ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 червня 2020 року
м. Київ
Справа № 920/356/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,
за участю секретаря судового засідання - Шпорта В.О.
розглянувши касаційну скаргу Лебединської міської ради на рішення Господарського суду Сумської області від 31.07.2019 (суддя Резніченко О.Ю.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2019 (головуючий суддя - Куксов В.В., судді: Козир Т.П., Яковлєв М.Л.)
за позовом Лебединської міської ради
до Фізичної особи-підприємця Шульги Олександра Васильовича
про розірвання договору оренди земельної ділянки,
За участю представників сторін:
від позивача: Пєтухов А.Ю. - адвокат,
від відповідача: не з`явився,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. Лебединська міська рада (далі - позивач) звернулася до Господарського суду Сумської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Шульги Олександра Васильовича (далі - відповідач) про розірвання договору оренди землі, укладеного між сторонами 22.09.2004.
1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що між сторонами було укладено договір оренди земельної ділянки. За умовами договору відповідач зобов`язався щомісячно вносити орендну плату в установленому розмірі. Однак відповідач порушив свої зобов`язання щодо своєчасності розрахунку за користування земельною ділянкою. Зазначене є підставою для розірвання за рішенням суду договору оренди землі відповідно до ст.32 Закону України "Про оренду землі" та ст. 141 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України).
1.3. Відповідач проти позовних вимог заперечував з тих підстав, що позивачем не надано до суду доказів порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди земельної ділянки від 22.09.2004, укладеного між сторонами, щодо повноти та своєчасності сплати орендних платежів. Тому підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки відсутні. Крім того, відповідач просив суд застосувати строки позовної давності для звернення з позовом про розірвання договору з мотивів існування заборгованості із сплати орендної плати у строк до 08.04.2016.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Сумської області від 31.07.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2019, в задоволенні позовних вимог Лебединської міської ради до Фізичної особи-підприємця Шульги Олександра Васильовича про розірвання договору оренди земельної ділянки - відмовлено.
Витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921 грн. та 8800 грн. витрат на правничу допомогу покладено на Лебединську міську раду.
2.2. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2019 стягнуто з Лебединської міської ради на користь Фізичної особи-підприємця Шульги Олександра Васильовича витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 10000 грн.
3. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді
3.1. 09.01.2020 (згідно з відміткою на конверті) Лебединською міською радою безпосередньо до Касаційного господарського суду подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду Сумської області від 31.07.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2019 у справі № 920/356/19.
3.2. Витягом з протоколу автоматизованого розподілу касаційної скарги між суддями від 30.01.2020 у справі №920/356/19 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Краснов Є.В., Мачульський Г.М.
3.3. Ухвалою Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 920/356/19 касаційну скаргу Лебединської міської ради залишено без руху до 10.03.2020 на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржником не було додано документа, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі, та на підставі частини 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, оскільки касаційна скарга подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, встановлено Лебединській міській раді строк усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.
3.4. 24.02.2020 скаржник звернувся до Касаційного господарського суду з заявою про усунення недоліків у справі № 920/356/19. До заяви скаржник долучив платіжне доручення № 84 від 17.02.2020 на суму 3 842 грн. та клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
3.5. 04.03.2020 суд постановив ухвалу про поновлення строку Лебединській міській раді для подання касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2019 у справі № 920/356/19, про відкриття касаційного провадження по справі та призначення до розгляду на 01.04.2020, якою повідомлено учасників справи про дату, час і місце розгляду скарги та визначено строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 20.03.2020.
3.6. Ухвалою Верховного Суду від 17.03.2020 відкладено розгляд касаційної скарги Лебединської міської ради на рішення Господарського суду Сумської області від 31.07.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2019 у справі №920/356/19, доведено до відома учасників справи №920/356/19, що про дату, час та місце розгляду касаційної скарги їх буде повідомлено додатково.
3.7. 18.03.2020 судом отримано відзив на касаційну скаргу, поданий відповідачем 16.03.2020.
3.8. 21.04.2020 суд постановив ухвалу якою призначив до розгляду касаційну скаргу на 03.06.2020.
3.9. В судове засідання з`явився представник позивача, який просив суд задовольнити касаційну скаргу. Представник відповідача у судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду касаційної скарги.
4. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
4.1. У касаційній скарзі позивач просить рішення Господарського суду Сумської області від 31.07.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2019 у справі №920/356/19 скасувати, справу передати на новий розгляд для продовження розгляду.
4.2. Ці вимоги мотивовано порушенням судами ч.2 ст.21 Закону України "Про оренду землі", норм податкового законодавства, статей 16, 76, 202 Господарського процесуального кодексу України внаслідок неналежної оцінки наданих позивачем доказів в обґрунтування своїх вимог та прийняття доказів, поданих відповідачем, котрі позивач вважає неналежними доказами у справі.
4.3. У відзиві на касаційну скаргу відповідач, заперечуючи проти безпідставних на його переконання аргументів позивача, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
5. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
5.1. Між сторонами 22.09.2004 було укладено договір оренди земельної ділянки (надалі - Договір), відповідно до умов якого позивач, на підставі рішення двадцять другої сесії четвертого скликання Лебединської міської ради від 31.08.2004, надає, а відповідач приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку, для комерційного використання, площею 0,1703 га, розташовану за адресою: Сумська область, м. Лебедин, вул. Лесі Українки, 2/А .
Згідно з п.2.2 Договору він укладається терміном до 09.06.2054. Договір був зареєстрований та 21.07.2006 у Державному реєстрі земель було зроблено запис №04066200132.
Відповідно до п. 2.3 Договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі і становить 5906,84 грн. на рік. Грошова плата вноситься на рахунок позивача рівними частинами щомісячно до 15 числа наступного за звітним місяцем, по 492,24 грн.
5.2. На думку позивача, відповідач порушив свої зобов`язання стосовно своєчасності розрахунку за користування земельною ділянкою та відповідно не дотримується терміну, зазначеного в п.2.3 Договору, який є його істотною умовою, що стало підставою для звернення з даною позовною заявою.
Позивач зазначає, що станом на 01.01.2019 за відповідачем обліковується борг за користування земельною ділянкою, що підтверджується листом Головного управління ДФС в Сумській області про надання відповіді на адвокатський запит Адвокатського бюро "Андрія Петухова" від 22.01.2019. У відповіді на запит зазначено, що відповідачем не в повному обсязі проводилась сплата податку з орендної плати, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки.
5.3. Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначав, що розмір фактично сплачених грошових коштів відповідачем перевищує розмір належних до сплати коштів і при цьому в жодному з місяців за період з серпня 2012 по березень 2019 років включно не було заборгованості по сплаті орендної плати по Договору.
6. Короткий виклад мотивів судових рішень судів попередніх інстанцій
6.1. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, який підтримала апеляційна інстанція, дійшов висновку, що відповідач виконував договір щодо сплати орендних платежів відповідно до його умов.
Так, згідно з Договором, розмір орендної плати на місяць складає 492,24 грн., змін до Договору стосовно розміру орендної плати не вносилось.
Однак позивач у довідці зазначає іншу орендну плату, а саме у 2016 році - 2390,28 грн. на місяць, у 2017, 2018, 2019 роках - 3187,04 грн., з огляду на що, суди не прийняли вказану довідку, як доказ наявності заборгованості, оскільки вона здійснена виходячи з розміру орендної плати, яка не відповідає умовам Договору.
Водночас, в матеріалах справи наявні копії квитанцій на підтвердження сплати відповідачем орендних платежів. Крім того, відповідачем надано розрахунок заборгованості/переплат по Договору.
6.2. При цьому доводи позивача про те, що відповідач вносив орендну плату 2 рази на рік, тобто з порушенням умов Договору щодо терміну оплати, судом відхилені, оскільки боржник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором (ст. 531 ЦК України). На думку суду, положення Договору не містять пунктів, що забороняли б достроково виконувати відповідачу, як орендарю, свої зобов`язання щодо сплати орендної плати.
6.3. Оскільки суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, то клопотання відповідача про застосування строків позовної давності для звернення з позовом про розірвання договору з мотивів заборгованості по сплаті орендної плати у строк до 08.04.2016 залишив без розгляду.
7. Позиція Верховного Суду
7.1. Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК) у редакції, чинній на час подання касаційної скарги:
"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."
З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів та встановленням по новому обставин справи.
7.2. Частини 1-3 статті 21 Закону України "Про оренду землі" в редакції від 22.09.2004, тобто станом на момент укладення спірного договору, визначали, що:
"Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди."
Податковий кодекс України, нормами якого позивач обґрунтовує свої вимоги, був прийнятий лише 02.12.2010, набрав чинності 01.01.2011.
При цьому, на час укладання договору діяв Закон України "Про плату за землю" стаття 19 якого, у редакції станом на момент укладення договору, аналогічно визначала, що розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.