ПОСТАНОВА
Іменем України
10 червня 2020 року
Київ
справа №640/10770/19
адміністративне провадження №К/9901/8762/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Мороз Л.Л.,
суддів: Єзерова А.А., Рибачука А.І.
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу №640/10770/19
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, скасування рішення, зобов`язання призначити одноразову грошову допомогу, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Міністерства оборони України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду, прийняту 26 лютого 2020 року у складі колегії суддів: судді-доповідача Безименної Н.В., суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач, МОУ), в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо не призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності І групи, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві";
- скасувати рішення Міністерства оборони України від 23.11.2018 в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності І групи, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням останнім обов`язків військової служби;
- зобов`язати Міністерство оборони України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з настанням І групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на час встановлення І групи інвалідності вперше (22.01.2016).
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2019 року позов задоволено.
Не погодившись з вказаним рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 січня 2020 року апеляційну скаргу повернуто відповідачу на підставі пункту 1 частини четвертої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зважаючи на те, що апеляційна скарга подана та підписана особою, яка не має права її підписувати.
Також, відповідачем повторно, а саме 13.01.2020, подано апеляційну скаргу з аналогічними вимогами.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2019 року та відкрито апеляційне провадження у справі.
Проте, ухвалою суду апеляційної інстанції від 26 лютого 2020 року апеляційне провадження у справі закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 305 КАС України.
26.03.2020 відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2020, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Суд, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження відповідних повноважень до апеляційної скарги додано копію довіреності від 23.09.2019 №220/553/д, виданої Міністерством оборони України в особі Міністра оборони України Загороднюка А.П., яка засвідчена начальником Північного територіального юридичного управління полковником юстиції А.Ю. Комаром.
Крім того, до матеріалів апеляційної скарги апелянтом додано копію довіреності від 23.09.2019 №220/568/Д, відповідно до змісту якої Міністерство оборони України в особі Міністра оборони України Загороднюка А.П. уповноважило начальника Північного територіального юридичного управління полковника юстиції Комара А.Ю. на засвідчення своїм підписом копій довіреностей та інших документів, які створені в Міністерстві оборони України. Вказана копія довіреності засвідчена Комаром А.Ю.
Проте, Шостий апеляційний адміністративний суд закриваючи апеляційне провадження у справі застосував процесуальні наслідки, передбачені статтею 305 КАС України, оскільки подана апеляційна скарга підписана особою, яка не має права її підписувати. Так, суд апеляційної інстанції виходив з того, що разом з апеляційною скаргою не було надано жодних доказів того, що особа, яка її підписала є адвокатом та у Єдиному реєстрі адвокатів України також відсутні відомості про те, що ОСОБА_2 має статус адвоката. Також, апеляційний суд зазначив про відсутність документів, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 є особою, яка діє відповідно до статуту, положення чи іншого акта, на підставі якого вона здійснює представництво юридичної особи у порядку її самопредставництва.
Однак, судом апеляційної інстанції не в повній мірі були досліджені документи надані представником Міністерства оборони України на підтвердження своїх повноважень, внаслідок чого суд попередньої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження у справі.
Так, згідно з частинами першою та третьою статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.
Приписами Закону №1401, що набрав чинності 30 вересня 2016 року, Конституцію України доповнено статтею 1312, у якій передбачено, що виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Вказаним Законом розділ XV "Перехідні положення" Конституції України було доповнено пунктом 16-1, у підпункті 11 якого визначено, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 01 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 01 січня 2019 року.
Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 01 січня 2020 року.
Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом №1401, здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.
Частина друга статті 57 КАС України зазначає, що у справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.
Повноваження представників сторін та інших учасників справи можуть бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи (пункт 1 частини першої статті 59 КАС України).