Наказом ГУ ДМС України в Одеській області № 90 від 14.05.2018 прийнято рішення про повторний розгляд заяви позивача для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. 24.05.2018 та 09.07.2018 із позивачем були проведені протоколи співбесід. ДМС України під час повторного розгляду заяви було проведено аналіз недоліків, які були виявлені колегію суддів та стали причиною прийняття рішення про повторний розгляд заяви позивача.
25. Головним спеціалістом відділу по роботі з шукачами захисту управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції ГУ ДМС України в Одеській області 14.06.2018 року на ім`я начальника Головного управління ДМС в Одеській області подано подання, в якому співробітник вважає за необхідне продовжити строк повторного розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додатково захисту, особи без громадянства на установчі дані позивача, у зв`язку з неотриманням відповіді на запити відповідно до ст. 9 п. 6 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" та неможливості зробити остаточний висновок.
Наказом начальника Головного управління ДМС в Одеській області № 112 від 14.06.2018 приймаючи до уваги вмотивоване подання співробітника ГУ ДМС України в Одеській області, щодо продовження строку повторного розгляду заяви для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту стосовно особи без громадянства позивача, продовжено строк повторного розгляду заяви, до моменту отримання відповідей з органів Служби безпеки України, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об`єднань громадян, які можуть сприяти всебічному розгляду заяви та встановлення справжніх фактів стосовно особи.
26. Головним спеціалістом відділу по роботі з шукачами захисту управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції ГУ ДМС України в Одеській області 19.03.2019 по справі № 2016ОD0047, за результатами розгляду заяви та особової справи особи без громадянства на установчі дані позивача, стосовно якого ДМС прийнято рішення від 16.04.2018 № 20-18 щодо зобов`язання ГУДМС в Одеській області повторно розглянути заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту на виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 27.11.2017 за судовою справою № 815/3695/17, з урахуванням постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2018, зроблено висновок про відмову у визнанні біженцем та особою, яка потребує додаткового захисту.
27. Рішенням Державної міграційної служби України від 18.04.2019 № 152-19 відмовлено у визнанні громадянина Палестини ОСОБА_1 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту
IV. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
28. Ухвалою Верховного Cуду від 23.12.2019 відкрито провадження в адміністративній справі №420/3127/19 за касаційною скаргою громадянина Палестини ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2019.
29. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.01.2020 для розгляду справи №420/3127/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Жук А.В., суддів: Калашнікова О.В., Соколов В.М.
30. Ухвалою судді Верховного Суду дану адміністративну справу призначено до касаційного розгляду.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
(в редакції на час виникнення спірних правовідносин)
31. Конституція України.
31.1. Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
32. Закон України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".
32.1. Порядок регулювання суспільних відносин у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, втрати та позбавлення цього статусу, а також встановлення правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового захисту і яким надано тимчасовий захист в Україні врегульовано Законом України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".