Постанова
іменем України
3 червня 2020 року
м. Київ
справа № 127/16168/17
провадження № 51-4951км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ковтуновича М.І.,
суддів Луганського Ю.М., Фоміна С.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Лагоди І.О.,
прокурора Сулятицького І.С.,
захисника Никитюка О.І.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого
ОСОБА_1 з доповненнями та його захисника адвоката Никитюка О.І. на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 25 квітня 2019 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 14 серпня 2019 року, а також касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 14 серпня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017020100002690, щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця
та жителя АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 15, п. 6
ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 289, ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 25 квітня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі:
- за ч. 4 ст. 187 КК - на строк 8 років із конфіскацією всього майна;
- за ч. 2 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК - на строк 10 років із конфіскацією всього майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених ОСОБА_1 покарань призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років із конфіскацією всього майна.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК строк попереднього ув`язнення з 8 червня 2017 року до дати набрання вироком законної сили зараховано у строк відбування покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою продовжено до 23 червня 2019 року включно.
Прийнято рішення щодо речових доказів, процесуальних витрат та скасування арештів на майно.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 107 841,14 грн відшкодування майнової шкоди, 50 000 грн моральної шкоди та 7000 грн витрат на правову допомогу.
За цим же вироком ОСОБА_1 визнано невинуватим та виправдано за
ч. 1 ст. 289, ч. 2 ст. 185 КК у зв`язку з відсутністю у його діях складу кримінальних правопорушень.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за розбій, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, та закінчений замах на умисне вбивство з корисливих мотивів, вчинені за таких обставин.
1 червня 2017 року приблизно о 17:00 ОСОБА_1, маючи намір з корисливих мотивів заволодіти майном ОСОБА_2 шляхом позбавлення життя останнього, під приводом здійснення обміну 3000 дол. США на гривні запропонував йому зустрітися поблизу новобудови "Авалон" у районі перехрестя вулиць Костянтиновича та Шевченка у м. Вінниці. Коли ОСОБА_2 під`їхав до обумовленого місця зустрічіна автомобілі марки "Honda CR-V"(д.н.з. НОМЕР_1 ), ОСОБА_1 сів на переднє пасажирське сидінняавтомобіля та розпочав із ним розмову з приводу проведення обміну валюти, в ході якої потерпілий передав засудженому грошові кошти в сумі 80 000 грн для їх перерахунку. У цей час ОСОБА_1 з метою протиправного заволодіння вказаними коштами схопив ОСОБА_2 за шию, нахилив його, притягнув до себей, усвідомлюючи протиправність та суспільну небезпеку своїх дій, розуміючи і передбачаючи настання загрозливих для життя ОСОБА_2 наслідків у виді його смерті та бажаючи настання саме таких наслідків, умисно завдав потерпілому 2 ударів колюче-ріжучим предметом невстановленого походження в живіт, спричинивши йому проникаючу колото-різану рану живота, яка належить до тяжких тілесних ушкоджень, та непроникаючу колото-різану рану м`яких стінок живота, що є легким тілесним ушкодженням. Таким чином, ОСОБА_1 вчинив усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, однак потерпілий зумів вирватися, вискочив з автомобіля і почав тікати у напрямку будинку № 7 на вул. Шевченка. У цей час ОСОБА_1 ,пересівши за кермо згаданого автомобіля, завів двигун та почав їхати у напрямку ОСОБА_2, який продовжував утікати, проте згодом розвернув автомобіль та поїхав у напрямку вул. Костянтиновича, залишивши місце скоєння злочину. Таким чином, ОСОБА_1 заволодів належними потерпілому грошовими коштами в розмірі 80 000 грн, автомобілем марки "Honda CR-V"(д.н.з. НОМЕР_1 ), який перебував у його користуванні та належав його матері, і двома мобільними телефонами "Iphone 5S" та "Iphone 4S 16 Гб", що були в цьому автомобілі.
Вінницький апеляційний суд ухвалою від 14 серпня 2019 року залишив апеляційні скарги прокурора, засудженого і його захисника без задоволення, а вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 - без змін.
Вимоги, викладені у касаційних скаргах, та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник засудженого - адвокат Никитюк О.І., посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону і неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1 скасувати,
а кримінальне провадження закрити. На обґрунтування своїх вимог зазначає, що розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції проведено незаконним складом суду. ОСОБА_1 засуджено, зокремаза замах на вбивство, за вчинення якого не може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі, тому така обставина виключає розгляд кримінального провадження судом присяжних у складі двох професійних суддів та трьох присяжних. Посилається також на порушення права засудженого на захист у зв`язку з відмовою у відводі одного з присяжних. На думку захисника, висновок експерта № 745 та протоколи впізнання за фотографіями від 2 червня 2017 року є недопустимими доказами, оскільки ґрунтуються на відомостях (медичної карти на ім`я ОСОБА_2 та фотографій із зображенням ОСОБА_1 ), отриманих у непередбаченому законом порядку. Крім того, вказану медичну карту, про дослідження якої заявлялося стороною захисту, як доказ не було досліджено судом. Кваліфікація дій ОСОБА_1 за сукупністю злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187 КК та ч. 2 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК, на переконання адвоката Никитюка О.І., неможлива і є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Під час судового розгляду не доведено умислу засудженого на вбивство ОСОБА_2, а також не підтверджено доказами існування коштів у сумі 80 000 грн.
У касаційній скарзі з доповненнями засуджений ОСОБА_1, посилаючись на такі підстави, які навів і захисник, просить скасувати судові рішення судів обох інстанцій, а кримінальне провадження щодо нього закрити. Крім того, вказує про відсутність доказів на підтвердження його винуватості у вчиненні злочинів, за які його засуджено, та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Прокурор у своїй касаційній скарзі, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого внаслідок м`якості, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та призначити новий розгляд у цьому суді. Обґрунтовуючи свої вимоги, зазначає, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги того, що намір на заволодіння автомобілем в ОСОБА_1 виник після того, як потерпілий випав з автомобіля, при цьому ключі залишилися в замку автомобіля, що вказує на правильність кваліфікації діяння за ч. 1 ст. 289 КК. Усупереч вимогам ст. 419 КПК цей суд не спростував доводів прокурора щодо переміщення засудженим автомобіля з метою наїзду на ОСОБА_2 . Крім того, безпосередньо не дослідивши протоколу огляду транспортного засобу, апеляційний суд дійшов висновку про можливість викрадення телефонів невідомими особами. Також у мотивувальній частині ухвали не викладено змісту вимог апеляційної скарги прокурора та мотивів, з яких виходив суд, спростовуючи викладені в апеляційній скарзі доводи прокурора щодо призначення судом м`якого покарання.
Захисник Никитюк О.І. у своїх запереченнях на касаційну скаргу прокурора погоджується з необхідністю скасування ухвали Вінницького апеляційного суду від 14 серпня 2019 року, однак зазначає інакші підстави для цього, які подібні до обґрунтування його касаційної скарги.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_1 та його захисник Никитюк О.І. у судовому засіданні підтримали свої касаційні скарги і просили їх задовольнити.
Прокурор Сулятицький І.С. під час касаційного розгляду підтримав касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, а касаційні скарги засудженого і його захисника просив залишити без задоволення як необґрунтовані.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого, захисника та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційних скаргах, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено
в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої
та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 і 411 КПК, не є з огляду на вимоги ч. 1 ст. 438 КПК предметом дослідження та перевірки касаційним судом. Отже, Суд, розглядаючи касаційні скарги, виходить з обставин провадження, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим
і вмотивованим. Вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За вимогами ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Доводи захисника про незаконність складу суду колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.
Як убачається з даних, що містяться в журналі судового засідання у Вінницькому міському суді Вінницької області від 1 листопада 2017 року та на технічному носії інформації запису судового засідання, засуджений ОСОБА_1 особисто заявив про розгляд кримінального провадження щодо нього судом присяжних.
Відповідно до ч. 3 ст. 31 КПК кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів, а за клопотанням обвинуваченого - судом присяжних у складі двох суддів та трьох присяжних.
За змістом ч. 2 ст. 64, ч. 4 ст. 68 КК довічне позбавлення волі за вчинення готування до злочину та вчинення замаху на злочин не застосовується, крім випадків вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, передбачених у статтях
109-1141, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, передбачених у статтях 437-439, ч. 1 ст. 442 та ст. 443 цього Кодексу.