Постанова
Іменем України
03 червня 2020 року
м. Київ
справа № 734/3639/16-ц
провадження № 61-43947св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С.,
Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Козелецька державна нотаріальна контора Чернігівської області,
третя особа - Друга чернігівська державна нотаріальна контора,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 01 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Висоцької Н. В., Мамонової О. Є., Шитченко Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, Козелецької державної нотаріальної контори Чернігівської області, третя особа - Друга чернігівська державна нотаріальна контора, про визнання свідоцтв про право на спадщину недійсними та усунення від права на спадкування.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що він єдиний спадкоємець свого батька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, єдиним спадкоємцем свого діда ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, та своєї баби ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спадщину за законом від своїх померлих батьків його батько прийняв за фактом проживання та реєстрації і управління майном на АДРЕСА_1 . Спадщину після смерті свого батька ОСОБА_3 він прийняв також за законом, але оформити у нотаріуса та одержати свідоцтво про право на спадщину не може, бо існує незаконне свідоцтво про право на спадщину на грошовий вклад діда 1991 року, який одержала в банку баба ОСОБА_5, яка померла, та за життя написала заяву про видачу їй одній всієї суми грошового вкладу діда, тобто її чоловіка ОСОБА_4 Державний нотаріус визнав єдиним спадкоємцем дружину його діда, без надання довідки про склад сім`ї на день смерті діда, та ряду інших документів для прийняття спадщини та видачі свідоцтва на спадщину згідно з Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами. На 1/2 частини вкладу після померлого діда мав право його батько, який від спадщини не відмовлявся. У будинку на АДРЕСА_1, постійно проживали та були зареєстровані тільки його батько та дід, а баба проживала там періодично, зареєструвалась тільки у 2005 році після смерті діда. На час приватизації будинку баба мала інше місце реєстрації. Звертаючись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, ОСОБА_2 неправдиво зазначив у своїй заяві про те, що інших осіб, які б мали відношення до кола спадкоємців, зареєстрованих у спадковій квартирі, немає.
Посилаючись на викладене, позивач, із урахуванням уточнених вимог, просив визнати свідоцтво про право на спадщину на ім`я ОСОБА_5 та свідоцтва на ім`я ОСОБА_2 недійсними, усунути від спадкування після смерті ОСОБА_5 , згідно зі статтею 1224 ЦК України, як такого, що сприяв збільшенню своєї меншої частки у спадщині всупереч закону.
Заочним рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 02 червня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсними свідоцтва: про право на спадщину за законом, що складаються із: земельної ділянки (пай № НОМЕР_1 ), наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Лихолітської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, та належала ОСОБА_5 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 858987, виданого Козелецькою РДА Чернігівської області 23 листопада 2007 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010785400215, земельна ділянка загальною площею 2,9221 га під ріллею, кадастровий номер 7422085100:06:001:0100; про право на спадщину за законом, що складається із: земельної ділянки (пай № НОМЕР_1 ), наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Лихолітської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, та яка належна ОСОБА_5 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 858987, виданого Козелецькою РДА Чернігівської області, 23 листопада 2007 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010785400215, земельна ділянка загальною площею 0,1030 га під пасовищем, кадастровий номер 7422085100:06:003:0100; про право на спадщину за законом, що складається із: права власності на майновий пай, що перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства "Темп", що знаходиться в с. Лихолітки Козелецького району Чернігівської області, та належав ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії НОМЕР_2, виданого Лихолітською сільською радою Козелецького району Чернігівської області 12 квітня 2001 року, виданих на ім`я ОСОБА_2 та усунуто від спадкування після смерті ОСОБА_5, як такого, що сприяв збільшенню своєї частки у спадщині всупереч закону. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Додатковим заочним рішенням Козелецького районного суду від 07 червня 2018 року визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину № 242 на ім`я ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_4 .
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 неправомірно прийняв спадкове майно після смерті ОСОБА_5 на підставі чого, необхідно визнати свідоцтва про право на спадщину за законом, виданих на ім`я ОСОБА_2, недійсними, та усунути його від спадкування після смерті ОСОБА_5, як такого, що сприяв збільшенню своєї частки у спадщині всупереч закону.
Постановою Апеляційного суду Чернігівської області від 01 серпня 2018 року заочне рішення суду першої інстанції скасовано, та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 . Визнано недійсним у 1/2 частини свідоцтво про право на спадщину за законом від 03 березня 2014 року, видане на ім`я ОСОБА_2 зареєстроване у реєстрі за N 1-224 на земельну ділянку (пай № НОМЕР_1 ), надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Лихолітської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, яка належала ОСОБА_5 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 858987, виданого Козелецькою РДА Чернігівської області, 23 листопада 2007 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010785400215. Земельна ділянка загальною площею 2,9221 га під ріллею, кадастровий номер 7422085100:06:001:0100; Визнано недійсним у 1/2 частини свідоцтво про право на спадщину за законом від 03 березня 2014 року, видане на ім`я ОСОБА_2 зареєстроване в реєстрі за N 1-227 на земельну ділянку (пай № НОМЕР_1 ), надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Лихолітської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, та яка належала ОСОБА_5 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 858987, виданого Козелецькою РДА Чернігівської області, 23 листопада 2007 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010785400215, земельна ділянка загальною площею 0,1030 га під пасовищем, кадастровий номер 7422085100:06:003:0100; визнано недійсним у 1/2 частини свідоцтво про право на спадщину за законом від 03 березня 2014 року, видане на ім`я ОСОБА_2 зареєстроване в реєстрі за № 1-230 на право власності на майновий пай, що перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства "Темп", розташованого в с. Лихолітки Козелецького району Чернігівської області, що належав ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії НОМЕР_2, виданого Лихолітською сільською радою, Козелецького району Чернігівської області, 12 квітня 2001 року. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про усунення від спадкування після смерті ОСОБА_5 відмовлено. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Козелецької державної нотаріальної контори Чернігівської області відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що законодавець чітко зазначив, що не можуть спадкувати ні за законом ні за заповітом особи, які перешкоджали спадкодавцеві виразити, змінити чи скасувати своє волевиявлення у заповіті. Зазначені у частинах першій та другій статті 1224 ЦК України незаконні дії повинні бути здійснені умисно. Проте в матеріалах справи відсутні докази, як відсутні і посилання на наявність таких доказів, які б підтверджували перешкоджанню волевиявленню особи щодо розпорядження майном, оскільки позивач у позові зазначає неправомірну поведінку відповідача лише при отриманні спадщини. Таким чином, висновки суду першої інстанції в цій частині є необґрунтованими, та такими, що не відповідають нормам матеріального права та матеріалам справи. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в іншій частині щодо визнання свідоцтв недійсними, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову, врахувавши порушення спадкового права, яке визначив, як умисне приховування інформації про факт наявності живого обов`язкового спадкоємця і його обов`язкової частки у спадщині; умисне заволодіння чужою часткою в спадщині шляхом незаконного збільшення своєї частки за рахунок іншого спадкоємця, це те, що зробила в свою чергу 1991 року ОСОБА_5, а згодом у 2012 році це саме зробив дядько позивача - ОСОБА_2, зазначивши у рішенні суду, що особи є фактичними порушниками, які не мали права на спадкування обов`язкової частки ОСОБА_3 у спадковому майні після померлого ОСОБА_4 . Не ґрунтуються на нормах процесуального права висновки суду першої інстанції у частині вирішення позовних вимог до Козелецької районної державної нотаріальної контори Чернігівської області, оскільки при вирішенні спору щодо спадкового майна, дії нотаріуса щодо видачі свідоцтв на право на спадщину за заповітом чи за законом, необхідно розглядати у площині спору про перерозподіл спадкового майна, на яке претендує позивач, із врахуванням того, що не вирішувались судом вимоги до Козелецької районної державної нотаріальної контори Чернігівської області, в задоволенні позову щодо вказаного відповідача необхідно відмовити.
Додаткове заочне рішення не оскаржувалося, а тому не було предметом перегляду суду апеляційної інстанції.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У вересні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 01 серпня 2018 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що суд апеляційної інстанції повинен був залучити до участі у розгляді справи нотаріуса, оскільки нотаріуси, що посвідчували правочини, залучаються до справи, як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, якщо позивач обґрунтовує недійсність правочину посилаючись на неправомірні дії нотаріуса. Heпритягнення третьої особи у судовий процес має ще одну підставу для скасування судового рішення у справі, адже саме через відсутність третьої особи в процесі, судом допущена помилка у розгляді цивільної справи, яка породила небезпеку винесення судом суперечливих рішень, пов`язаних між собою справ. У судовому засіданні він повністю довів фактичні порушення ОСОБА_2 та надав неоспорювані докази того, що були порушені законні вимоги його батька ОСОБА_3, частина друга статті 1224 ЦК України, а саме, він всупереч закону свою меншу частку у спадковому майні збільшив у цілому до 1:1. Умисел відповідача є очевидним.
Учасники справи своїм правом надати відзив на касаційну скаргу не скористалися.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.
За змістом статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій у частині вимог ОСОБА_1 про усунення ОСОБА_2 від спадкування після смерті ОСОБА_5, згідно зі статтею 1224 ЦК України, як такого, що сприяв збільшенню своєї меншої частки у спадщині всупереч закону, - скасуванню з ухваленням нового рішення у цій частині про відмову у задоволенні позову.
Обставини встановлені судами
Померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 є спадкоємцем за законом після померлих батьків, а саме: ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 .
ОСОБА_1 є сином померлого ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про народження.
Згідно з копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 09 серпня 1991 року, ОСОБА_5 прийняла спадщину після чоловіка померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 .
Листом Козелецької районної державної нотаріальної контори від 27 грудня 2016 року № 2016/01-16 повідомлено, що за даними Спадкового реєстру, спадкова справа до майна ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3, заведена Другою чернігівською державною нотаріальною конторою.
Із копії спадкової справи до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 убачається, що ОСОБА_2 є спадкоємцем першої черги, та звернувся до Другої чернігівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, у якій зазначив, що є сином померлої та інших спадкоємців, передбачених статтею 1261 ЦК України, у спадкодавця немає.
Згідно з довідкою КП "ЖЕК-2" ЧМР, ОСОБА_2 зареєстрований у АДРЕСА_2 . Разом із ним на день смерті проживала і була зареєстрована померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5
Довідкою, виданою Виконавчим комітетом Лихолітської сільської ради, підтверджується, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4, проживав за адресою: АДРЕСА_1 і мав склад сім`ї - дружина ОСОБА_5
03 березня 2014 року ОСОБА_2 отримав свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ОСОБА_5 на дві земельні ділянки та майновий пай.
Рішенням Козелецького районного суду від 30 вересня 2015 року, що набрало законної сили визнано довідку Виконавчого комітету Лихолітської сільської ради Козелецького району Чернігівської області від 09 квітня 2012 року № 55 про склад сім`ї ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 - недійсною.
Згідно з довідкою Лихолітської сільської ради від 23 липня 2015 року № 109, на день смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, яка була зареєстрована на АДРЕСА_1, мала склад сім`ї: син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 .
ОСОБА_3 згідно з частиною першою статті 1241 ЦК України входить до кола обов`язкових спадкоємців, оскільки був непрацездатною особою, інвалідом ІІ групи загального захворювання.