ПОСТАНОВА
Іменем України
10 червня 2020 року
Київ
справа №820/1274/17
адміністративне провадження №К/9901/43837/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Мороз Л.Л.,
суддів: Єзерова А.А., Рибачука А.І.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №820/1274/17
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Харківський обласний військовий комісаріат, про скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30 травня 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Спірідонова М.О., та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Чалого І.С., суддів: Зеленського В.В., П`янової Я.В.,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати неправомірним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби щодо направлення документів позивача на доопрацювання з поверненням їх до обласного військового комісаріату;
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо неприйняття рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням інвалідності III групи, яка пов`язана з виконанням обов`язків військової служби у країнах, де велися бойові дії, в порядку, визначеному законодавством, чинним на момент встановлення інвалідності;
- зобов`язати Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги, як інваліду III групи у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, передбаченої статтею 16 Закону № 2011-XII, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975;
- зобов`язати Міністерство оборони України призначити позивачу одноразову грошову допомогу у зв`язку зі встановленням інвалідності III групи, яка пов`язана з виконанням обов`язків військової служби у країнах, де велися бойові дії, в порядку, визначеному законодавством, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, передбаченої статтею 16 Закону № 2011-XII.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року, позов задоволено частково.
Скасовано рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби щодо направлення документів позивача на доопрацювання з поверненням їх до обласного військового комісаріату.
Визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо неприйняття рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням інвалідності III групи, яка пов`язана з виконанням обов`язків військової служби у країнах, де велися бойові дії, в порядку, визначеному законодавством, чинним на момент встановлення інвалідності.
Зобов`язано Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги, як інваліду III групи у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, передбаченої статтею 16 Закону № 2011-XII, внаслідок поранення, контузії пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Як встановлено, ОСОБА_2 в період з 9 листопада 1984 року по 26 листопада 1986 року проходив строкову військову службу в Збройних силах у військовій частині 2072, що входила до складу прикордонних військ КДБ СРСР, та був звільнений з цієї частини в запас. Під час проходження строкової військової служби в Республіці Афганістан позивач брав участь в бойових діях в складі діючої армії в період виконання інтернаціонального обов`язку в/ч 2072 з 20.10.1986 по 23.10.1986.
Згідно з довідкою МСЕК серія 10 ААБ № 204610 від 09.07 2014 позивачу було встановлено ІІІ групу інвалідності. Травма, контузія і захворювання, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.
Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 10.05.2016 у справі №642/2061/16 Харківський обласний військовий комісаріат було зобов`язано подати розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та Постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві". У вказаній частині рішення суду першої інстанції було залишено без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2016.
На виконання зазначеного судового рішення Харківський обласний військовий комісаріат надіслав до Міністерства оборони України пакет документів щодо з висновком щодо можливості призначення ОСОБА_1 грошової допомоги.
26.01.2017 Харківський обласний військовий комісаріат повідомив позивача, що згідно з витягом з протоколу № 106 від 25.11.2016 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, документи позивача повернуті на доопрацювання з підстав того, що ОСОБА_2 проходив службу в прикордонних військах, а тому виплату спірної допомоги йому має здійснювати Державна прикордонна служба України. Також було зазначено, що заявником документи подані не у повному обсязі, а саме не подано документу щодо обставин поранення.
Не погодившись із такими діями відповідача, ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскільки позивач отримав інвалідність внаслідок захворювання, отриманого ним під час виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, він має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку № 975, виплату якої має здійснювати Міністерство оборони України.
Не погоджуючись з рішеннями судів, відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що Міністерством обґрунтовано було повернуто документи на доопрацювання, оскільки позивачем не було надано жодних відомостей про причини та обставини поранення, зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Також скаржник звернув увагу на те, що позивач проходив службу у прикордонних військах колишнього СРСР, а тому виплата одноразової грошової допомоги має здійснюватися Адміністрацією Державної прикордонної служби України, а не МОУ.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили.
Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на таке.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-ХІІ).
Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІ України виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-ХІІ.