Постанова
іменем України
04 червня 2020 року
м. Київ
справа № 678/1342/18
провадження № 51-916км20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Огурецького В.П.,
суддів Макаровець А.М., Маринича В.К.,
за участю:
секретаря судового засідання Батка Є.І.,
прокурора Єременка М.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Деражнянського районного суду Хмельницької області від 10 квітня 2019 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду
від 21 листопада 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018240180000286 та
№ 12018240180000401, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останнього разу 03 червня 2014 року на підставі ст. 70 Кримінального кодексу України (далі - КК) за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 153 КК, - до позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Деражнянського районного суду Хмельницької області
від 10 квітня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК до позбавлення волі на строк 4 роки.
Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_1 на користь
ОСОБА_2 6000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
За вироком установлено, що 06 серпня 2018 року близько 23:50
ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_3 проникли у приміщення шиномонтажу на вул. Б. Хмельницького у с. Требухівці Летичівського району Хмельницької області, звідки таємно викрали майно ОСОБА_2 на суму 15 372,27 грн.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 21 листопада 2019 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Зазначеним вироком також засуджено ОСОБА_3, щодо якого судові рішення в касаційному порядку не оскаржуються.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про скасування постановлених щодо нього судових рішень та закриття кримінального провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення його винуватості в суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що судові інстанції, встановлюючи фактичні обставини справи, зробили неправильний висновок (дали неправильну правову оцінку) щодо наявності в його діях складу інкримінованого злочину. Стверджує, що його вина у вчиненні крадіжки майна потерпілого не доведена, злочину він не вчиняв, судове провадження здійснено за відсутності останнього та свідків, чим порушено право на захист. Вважає показання ОСОБА_3 недопустимим доказом, оскільки вони, на його думку, неправдиві. Крім того, вважає недопустимим доказом диск із записом з камер відеоспостереження, долучений до протоколу огляду місця події, так як огляд проводився до внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) і диск в порядку ст. 290 КПК йому не відкривався. Також зазначає, що суд апеляційної інстанції на зазначені порушення увагу не звернув. Загалом вважає судові рішення незаконними й необґрунтованими.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор вважав, що касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає, а судові рішення щодо ОСОБА_1 мають бути залишені без зміни.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При цьому відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
У касаційній скарзі засуджений, не погоджуючись із судовими рішеннями та вважаючи, що його засуджено необґрунтовано, зокрема, посилається на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
У зв`язку з цим колегія суддів наголошує на тому, що відповідно до
ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Таким чином, неповнота та однобічність судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження з огляду на наведені вимоги закону не можуть бути предметом перегляду суду касаційної інстанції.
Отже, переглядаючи судові рішення, касаційний суд виходить із установлених судовими інстанціями фактичних обставин справи.
Перевіряючи правильність судових рішень, постановлених щодо