ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 червня 2020 року
м. Київ
Справа № 906/432/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Савінкової Ю.Б.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Антонюк Антоніни Олексіївни
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24 лютого 2020 року (головуючий - Петухов М. Г., судді - Маціщук А. В., Олексюк Г. Є.) і рішення Господарського суду Житомирської області від 13 листопада 2019 року (суддя Кравець С. Г.) у справі
за позовом Фізичної особи - підприємця Антонюк Антоніни Олексіївни
до: 1. Товариства з додатковою відповідальністю "Кортекс", 2. Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області
про визнання недійсним договору та стягнення моральної шкоди
(за участю представників: Морозова Т.В., відповідача-1 - Бродецький М.А.)
Історія справи
Фактичні обставини, встановлені судами
1. За договором купівлі-продажу від 11.10.2004 Фізична особа - підприємець Антонюк Антоніна Олексіївна (далі - ФОП Антонюк А.О., позивач) придбала у Відкритого акціонерного товариства Коростишівська прядильно-ткацька фабрика "Кортекс" (правонаступник - Товариство з додатковою відповідальністю "Кортекс", далі - ТДВ "Кортекс", відповідач-1) нежиле приміщення - відстійник з хлоратором по вул. К. Маркса, 56, у м. Коростишів. У додатку №1 до вказаного договору сторони погодили, що продавець передає покупцю разом з придбаним майном земельну ділянку розміром 3000 м.кв.; у зв`язку із проходженням по території інженерних комунікацій, а саме кабельних ліній фабрики та Коростишівського РЕМ, автомобільного проїзду та каналізаційної мережі на дані об`єкти поширюється сервітут, який сторони домовляються відобразити в кадастровому плані.
2. 20.07.2006 ТДВ "Кортекс" надано письмову згоду на відчуження на користь ФОП Антонюк А.О. земельної ділянки орієнтовною площею 0,1312 м.кв. за адресою: вул. К.Маркса, 56 в зв`язку з придбанням нерухомості.
3. 28.11.2006 між ТДВ "Кортекс" та ФОП Антонюк А.О. підписано договір на встановлення земельного сервітуту, за умовами якого позивач встановив відповідачу-1 безстроковий сервітут на земельну ділянку позивача за адресою: м. Коростишів, вул. К. Маркса 56, а саме: на проїзд загальною площею 0,0215 га на використання даної земельної ділянки для проїзду до доріг загального користування, та сервітут на проходження мережі РЕМ та ТДВ "Кортекс" загальною площею 0,0208; ФОП Антонюк А.О. в межах дії сервітуту забороняється: розпочинати будівництво будинків та споруд; проведення земельних робіт без погодження з відповідачем-1; влаштовування звалищ.
4. Рішенням Коростишівської міської ради від 14.12.2006 №146 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ФОП Антонюк А.О. площею 1312 кв.м. по вул. К.Маркса, 56 у м. Коростишеві для реконструкції відстійника під електроцех (землі комерційного призначення); вилучено земельну ділянку площею 3669 кв.м. із землекористування ВАТ "Коростишівська прядильно-ткацька фабрика "Кортекс" та віднесено її до земель комунальної власності; передано ФОП Антонюк А.О. в оренду за рахунок земель комунальної власності земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 1312 кв.м. по вул. К.Маркса, 56 в м. Коростишеві для реконструкції будівлі відстійника під електроцех строком на 5 років.
5. На виконання вказаного рішення 18.04.2007 між Коростишівською міською радою та позивачем укладено договір оренди земельної ділянки площею 1312 кв.м. по вул. К.Маркса, 56 в м. Коростишеві строком на 5 років, у якому, зокрема вказано про встановлення обмеження на земельну ділянку - сервітуту між ТДВ "Кортекс" та ФОП Антонюк А.О.
6. 26.04.2012 (на підставі іншого рішення Коростишівської міської ради від 25.04.2012 № 332) між цими ж сторонами було укладено договір оренди №153 цієї ж земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер 1822510100:01:009:0198 (далі - спірна земельна ділянка) строком на 5 років, у якому також вказано про встановлення обмеження на земельну ділянку - сервітуту щодо ТДВ "Кортекс".
7. У подальшому ФОП Антонюк А.О . на підставі укладеного з Коростишівською міською радою договору купівлі-продажу від 26.07.2012 придбала спірну земельну ділянку у власність. Відповідно до пункту 1.2 договору купівлі-продажу згідно з витягу з Поземельної книги від 07.04.2012 у використанні земельної ділянки 13.03.2012 за №58 здійснено державну реєстрацію обтяження (сервітут) площею 0,0215 для прокладення і ремонту лінійних інженерних споруд на підставі рішення Коростишівської міської ради від 14.12.2006 №146.
8. 11.12.2012 ФОП Антонюк А.О. отримано Державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1822510100:01:016:0289 (спірній ділянці присвоєно новий кадастровий номер) площею 0,1312 га.
9. У Поземельній книзі земельної ділянки за кадастровим номером 1822510100010160289, відкритій Відділом Держземагентства у Коростишівському районі Житомирської області 10.10.2012, наявний запис від 29.10.2013 за №004 про встановлення обмеження у використанні земельної ділянки на підставі документа від 28.11.2006 щодо права прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій (площа, на яку поширюється сервітут 0,0209 га) та щодо права проїзду на транспортному засобі по наявному шляху (площа, на яку поширюється сервітут, 0,0215), дата державної реєстрації обмеження 28.11.2006.
Короткий зміст позовних вимог
10. У травні 2019 року ФОП Антонюк А.О. звернулася з позовом до ТДВ "Кортекс", Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі - Держгеокадастр) про:
- визнання недійсним договору на встановлення земельного сервітуту від 28.11.2006;
- визнання незаконним рішення Держгеокадастру від 26.02.2019 №32-6-0.25-437/164-19 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру про припинення обмежень у використанні спірної земельної ділянки;
- зобов`язання Державних кадастрових реєстраторів Відділу Держгеокадастру у Коростишівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області скасувати у Державному земельному кадастрі записи про земельні сервітути та обмеження, встановлені відносно спірної земельної ділянки, а саме: право використання земельної ділянки для прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій площею 0,0215 га та право використання земельної ділянки для проїзду на транспортному засобі по наявному шляху площею 0,0208 га;
- стягнення з ТДВ "Кортекс" 100 000 грн. моральної шкоди.
11. У суді апеляційної інстанції позивач відмовилась від частини позовних вимог і відмова була прийнята судом апеляційної інстанції. З урахуванням ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 про закриття провадження у справі щодо позовних вимог до Держгеокадастру предметом судового розгляду є позовні вимоги про (1) визнання недійсним договору на встановлення земельного сервітуту від 28.11.2006 та (2) стягнення з ТДВ "Кортекс" 100 000 грн. моральної шкоди.
12. Позовні вимоги мотивовані тим, що на момент укладення оспорюваного договору позивач не була власником спірної земельної ділянки, а отже в силу імперативних вимог статті 100 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час укладення договору, далі - ЗК України) не мала повноважень на встановлення земельного сервітуту відповідачу-1 і у подальшому такий договір не був зареєстрований у порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. Отже, право земельного сервітуту у відповідача-1 не виникло, а спірний договір підлягає визнанню недійсним відповідно до частини 1, 2 статті 203 та статті 215 Цивільного кодексу України.
13. Незаконні дії відповідача-1 з метою реалізації неіснуючого у нього права сервітуту завдають істотної шкоди діловій репутації позивача, унеможливлюють повноцінне господарювання на земельній ділянці, псують стосунки позивача зі споживачами її послуг, представниками місцевих органів влади, що у тому числі впливає на стан її здоров`я. У зв`язку з чим з відповідача-1 належить до стягнення 100 000 грн. в якості відшкодування завданої позивачу моральної шкоди.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень, прийнятих судами першої та апеляційної інстанцій
14. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 13 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24 лютого 2020 року, у позові відмовлено.
15. Суди попередніх інстанцій встановили наявність колізії між нормами Цивільного та Земельного кодексів України (у чинних на момент укладення спірного договору редакціях), які врегульовують встановлення земельного сервітуту. Так, стаття 402 Цивільного кодексу України (у названій редакції, далі - ЦК України) передбачала укладення земельного сервітуту між власником (володільцем) земельної ділянки і особою, яка вимагає його встановлення, тоді як стаття 100 ЗК України передбачала можливість встановлення земельного сервітуту тільки між власниками сусідніх земельних ділянок. Суди надали пріоритет у застосуванні нормам ЦК України, які було прийнято пізніше, ніж аналогічні за сферою регулювання норми ЗК України, внаслідок чого дійшли висновку, що сервітут може бути встановлений фактичним володільцем земельної ділянки особі, яка вимагає його встановлення.
16. Врахувавши (1) надання позивачу Коростишівською міською радою у 2002 році погодження місця розташування об`єктів по вул. К.Маркса, 56; (2) умови договору купівлі-продажу нерухомості від 11.10.2004, відповідно до якого відповідач-1 ще у 2004 році одночасно з відчуженням нерухомості надав згоду і на відчуження позивачу відповідної земельної ділянки, суди дійшли висновку, що на момент встановлення сервітуту за договором від 28.11.2006 позивач була законним володільцем земельної ділянки в розумінні приписів статей 397, 398 ЦК України, отже мала права встановлювати сервітут, відповідачу-1 як особі, яка його вимагала, а укладення спірного договору відповідало принципам свободи договору (статті 6, 627 ЦК України).
17. При цьому на момент укладення оспорюваного договору Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" була передбачена обов`язкова державна реєстрація сервітуту, проте порядок такої реєстрації не врегульовано законодавчо. У зв`язку з чим державну реєстрацію спірного договору земельного сервітуту було проведено в державному реєстрі земель (поземельній книзі), що не суперечить законодавству та свідчить про набуття чинності спірним договором. У подальшому при здійсненні державної реєстрації земельної ділянки запис про державну реєстрацію сервітуту щодо земельної ділянки був перенесений до Державного земельного кадастру, відомості якого є офіційними.
18. У зв`язку з відсутністю правових підстав для задоволення позову по суті судами не розглядалась заява відповідача-1 про застосування до заявлених вимог строку позовної давності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та касаційне провадження
19. Не погоджуючись із оскаржуваними судовими рішеннями, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
20. Ухвалою Верховного Суду від 14.04.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України.
Аргументи учасників справи
Доводи позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено), які є підставою для касаційного розгляду
21. Висновки судів про те, що на момент укладення договору від 28.11.2006 позивач була законним володільцем спірної земельної ділянки суперечать правовій позиції Великої Палати Верховного Суду в постанові від 04.12.2018 у справі №910/18560/16 про порядок переходу до власника нерухомості права користування земельною ділянкою під нерухомим майном у порядку статті 120 ЗК України та частини 2 статті 377 ЦК України. Так, згідно з правовою позицією Верховного Суду у вказаній справі до позивача одночасно з придбанням нерухомості від відчужувача - відповідача-1 могло перейти тільки право користування земельною ділянкою.
22. Висновок судів про наявність у відповідача-1 на момент відчуження нерухомості за договором від 11.10.2004 повноважень на передачу земельної ділянки позивачу суперечить правовим висновкам Верховного Суду у постанові від 19.06.2019 у справі № 920/22/18, який вказав, що державний акт на право постійного користування земельною ділянкою не дає право розпоряджатися земельною ділянкою, оскільки таким правом наділений відповідний уповноважений державний орган.
23. Крім того, за висновком Великої Палати Верховного Суду в постанові від 20.06.2018 у справі № 758/1764/17 отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення уповноваженого органу про надання її у користування (оренду).
24. Вказане в сукупності свідчить про те, що жодна зі сторін спору не мала права розпорядження спірною земельною ділянкою на момент як укладення договору купівлі-продажу нерухомості у 2004 році, так і спірного договору земельного сервітуту. Такі повноваження мав виключно власник землі - Коростишівська міська рада. У зв`язку з чим протилежні висновки судів зроблені з неправильним застосуванням норм статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України.
25. Суди необґрунтовано застосували, як пріоритетні, норми ЦК України щодо встановлення земельного сервітуту, тоді як у регулюванні земельних правовідносин спеціальними є норми ЗК України, які мають застосовуватись до спірних правовідносин. Відповідно до статті 100 ЗК України земельний сервітут станом на 28.11.2006 міг надаватися виключно власником земельної ділянки, яким позивач на момент укладення спірного договору не був і не міг бути, а набув відповідний титул щодо спірної ділянки лише в 2012 році.
26. Висновок судів про проведення державної реєстрації оспорюваного договору сервітуту у встановленому законодавством порядку є наслідком неправильного застосування статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та статті 100 ЗК України. Ні позивач, ні відповідач-1 жодних дій щодо державної реєстрації оспорюваного договору не вчиняли, а наявний в реєстрі запис є помилкою, а отже договір сервітуту не набув чинності та не породжує для сторін прав та обов`язків.
Позиція відповідача-1 у відзиві на касаційну скаргу (узагальнено)
27. Встановлені обставини підтверджують визнання власником - Коростишівською міською радою саме позивача в якості володільця земельної ділянки. Висновки судів про відповідність спірного договору вимогам законодавства та відсутність порушення внаслідок його укладення прав позивача є законними та обґрунтованими, а тому оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін. Посилання скаржника на неврахування судами правових висновків Верховного Суду є безпідставними, оскільки такі висновки зроблені касаційним судом не у подібних правовідносинах.