ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 травня 2020 року
м. Київ
Справа № 917/750/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Міщенка І. С.,
за участю секретаря судового засідання: Мартинюк М. О.,
за участю представників:
позивача - Багмута Д. С., Близнюка І. В. (адвоката),
відповідача - не з`явився,
третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - не з`явився,
третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Багмута Дмитра Степановича
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.12.2019 (колегія суддів: Тихий П. В., Терещенко О. І., Хачатрян В. С.) у справі
за позовом Фізичної особи - підприємця Багмута Дмитра Степановича
до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) ОСОБА_1, 2) ОСОБА_2
про визнання протиправною та скасування державної реєстрації земельної ділянки, поновлення запису,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У травні 2019 року Фізична особа - підприємець Багмут Дмитро Степанович (далі - ФОП Багмут Д. С.) звернувся до Господарського суду Полтавської області із позовом (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Полтавській області) про визнання протиправною та скасування державної реєстрації земельних ділянок, кадастрові номери: 5322481700:06:000:0402, 5322481700:06:000:0404, 5322481700:06:000:0406, 5322481700:06:000:0403, 5322481700:06:000:0407, 5322481700:06:000:0405, 5322481700:06:000:0408 (далі - нові земельні ділянки), утворених унаслідок скасування та поділу земельної ділянки, кадастровий номер 5322481700:06:000:0240, площею 12,8572 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району, Полтавської області (далі - первісна земельна ділянка), та зобов`язання ГУ Держгеокадастру у Полтавській області поновити у Державному земельному кадастрі запис про первісну земельну ділянку, шляхом поновлення запису у поземельній книзі.
1.2. ФОП Багмут Д. С. звернувся із позовом до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, наголошуючи, що дії відповідача зі скасування державної реєстрації первісної земельної ділянки і формування в її межах нових земельних ділянок стосуються права позивача, оскільки ФОП Багмут Д. С. вважає, що у нього є переважне право на поновлення Договору оренди первісної земельної ділянки.
При цьому ФОП Багмут Д. С. зазначив, що наразі у Господарському суді Полтавської області розглядається справа № 917/137/19, в якій оскаржується відмова ГУ Держгеокадастру у Полтавській області у поновленні Договору оренди земельної ділянки від 01.12.2011 та укладення додаткової угоди до Договору оренди, в якій ФОП Багмут Д. С. звертався до Господарського суду Полтавської області із заявою про забезпечення позову та у задоволенні якої було відмовлено. Також ФОП Багмут Д. С. акцентує, що первісну земельну ділянку поділено на 7 нових земельних ділянок, унаслідок чого ГУ Держгеокадастру у Полтавській області унеможливило належний захист прав орендаря на поновлення Договору оренди землі, адже у разі задоволенні позову про поновлення Договору оренди землі та укладення додаткової угоди до Договору оренди не буде забезпечено ефективного захисту порушених прав орендаря, оскільки первісної земельної ділянки, щодо якої виникло право оренди, як об`єкта цивільних відносин не існує, тому зареєструвати право оренди за позивачем у разі задоволенні позову у господарській справі буде неможливо.
2. Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 03.09.2019 у справі № 917/750/19 позовні вимоги ФОП Багмута Д. С. задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано державну реєстрацію нових земельних ділянок з кадастровими номерами: 5322481700:06:000:0402, 5322481700:06:000:0404, 5322481700:06:000:0406, 5322481700:06:000:0403, 5322481700:06:000:0407, 5322481700:06:000:0405, 5322481700:06:000:0408, які виникли внаслідок скасування та поділу земельної ділянки з кадастровим номером 5322481700:06:000:0240, площею 12,8572 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району, Полтавської області. Зобов`язано ГУ Держгеокадастру у Полтавській області поновити у державному земельному кадастрі запис про первісну земельну ділянку, кадастровий номер 5322481700:06:000:0240, площею 12,8572 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, шляхом поновлення запису в поземельній книзі.
2.2. Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд зазначив, що ГУ Держгеокадастру у Полтавській області не має будь-яких підстав, визначених частиною 10 статті 24 Закону України "Про державний земельний кадастр", для скасування державної реєстрації первісної земельної ділянки та набуття нею статусу архівної.
Господарський суд першої інстанції установив, що у матеріалах справи немає технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання первісної земельної ділянки, хоча відповідно до чинного законодавства здійснення поділу та/або об`єднання земельної ділянки як уже раніше сформованого об`єкта цивільних прав допускається лише на підставі такої документації.
Господарський суд першої інстанції також зазначив, що відповідач не надав доказів припинення права користування позивачем первісною земельною ділянкою, а оскільки справа про поновлення Договору оренди цієї земельної ділянки перебуває на розгляді в суді, дії щодо скасування її державної реєстрації та поділу під час розгляду справи про поновлення Договору оренди землі, суперечать вимогам Земельного кодексу України та є протиправними.
2.3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.12.2019 у справі № 917/750/19 скасовано рішення Господарського суду Полтавської області від 03.09.2019. Ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
2.4. Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний господарський суд зазначив, що станом на 16.01.2019 Договір оренди земельної ділянки був припинений. Апеляційний господарський суд також акцентував, що враховуючи закінчення строку Договору оренди земельної ділянки 16.01.2019, безпідставним є наведене у рішенні суду першої інстанції посилання на норму частини 5 статті 116 Земельного кодексу України. За таких обставин апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що відповідачем не порушено право позивача, адже станом на 01.04.2019 позивач не був користувачем первісної земельної ділянки, оскільки строк договору її оренди закінчився.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.12.2019 у справі № 917/750/19, до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звернувся ФОП Багмут Д. С. із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.12.2019, а рішення Господарського суду Полтавської області від 03.09.2019 у справі № 917/750/19 залишити в силі. Крім того, ФОП Багмут Д. С. у касаційній скарзі просить передати справу № 917/750/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
3.2. В обґрунтування касаційної скарги ФОП Багмут Д. С. зазначає, що постанова апеляційного господарського суду ухвалена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Зокрема, на думку скаржника, апеляційний господарський суд неправильно застосував положення частини 5 статті 116 Земельного кодексу України та частини 1 статті 31 Закону України "Про оренду землі", оскільки "припинення договору" у розумінні положень частини 1 статті 31 Закону України "Про оренду землі" та "припинення користування земельною ділянкою" у розумінні частини 5 статті 116 Земельного кодексу України не є тотожними поняттями.
Крім того, реалізувавши переважне право на поновлення строку дії Договору до його закінчення, ФОП Багмут Д. С. продовжує користуватися первісною земельною ділянкою, сплачує за неї орендну плату та земельний податок, що підтверджується відповідною довідкою Кам`янопотоківської сільської ради та довідкою з електронного кабінету платника податків, і має законні сподівання на поновлення Договору оренди землі на підставі закону.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду залишити без змін. Зокрема, ОСОБА_2 зазначає, що відповідач не порушив права користування позивача, адже станом на 01.04.2019 позивач не був користувачем первісної земельної ділянки, оскільки строк Договору її оренди закінчився. На думку ОСОБА_2, відповідач також правильно застосував положення статей 20, 791 Земельного кодексу України, згідно з якими формування нових земельних ділянок, а також зміна при цьому цільового призначення земель у межах категорії земель сільськогосподарського призначення відбувається на підставі проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи
4.1. Ухвалою Верховного Суду від 24.02.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП Багмута Д. С. на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.12.2019 у справі № 917/750/19 та призначено розгляд справи на 02.04.2020.
4.2. Ухвалами Верховного Суду від 02.02.2020, від 30.04.2020, від 21.05.2020 оголошувалась перерва у судовому засіданні з розгляду касаційної скарги ФОП Багмута Д. С. на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.12.2019 у справі № 917/750/19. Верховний Суд дійшов висновку за можливе розглянути справу № 917/750/19 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи, з метою забезпечення своєчасного судового захисту з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19".
4.3. 08.02.2020 набрали чинності зміни до Господарського процесуального кодексу України, внесені згідно із Законом України від 15.01.2020 N 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". За правилом пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
4.4. Верховний Суд установив, що у касаційній скарзі ФОП Багмут Д. С. з посиланням на частину 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Розглянувши клопотання ФОП Багмута Д. С. про передачу справи № 917/750/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення зазначеного клопотання, враховуючи таке.
Згідно з частиною 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 30.10.2018 у справі № 757/172/16-ц зазначила, що виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права.
Доводи ФОП Багмута Д. С. не дають підстав для висновку про необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, а Верховний Суд таких підстав не виявив, тому клопотання ФОП Багмута Д. С. не може бути задоволено.
4.5. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 01.12.2011 між Кременчуцькою районною державною адміністрацією в особі голови Кременчуцької районної державної адміністрації Нагорного Юрія Олексійовича (Орендодавець) і суб`єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Багмутом Дмитром Степановичем (Орендар) було укладено Договір оренди земельної ділянки, за умовами якого Орендодавець на підставі розпорядження Голови Кременчуцької районної державної адміністрації № 432 від 04.07.2011 надає, а Орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (рілля) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області.
4.6. В оренду було передано земельну ділянку, кадастровий номер 5322481700:06:000:0240, загальною площею 12,8572 га, із них землі запасу сільської ради контур № 6 - 12,8572 га (рілля). Договір було укладено строком на 7 років.
4.7. Відповідно до пункту 36 Договору, він набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації. Господарські суди попередніх інстанцій також установили, що Договір було зареєстровано у відділі Держкомзему у Кременчуцькому районі Полтавської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 16.01.2012 № 532240004000781.
Господарські суди констатували, що дія Договору закінчилася 16.01.2019.
4.8. Відповідно до пункту 6 Договору після закінчення строку його дії Орендар має переважне право поновлення цього Договору на новий строк. У такому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.
4.9. Крім того, господарські суди установили, що маючи намір у подальшому використовувати земельну ділянку, а також з метою реалізації переважного права поновлення Договору ФОП Багмут Д. С. 02.10.2018 та 12.12.2018 повідомляв відповідачеві про намір поновити Договір оренди землі та укласти додаткову угоду. Проте відповідач відмовив ФОП Багмуту Д. С. у поновленні Договору оренди та укладенні додаткової угоди до нього, зазначивши, що планує реалізувати право оренди на торгах, у зв`язку з чим ФОП Багмут Д. С. вимушений був звернутися із позовом до Господарського суду Полтавської області за захистом своїх порушених прав передбачених статтею 33 Закону України "Про оренду землі".
4.10. Господарські суди також зазначили, що поземельна книга первісної земельної ділянки, була закрита 01.04.2019. Замість первісної земельної ділянки, 01.04.2019 було утворено 7 нових земельних ділянок.
4.11. Отже, первісну земельну ділянку, про поновлення права оренди якої 06.02.2019 звернувся позивач у справі № 917/137/19, до ухвалення судом рішення у справі № 917/137/19 фактично було поділено на 7 нових земельних ділянок загальною площею 12,8572 га.