ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2020 року
м. Київ
Справа № 914/2236/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.
за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Перша приватна броварня "Для людей - як для себе!" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.11.2019 (головуючий суддя Якімець Г.Г., судді Бонк Т.Б., Матущак О.І.) та рішення Господарського суду Львівської області від 06.08.2019 (суддя Юркевич М.В.) у справі № 914/2236/18
за первісним позовом Приватного підприємства "ТІЗ-Карбогаз"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Перша приватна броварня "Для людей - як для себе!"
про стягнення заборгованості у сумі 1 524 465,41 грн
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Перша приватна броварня "Для людей - як для себе!"
до Приватного підприємства "ТІЗ-Карбогаз"
про визнання односторонньої зміни ціни товару недійсною та зобов`язання вчинити дії, а саме: зобов`язати привести усі первинні документи по поставках партій товару згідно видаткових накладних у відповідність до умов договору поставки №1909/1 від 19.09.2016
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
1. У грудні 2018 року Приватне підприємство "ТІЗ-Карбогаз" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Перша приватна броварня "Для людей - як для себе!" (далі - відповідач) про стягнення боргу у розмірі 1 524 465,41 грн, з яких: 1 342 032,54 грн - основний борг, 102 425,20 грн - пеня, 21 339,87 грн - 3% річних, 58 667,80 грн - інфляційні втрати (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).
1.1. Обґрунтовуючи позовні вимоги у даній справі, позивач, із посиланням на умови договору поставки №1909/1 від 19.09.2016 та положення статей 526, 549, 692, 611, 625 Цивільного кодексу України, частину 6 статті 232 Господарського кодексу України, зазначав, що відповідач оплату за поставлений товар здійснив частково, чим порушив умови господарського зобов`язання.
1.2. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.05.2019 прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробничої компанії "Перша приватна броварня "Для людей - як для себе!" до Приватного підприємства "ТІЗ-Карбогаз" у справі №914/2236/18 про визнання односторонню зміну ціни товару недійсною та зобов`язання вчинити дії, а саме: зобов`язати привести усі первинні документи по поставках партій товару згідно видаткових накладних у відповідність до умов договору поставки №1909/1 від 19.09.2016 до спільного розгляду з первісним позовом.
1.3. Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що Приватне підприємство "ТІЗ-Карбогаз" значно перевищувало договірну ціну у період з 14.04.2018 по 25.09.2018 і таке збільшення ціни всупереч умов договору порушує законні інтереси і права позивача за зустрічним позовом та стало підставою для подання первісного позову.
На думку позивача за зустрічним позовом, ПП "ТІЗ-Карбогаз" фактично здійснювало поставки по завищених цінах, чим порушило свої зобов`язання по договору поставки №1909/1 від 19.09.2016.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
2. Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.08.2019, яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.11.2019, первісні позовні вимоги Приватного підприємства "ТІЗ-Карбогаз" задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 1 342 032,54 грн основного боргу, 102 425,20 грн пені, 21 339,87 грн 3% річних, 58 667,80 грн інфляційних втрат, 22 867,80 грн витрат по сплаті судового збору. В задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробничої компанії "Перша приватна броварня "Для людей - як для себе!" відмовлено.
2.1. В частині задоволених первісних позовних вимог судові рішення мотивовані тим, що відповідачем за первісним позовом неналежно виконано взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної оплати вартості поставленого позивачем товару згідно договору поставки №1909/1 від 19.09.16. Суди установили, що наявні в матеріалах справи підписані та скріплені печатками обох сторін видаткові накладні, акти звірки взаємних розрахунків за відповідний спірний період із сальдо на користь ПП "ТІЗ-Карбогаз", систематичне віднесення відповідачем за первісним позовом витрат зі сплати ПДВ до податкового кредиту, а також часткова оплата товару за видатковими накладними у сукупності є беззаперечним підтвердженням факту узгодження сторонами та визнання зобов`язання по кількості і ціні прийнятого товару. Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог, господарські суди вказали, що в ході розгляду справи не було підтверджено факту односторонньої зміни ціни товару з боку постачальника; своїми діями щодо прийняття товару, підписання товаророзпорядчих та бухгалтерських документів згідно з договором, а також частковою оплатою за товар, позивач за зустрічним позовом фактично визнав свої зобов`язанням перед постачальником, а також той факт, що формування замовлення на поставку кожної партії товару між уповноваженими представниками сторін відбувалося шляхом переговорів та домовленості, в тому числі в електронному вигляді, які в кінці завершувалися саме формуванням замовлення з боку позивача за зустрічним позовом, яке направлялося на адресу постачальника із чітким зазначення в ньому кількості необхідного товару та його конкретну ціну, по якій в подальшому і відпускався товар.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
3. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач за первісним позовом подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовити, зустрічні позовні вимоги задовольнити.
Аргументи учасників справи
Доводи відповідача за первісним позовом, викладені у касаційній скарзі (узагальнено)
4. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що судові рішення ухвалено за неправильного застосування норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи.
4.1. На думку скаржника, господарськими судами допущено порушення приписів п. 2 ч. 1 ст. 277 ГПК України в частині встановлення обставин систематичної зміни позивачем ціни товару в односторонньому порядку, про що скаржником неодноразово наголошувалося. При цьому, твердження судів про погодження сторонами нових цін на товар не відповідає дійсності.
4.2. Як вказує відповідач, судом першої інстанції порушено вимоги статей 73, 76-79 ГПК України, оскільки в основу рішення в частині наявності взаємного погодження ціни товару покладено копії документів (роздруківки, сформовані як витяги із електронних листів), автентичність яких заперечувалась іншою стороною.
4.3. Суд першої інстанції, дійшовши висновку про відступ від умов договору, не застосував обов`язкові положення норм матеріального права, передбачені статтями 203, 205, 206, 215, 639 Цивільного кодексу України, п. 6.4 та п. 10.1 договору поставки від 19.09.2016, чого також не врахував суд апеляційної інстанції.
4.4. Крім того, скаржник звертав увагу суду на обставини підписання видаткових накладних особою, яка не мала повноважень на звіряння цін за поставленими партіями товару та подальше відображення таких накладних у бухгалтерському обліку із помилковими відомостями про ціну товару.
5. Позивачем за первісним позовом відзиву на касаційну скаргу не подано, що у відповідності до положень ч. 3 ст. 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
6. Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій установлено, що 19.09.16 між Приватним підприємством "ТІЗ-Карбогаз" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торгово-виробнича компанія "Перша приватна броварня "Для людей - як для себе!" (покупець) укладено договір поставки №1909/1, за змістом п.п. 1.1 якого постачальник зобов`язується здійснювати регулярні поставки покупцю діоксиду вуглецю у партіях, а покупець - здійснювати приймання та своєчасну оплату його вартості на умовах цього договору.
6.1. Ціна товару та порядок її оплати було обумовлено сторонами в розділі 6 договору поставки, зокрема, відповідно до п. 6.2 договору ціна товару, що поставлятиметься постачальником, вказуватиметься в Специфікації до договору (додаток № 1), який є його невід`ємною частиною та діє до кінця строку дії договору. В односторонньому порядку ціна на товар не може бути змінена.
7. Господарські суди установили, що на виконання умов укладеного договору, в період з 11.08.2018 по 12.10.2018 позивачем за первісним позовом було поставлено, а відповідачем прийнято товару на загальну суму 1 708 248,68 грн згідно видаткових накладних, копії яких наявні у матеріалах справи. При цьому, за поставлений товар на суму 1 708 248,68 грн відповідач за первісним позовом розрахувався лише частково на суму 366 216,52 грн. Зокрема, повністю, але з порушенням строків було оплачено товар за видатковими накладними № РН-0000371 від 11.08.2018 на суму 136 944,00 грн та № РН-0000383 від 18.08.2018 на суму 142 704,00 грн. Крім того, частково в розмірі 86 568,52 грн відповідач оплатив товар згідно накладної № РН-0000396 від 23.08.2018 на суму 139 680,00 грн (залишок неоплаченого за цією накладною залишився в розмірі 53 111,48 грн). За наведених обставин, судами установлено, що загальна сума заборгованості відповідача за первісним позовом становить 1 342 032,54 грн.
8. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань з оплати прийнятого за договором поставки №1909/1 від 19.09.2016 товару, позивачем також нараховано 102 425,20 грн пені на підставі п. 7.2 договору, 21 339,87 грн 3% річних, 58 667,80 грн інфляційних втрат на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
9. Водночас, заперечуючи проти позовних вимог у даній справі, відповідач вказував на те, що у видаткових накладних на поставку товару постачальником невірно було зазначено ціну товару, без врахування Специфікації до договору поставки №2 від 21.12.2017, в якій ціну товару було визначено на рівні 4 991,81 грн/т без ПДВ та 5990,17 грн/т з ПДВ. При цьому, відповідач зазначав про недотримання позивачем умов п.п. 6.2 та 6.4 договору поставки, оскільки нова ціна товару не погоджувалась, що свідчить про самовільне збільшення ціни товару та відображення завищеної ціни, а також завищеної вартості деяких партій товару у первинній документації.
Саме такими обставинами відповідач за первісним позовом обґрунтовував підстави зустрічного позову, поданого до постачальника, заявивши вимоги про визнання односторонньої зміни ціни товару недійсною та зобов`язання вчинити дії, а саме: зобов`язати привести усі первинні документи по поставках партій товару згідно видаткових накладних у відповідність до умов договору поставки №1909/1 від 19.09.2016.
10. Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань. Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
11. Перевіривши матеріали справи, суди встановили, що між сторонами виникли зобов`язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що виникають із договору поставки.
12. Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
13. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).