Постанова
Іменем України
03 червня 2020 року
м. Київ
справа № 394/254/19
провадження № 61-19485св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. Усика Г. І. (суддя-доповідач),
Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Фермерське господарство "Кожушка Юрія Івановича",
відповідачі: ОСОБА_1, Селянське фермерське господарство "Васильєва Віталія Валерійовича",
третя особа - державний реєстратор Новоархангельської районної держаної адміністрації Мельник Сергій Володимирович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Фермерського господарства "Кожушка Юрія Івановича" на ухвалу Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 26 червня 2019 року у складі судді Партоліної І. П. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року у складі колегії суддів:
Суровицької Л. В., Авраменко Т. М., Черненка В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст заявлених вимог
У березні 2019 року Фермерське господарство "Кожушка Юрія Івановича" (далі - ФГ "Кожушка Ю. І.") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, Селянського фермерського господарства "Васильєва Віталія Валерійовича" (далі - СФГ "Васильєва В. В."), третя особа - державний реєстратор Новоархангельської районної держаної адміністрації Мельник С. В. (далі - державний реєстратор Мельник С. В.), про визнання недійсним договору оренди землі.
На обгрунтування позовних вимог зазначало, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки № НОМЕР_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,83 га, кадастровий номер 3523682900:02:000:9007, що розташована на території Надлацької сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області. 01 жовтня 2007 року між ФГ "Кожушка Ю. І." та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки, строком на
20 років, який зареєстровано 14 березня 2008 року у Новоархангельському відділі Кіровоградської філії Центру Державного земельного кадастру.
ФГ "Кожушка Ю. І." належно виконує зобов?язання за договором оренди та використовує земельну ділянку для вирощування сільськогосподарських культур. У березні 2019 року позивачеві стало відомо, що 20 лютого 2019 року державним реєстратором Мельником С. В. зареєстровано договір оренди цієї ж земельної ділянки б/н від 20 лютого 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та СФГ "Васильєва В. В.". З метою досудового врегулювання конфлікту позивач направив претензію на адресу СФГ "Васильєва В. В." та державного реєстратора Мельника С. В., але відповіді не отримав.
Посилаючись на те, що договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 3,8252 га, кадастровий номер 3523682900:02:000:9007, укладений 20 лютого 2019 року між ОСОБА_1 та СФГ "Васильєва В. В." з порушенням норм чинного законодавства України, позивач просив визнати його недійсним та скасувати державну реєстрацію.
В подальшому позивач уточнив свої вимоги. Посилаючись на те, що після подання до суду позовної заяви йому стало відомо про скасування 27 березня 2019 року державної реєстрації оспорюваного договору оренди землі, просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 3,8252 га, кадастровий номер 3523682900:02:000:9007, що розташована на території Надлацької сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області, укладений 20 лютого 2019 року між ОСОБА_1 та СФГ "Васильєва В. В.".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Новоархангельського районного суду Кіровоградської області
від 26 червня 2019 року провадження у справі закрито.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Установивши, що оспорюваний договір оренди землі від 20 лютого 2019 року розірваний на підставі угоди сторін договору від 25 березня 2019 року, суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскільки предмет спору відсутній, визнати недійсним оспорюваний договір оренди землі неможливо, а тому відповідно до пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України провадження у справі необхідно закрити.
Відхиляючи посилання представника позивача на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 27 листопада 2018 року у справі № 905/1227/17, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки фактично орендодавець майно СФГ "Васильєва В. В." не передавав, жодних неврегульованих питань між сторонами договору не існує, як не доведено і існування будь-якого інтересу чи правовідносин з третіми особами щодо укладення, виконання та припинення спірного договору оренди землі, а отже зобов`язання за спірним договором є припиненими.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ФГ "Кожушка Ю. І." залишено без задоволення, ухвалу Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 26 червня 2019 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору. Правова природа орендного зобов`язання полягає в тому, що фактичне користування майном на підставі договору оренди в разі визнання його недійсним унеможливлює застосування наслідків недійсності правочину відповідно до статті 216 ЦК України, оскільки використання майна - "річ" безповоротна, і відновити первісне положення сторін практично неможливо. Позивач просить визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, який між відповідачами розірвано, матеріали справи та пояснення представника позивача свідчать, що земельна ділянка ніколи не вибувала з фактичного користування позивача, жодних неврегульованих питань між сторонами договору не існує, не доведено і існування будь-якого інтересу чи правовідносин з третіми особами з приводу укладення, виконання та припинення цього договору оренди, а отже спору щодо земельної ділянки ОСОБА_1 не існує.
Постановлення судом першої інстанції ухвали про закриття провадження у справі не є відступом від правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 905/1227/17 (провадження № 12-112гс18), відповідно до якого розірвання договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення в майбутньому з позовом про визнання такого договору недійсним, оскільки у зазначеній справі предметом спору є договір, який взагалі не виконувався.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У жовтні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ФГ "Кожушка Ю. І.", у якій заявник просив скасувати ухвалу Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 26 червня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 02 жовтня
2019 року, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про закриття провадження у справі з огляду на те, що зобов`язання сторін за спірним договором оренди є припиненими, а тому у справі відсутній предмет спору. Суди не взяли до уваги правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 27 листопада
2018 року № 905/1227/17, відповідно до якого розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого правочину недійсним, зокрема не урахували, що позов подано не стороною оскаржуваного правочину, а третьою особою, чиї інтереси порушено безпосередньо укладенням та виконанням спірного договору оренди та, що угода про дострокове розірвання договору оренди була укладена відповідачами після звернення позивача з позовом до суду, не надали належної правової оцінки діям відповідача щодо укладення оскаржуваного договору оренди та діям державного реєстратора, який у порушення норм чинного законодавства здійснив подвійну державну реєстрацію прав оренди на земельну ділянку, яка вже перебувала в оренді, та не вирішили питання розподілу судових витрат.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня
2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано справу з суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.