ПОСТАНОВА
Іменем України
09 червня 2020 року
Київ
справа №812/850/16
адміністративне провадження №К/9901/10772/18
Верховний Суд в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
головуючого (судді-доповідача) - Уханенка С.А.,
суддів - Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
розглянув в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області про встановлення відсутності компетенції (повноважень), провадження в якій відкрите
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року ухвалену у складі головуючого судді Борзаниці С.В. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року ухвалену у складі головуючого судді Васильєвої І.А., суддів Жаботинської С.В., Казначеєва Е.Г.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області, в якому просив:
- встановити відсутність у Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області компетенції (повноважень) щодо встановлення наявності та/або відсутності реального та/або потенційного конфлікту інтересів визначеного Законом України "Про запобігання корупції".
2. На обґрунтування позову зазначає про відсутність у відповідача компетенції (повноважень) щодо визначення наявності чи відсутності реального та/або потенційного конфлікту інтересів згідно із Законом України "Про запобігання корупції", так як ці функції (повноваження) покладено на інший державний орган, а відповідач має лише право на складання протоколу згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
ІІ. Встановлені судами обставини справи
3. ОСОБА_1, призначений на посаду оперуповноваженого Лисичанського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області (наказ № 8 о/с від 07.11.2015).
4. 22.06.2016 керівником Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області старшим радником юстиції Лазуренком В.М. складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення пов`язаного із корупцією передбаченого ч.2 ст. 172-7 КУпАП відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, оперуповноваженого Лисичанського відділу поліції ГУНП в Луганській області.
5. Постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 12 вересня 2016 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення пов`язаного з корупцією, передбаченого ч.2 ст. 172-7 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн.
6. Постановою судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Луганської області від 12 жовтня 2016 року постанову судді Лисичанського міського суду Луганської області від 12.09.2016 року залишено без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 Овчаренка О.В. - без задоволення.
7. Суть спору полягає у визначенні правомірності дій відповідача щодо визначення посадовою особою Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області у складеному на позивача протоколі наявності чи відсутності реального та/або потенційного конфлікту інтересів згідно із Законом України "Про запобігання корупції".
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
8. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
9. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року залишено без змін.
10. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, вказав, що зазначення в Протоколі про прийняття ОСОБА_1 рішення та вчинення дій в умовах реального конфлікту інтересів не може свідчити про реалізацію прокуратурою компетенції щодо встановлення наявності реального конфлікту інтересів, оскільки в протоколі посадова особа, яка його складає, зазначає ознаки певного правопорушення, після чого направляє цей протокол повноважному органу для прийняття рішення по суті. Також зазначив, що протокол не є кінцевою стадією встановлення в діях чи бездіяльності певної особи складу адміністративного правопорушення. Протокол є документом, в якому орган або посадова особа зазначає ознаки певного правопорушення, що виключає наявність у цього органу компетенції (повноважень) щодо встановлення певних обставин.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції, вимоги касаційної скарги і аргументи сторін
11. Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність і необґрунтованість оскаржуваних судових рішень, порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування обставин в адміністративній справі, що мають значення, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити адміністративний позов.
12. На обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що відповідач наділений повноваженнями тільки на складання протоколів про адміністративне правопорушення, пов`язаних з корупцією.
V. Джерела права й акти їхнього застосування. Позиція Верховного Суду
13. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
14. Відповідно до частин першої-третьої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
15. Так, відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 КАС України в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин і звернення позивача до суду, справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
16. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України в наведеній редакції юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
17. Пунктом 3 частини 3 статті 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи про накладення адміністративних стягнень.
18. Аналогічні положення закріплені у статтях 4 та 19 чинного КАС України.
19. Згідно з частино 1 статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
20. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтримується позивачем в касаційній скарзі, останній не заперечує наявності у відповідача повноважень на складення протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, при цьому спірним є питання наявності у відповідача компетенції щодо визначення в протоколі наявності чи відсутності реального та/або потенційного конфлікту інтересів згідно із Законом України "Про запобігання корупції".