Постанова
іменем України
1 червня 2020 року
м. Київ
справа № 371/1524/15-к
провадження № 51-1678зпв18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Бущенка А.П., Крет Г.Р.,
Лагнюка М.М., Макаровець А.М.,
Маринича В.К., Марчук Н.О.,
Огурецького В.П., Шевченко Т.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Кулініч К.С.,
прокурора Чорної І.С.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Алієва В.В.,
потерпілої ОСОБА_2,
представника потерпілої адвоката Невкритого В.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за заявами засудженого ОСОБА_1 та захисника Божка М.І. про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 квітня 2017 року щодо
ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше судимого: за вироком Богуславського районного суду Київської області від 22 вересня 2014 року за ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 289, ч. 2 ст. 289 Кримінального кодексу України (далі - КК) на підставі ст. 70 КК засудженого до покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років та на підставі ст. 75 КК звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки,
засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 289 КК.
Зміст судових рішень та встановлені судами обставини
За вироком Миронівського районного суду Київської області від 19 січня 2016 року ОСОБА_1 засуджено за пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; за ч. 3 ст. 289 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк десять років без конфіскації майна, а на підставі ч. 2 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом повного поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено йому покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
На підставі ч. 2 ст. 71 КК за сукупністю вироків ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_3 та ОСОБА_4, щодо яких судові рішення не оскаржуються.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 16 червня 2016 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 квітня 2017 року касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та захисника Божка М.І. задоволено частково, вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 змінено, виключено з цих судових рішень посилання як на докази винуватості ОСОБА_1 та інших засуджених дані, що містяться в протоколі огляду місця події від 31 травня 2015 року та постанові про визнання речовими доказами від 31 травня 2015 року. В решті судові рішення залишено без зміни.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 29 травня 2015 року приблизно о 05-ій год. 30 хв. за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, діючи спільно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна та шляхом вбивства водія таксі незаконного заволодіння транспортним засобом з метою подальшого продажу, під час руху автомобіля марки "Chery", модель "Amulet", д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5 , якого вони відповідно до попередньо розробленого плану викликали по мобільному телефону зі служби таксі "Круіз", доїжджаючи до місця призначення, а саме до Зеленьківської ЗОШ 1-3 ступенів, що на вул. Радянській, 1 у с. Зеленьки Миронівського району Київської області, за обставин, встановлених судом та наведених у вироку, вчинили умисне вбивство ОСОБА_5 .
З метою приховування слідів вчинення злочину ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перевезли труп ОСОБА_5 на територію ферми СФГ "Майок" (вул. Незалежності, 28, с. Зеленьки Миронівського району Київської області), де, пересвідчившись у смерті потерпілого, залишили його труп поряд із напівзруйнованим приміщенням ферми.
Надалі ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з метою збуту автомобілямарки "Chery", модель "Amulet", д.н.з. НОМЕР_1, сховали цей автомобіль у лісосмузі неподалік будинку № 134 на вул. Богдана Хмельницького в м. Кагарлику Київської області для того, аби через деякий час за ним повернутися.
Крім автомобіля, ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, діючи спільно, з корисливого мотиву незаконно заволоділи грошовими коштами ОСОБА_5 в сумі 500 грн, мобільними телефонами та іншим майном потерпілого на загальну суму 22 199 грн, а також золотою обручкою вартістю 2 975 грн, які згодом збули в м. Києві невідомим особам, а виручені грошові кошти розділили між собою. Також вони забрали виявлені в барсетці потерпілого паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_5 та посвідчення водія, які спалили разом з іншими доказами, що містили сліди злочину.
Вимоги заяв про перегляд судового рішення та узагальненні доводи осіб, які їх подали
Засуджений ОСОБА_1 та захисник Божок М.І. звернулися до Верховного Суду України з аналогічними заявами про перегляд усіх вищенаведених судових рішень щодо ОСОБА_1 на підставах, передбачених п. 2 і п. 3 ч. 1 ст. 445 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) в редакції Закону від 12 лютого 2015 року № 192-VII. Вважають, що касаційний суд неоднаково застосував норму ст. 384 КПК, якою регламентовано умови та порядок роз`яснення обвинуваченому права на суд присяжних, що зумовило ухвалення різних за змістом судових рішень, а також у своїх заявах посилаються на невідповідність рішення суду касаційної інстанції висновку щодо застосування норми права, викладеному в постанові Верховного Суду України від 25 червня 2015 року. Зазначають, що під час проведення досудового розслідування прокурором не було виконано вимог ст. 384 КПК, а в ході судового провадження суд першої інстанції належно не роз`яснив обвинуваченому його права на суд присяжних та особливостей такого провадження й не надав можливості усвідомити вказану норму закону та обговорити її зміст із захисником.
На обґрунтування неоднакового правозастосування до заяв додано копії ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 квітня 2016 року (справа № 477/2115/14-к), якою судові рішення щодо ОСОБА_6, ОСОБА_1 і ОСОБА_5 скасовано і призначено новий розгляд у суді першої інстанції. У цьому судовому рішенні суд касаційної інстанції дійшов висновку про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону у зв`язку з тим, що ні прокурором, ні судом не було роз`яснено обвинуваченим права на розгляд справи судом присяжних та особливостей такого провадження.
Крім того, у своїх заявах засуджений та захисник вказують, що вирок місцевого суду є незаконним, оскільки в особових справах суддів, які здійснювали розгляд кримінальної справи щодо ОСОБА_1, немає відомостей про складання ними присяги.
З урахуванням наведених доводів засуджений та захисник Божок М.І. просять скасувати вищезазначені судові рішення щодо ОСОБА_1 і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
До заяви засуджений ОСОБА_1 подав доповнення, в якому не змінюючи підстави перегляду судових рішень, ухвалених щодо нього, викладає альтернативне прохання - замінити невідбуту частину покарання більш м`яким, строковим видом покарання. Також вказує на відсутність у матеріалах кримінальної справи звукозапису судового засідання від 1 жовтня 2015 року.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Чорна І.С. вважала заяви засудженого ОСОБА_1 та захисника Божка М.І. необґрунтованими та просила судові рішення щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.
Потерпіла ОСОБА_2 та її представник - адвокат Невкритий В.М. заперечували щодо задоволення заяв засудженого ОСОБА_1 та захисника Божка М.І.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого ОСОБА_1 і захисника Алієва В.В., які просили подані заяви задовольнити, прокурора Чорної І.С., потерпілої ОСОБА_2 та представника потерпілої - адвоката Невкритого В.М., перевіривши матеріали кримінальної справи і матеріали, додані до заяв, обговоривши зазначені в них доводи, колегія суддів Першої судової палати (далі - Суд) дійшла такого висновку.
Відповідно до п. 1 § 3 "Перехідні положення" розділу 4 Закону України
від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, передаються до Касаційного кримінального суду та розглядаються за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом.