Постанова
Іменем України
04 червня 2020 року
м. Київ
справа № 221/6129/17
провадження № 51-1180 км 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Білик Н.В.,
суддів Щепоткіної В.В., Остапука В.І.,
секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,
прокурора Підгорного Д.В.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Бєжанової А.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Волноваського районного суду Донецької області від 20 вересня 2018 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 30 листопада 2018 року у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017050630001409, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Червоний Перекоп Каховського району Херсонської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), військовослужбовець військової частини п.п. ВО0095, в силу ст. 89 КК України такий, що немає судимості,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Волноваського районного суду Донецької області від 20 вересня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч.1 ст.115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Строк відбування покарання постановлено рахувати з 19 вересня 2017 року.
Вирішено питання про судові витрати та речові докази у провадженні.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 30 листопада 2018 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він, проходячи військову службу у військовій частині польова пошта В0095, 18 вересня 2017 року близько 16:40 год., в бліндажі на території ВОП 28252 зазначеного військового формування, розташованого в с. Гранітне Волноваського району Донецької області, під час конфлікту з командиром 2 механізованого взводу 5 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини А0666 старшим лейтенантом ОСОБА_2, який виник на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переслідуючи умисел заподіяти смерть іншій людині, застосовуючи закріплену за ним автоматичну вогнепальну зброю - автомат АК-74 № НОМЕР_2, здійснив автоматичною чергою не менш як 14 пострілів в бік ОСОБА_2, чим заподіяв останньому тяжкі тілесні ушкодження від яких настала смерть потерпілого.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про скасування судових рішень та просить перекваліфікувати його дії на ст. 119 КК України, оскільки вони носили необережний характер, умислу на вбивство потерпілого у нього не було.
Вказує на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, зокрема:
- стверджує про неефективний захист адвокатом Лісодід О.В.;
- після завершення досудового розслідування його не ознайомлено із матеріалами кримінального провадження;
- місцевий суд не надав право виступити в судових дебатах та з останнім словом;
- 20 вересня 2018 року вирок ухвалено суддею одноособово та за відсутності захисника.
В решті наводить доводи, що стосуються неповноти судового розгляду та оскарження фактичних обставин справи.
Позиції інших учасників судового провадження
На касаційну скаргу засудженого від прокурора військової прокуратури Маріупольського гарнізону надійшло заперечення, у якому він, посилаючись на законність та обґрунтованість судових рішень щодо ОСОБА_1, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
Аналогічну позицію висловив прокурор Підгорний Д.В. в судовому засіданні.
Засуджений ОСОБА_1 та його захисник Бєжанова А.В. вимоги касаційної скарги підтримали та просили задовольнити.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.Із будь-яких інших підстав касаційний суд не вправі втручатися у рішення судів нижчих ланок.
Доводи засудженого щодо неповноти судового розгляду, незгоди з даною судом оцінкою доказів, оспорювання встановлених за результатами судового розгляду фактів з викладенням власної версії події, стосуються по суті невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що, виходячи з положеньстатті 438 КПК України, не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Разом із тим при перевірці судових рішень не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 370, п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України вказані висновки ґрунтуються на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджені доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду й оціненими судом відповідно до статті 94 зазначеного Кодексу.
Судові рішення свідчать, що суди ретельно перевіряли доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі. Зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними колегія суддів знаходить обґрунтованими.
Твердження засудженого ОСОБА_1 про відсутність умислу на вбивство потерпілого та необхідність перекваліфікації його дій на ст. 119 КК України, оскільки, на його думку, вони носили необережний характер, не заслуговують на увагу.
Стаття 115 КК України передбачає відповідальність за умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. З суб`єктивної сторони даний злочин характеризується умисною формою вини (прямим або непрямим умислом) коли винний усвідомлює суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно-небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини й бажає або свідомо припускає її настання.
Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їхні стосунки.