ПОСТАНОВА
Іменем України
09 червня 2020 року
Київ
справа №420/5797/18
адміністративне провадження №К/9901/22164/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Уханенка С.А.,
суддів - Кашпур О.В., Радишевської О.Р.
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати одноразової грошової допомоги,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову П?ятого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2019 року (головуючий суддя Семенюк Г.В., судді Потапчук В.О., Шляхтицький О.І.),
У С Т А Н О В И В:
I. Суть спору
1. У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (далі - ГУМВС в Одеській області) про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 124661,25 грн.
2. Позов обґрунтував тим, що з 02.06.2008 він був звільнений зі служби у відставку за віком. У день звільнення відповідач провів з ним розрахунок, однак одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплатив лише 14.04.2009. На переконання позивача, ГУМВС в Одеській області має нести відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачену статтею 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП).
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01 березня 2019 року (головуючий суддя Єфіменко К.С.) відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду з тих мотивів, що з часу повного розрахунку з ОСОБА_1 (14.04.2009) до часу його звернення до суду з цим позовом відповідач не виплатив йому компенсацію за затримку розрахунку при звільненні та не надав остаточної відмови у цьому, яка могла бути оскаржена до суду та з наданням якої Конституційний Суд України в рішенні від 22.02.2012 у справі №1-5/2012 пов?язує початок перебігу строку звернення до суду за захистом порушеного права. Отже, за висновком суду, позивач при оскарженні триваючої бездіяльності відповідача не пропустив строк звернення до суду.
4. Рішенням від 15 квітня 2019 року Одеський окружний адміністративний суд задовольнив позов повністю, обґрунтувавши своє рішення тим, що невиплата належної позивачу суми одноразової грошової допомоги при звільненні у строки, визначені статтею 116 КЗпП, є підставою відповідно до статті 117 цього Кодексу для стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
5. Постановою П?ятого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2019 року скасовано ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 01 березня 2019 року та рішення цього суду від 15 квітня 2019 року, а позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.
6. Апеляційний суд виходив з того, що позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду за вирішенням трудового спору, передбачений частиною першою статті 233 КЗпП, що в силу пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є підставою для залишення позову без розгляду.
III. Провадження в суді касаційної інстанції
7. У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалену ним постанову, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
8. За доводами позивача, рішення суду першої інстанції відповідає закону. Водночас суд апеляційної інстанції, зазначивши, що початком перебігу строку є дата отримання листа ГУМВС в Одеській області від 21.06.2018 №14/В-430, дійшов суперечливого висновку про пропуск позивачем тримісячного строку звернення до суду. Крім того, апеляційний суд не врахував надану позивачем судову практику з аналогічних спорів та розглянув справу без його участі.
9. У відзиві на касаційну скаргу ліквідаційна комісія ГУМВС в Одеській області просить залишити рішення суду апеляційної інстанції без змін, уважаючи його законним і обґрунтованим.
10. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
IV. Встановлені судами фактичні обставини справи
11. Підполковник міліції ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах Іллічівського відділу по боротьбі з організованою злочинністю управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУМВС України в Одеській області.
12. Наказом ГУМВС України в Одеській області від 23.05.2008 №280 о/с (зі змінами, внесеними наказом від 05.06.2008 №307 о/с) ОСОБА_1 звільнено зі служби в органах внутрішніх справ у відставку з 02.06.2008 за підпунктом "а" пункту 65 (за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114.
13. Одноразова грошова допомога при звільненні в сумі 93778,75 грн перерахована на картковий рахунок позивача, відкритий в Ощадбанку, 14 квітня 2009 року, що підтверджується довідкою ліквідаційної комісії ГУМВС України в Одеській області від 21.06.2018 №14/В-430, наданою на запит позивача.
V. Позиція Верховного Суду
14. Відповідно до статті 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
15. Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлена статтею 117 КЗпП, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.