Постанова
Іменем України
03 червня 2020 року
м. Київ
справа № № 397/1160/16-ц
провадження № 61-38967св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С.,
Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 26 грудня 2017 року у складі судді Отян О. В. та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 17 травня 2018 року у складі колегії суддів: Дуковського О. Л., Єгорової С. М., Чельник О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У вересні 2016 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 01 листопада 2006 року між Закритим акціонерним товариством Комерційним банком "ПриватБанк" (далі - ЗАТ КБ "ПриватБанк"), правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № KGLWGK01580002, за умовами якого банк зобов`язався надати відповідачу кредит у розмірі 53 100,00 грн на термін до
02 листопада 2026 року, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами у строки та в порядку, встановленими кредитним договором.
Позивач зобов`язання за вказаним вище кредитним договором виконав у повному обсязі, а відповідач умови договору не виконав, не погашена заборгованість за кредитом, відсотками та комісією.
Унаслідок порушень відповідачем зобов`язань, станом на 23 серпня 2016 року виникла заборгованість у розмірі 376 350,65 грн, яка складається із: 46 662,70 грн - заборгованість за кредитом, 102 336,24 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 8 114,40 грн - заборгованість за комісією за користування кредитом, 219 237,31 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором. Від цієї суми заборгованості відраховано суми, стягнуті попереднім судовим рішенням у сумі 103 668,51 грн, із яких: 45 447,70 грн - заборгованість за кредитом, 32 478,29 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом,
2 704,80 грн - заборгованість за комісією за користуванням кредитом, 23 037,72 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, яка стягнута з ОСОБА_1 на користь позивача ПАТ КБ "ПриватБанк" рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 16 грудня 2011 року. Різниця становить 272 682,14 грн.
Уточнивши позовні вимоги, ПАТ КБ "ПриватБанк" остаточно просило стягнути з відповідача лише частину заборгованості у розмірі 157 113,34 грн, що складається із: 1 215,00 грн - заборгованість за кредитом, 69 857,95 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 5 409,60 грн - заборгованість за комісією за користування кредитом та 80 630,79 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до
ПАТ КБ "ПриватБанк", в якому просив визнати недійсним кредитний договір
від 01 листопада 2006 року № KGLWGK01580002, укладений між ним та ПАТ КБ "ПриватБанк".
Зустрічний позов мотивовано тим, що на порушення пункту 2 частини першої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" банком не надавалося позичальнику, як споживачу фінансових послуг у галузі споживчого кредитування, у письмовій формі повної інформації, яка надається перед укладенням кредитного договору, про умови кредитування з детальним розписом загальної вартості кредиту для споживача, не вказано повної орієнтовної вартості кредиту.
Крім того, кредитний договір не містить відповідальності сторони, зобов`язанням якої є надання кредиту, тобто вимога закону про обов`язковість внесення до умов кредитного договору умову про відповідальність кредитодавця, не виконана. Розділ відповідальність за неналежне виконання договору містить лише права банку та відповідальність позичальника, проте не містить пунктів щодо відповідальності самого банку.
Отже, подальше виконання кредитного договору на умовах, що діють на цей час є порушенням одного із принципів цивільно-правових відносин, закріплених у статті 3 ЦК України, принципу справедливості. Такі умови кредитного договору є несправедливими, так як всупереч добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договорених прав та обов`язків на шкоду позичальника, споживача кредитних послуг.
Крім того, спірний кредитний договір суперечить Закону України "Про захист прав споживачів" та Правилам надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту.
Рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 26 грудня 2017 року первісний позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість, яка виникла станом на 23 серпня 2016 року, у розмірі 130 330,39 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом - 1 215,00 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом - 69 857,95 грн, пені - 53 847,84 грн, комісії - 5 409,60 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідач належним чином не виконував свої зобов`язання за кредитом у зв`язку з чим утворилась заборгованість за період із
19 серпня 2011 року по 23 серпня 2016 року, а оскільки рішенням суду стягнута заборгованість за період до 19 серпня 2011 року у розмірі 103 668,51 грн, проте договірні правовідносини між сторонами не припинилися, тому з боржника підлягає
стягненню різниця між поточною заборгованістю та сумою, яка стягнута за рішенням суду. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив із того, що вимоги є необґрунтованими та недоведеними.
Постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 17 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 26 грудня 2017 року в частині стягнення заборгованості за кредитним договором та розподілу судових витрат змінено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за тілом кредиту у розмірі 1 215,00 грн, заборгованість за відсотками у розмірі - 35 365,75 грн та пеню у розмірі 18 000,00 грн, а всього 54 580,75 грн. У стягненні заборгованості з комісії відмовлено. Рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 26 грудня 2017 року у частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним кредитного договору у зв`язку з необґрунтованістю та недоведеністю, оскільки сам відповідач не заперечував підписання та укладення кредитного договору. Разом з тим змінив рішення суду першої інстанції у частині визначення розміру заборгованості, яка підлягає стягненню, оскільки розрахунок здійснений без урахування наслідків спливу строків загальної та спеціальної позовної давності.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У липні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 26 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 17 травня
2018 року, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції у повному обсязі та постанову апеляційного суду у частині вирішення вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості та судових витрат та у частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним та передати справу у цих частинах на новий розгляд до суду першої інстанції, а в частині відмови у стягненні комісії та судових витрат залишити без змін, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що працівники банку не роз`яснили усіх положень договору, чим сприяли неправильному сприйняттю позичальником умов договору, а після підписання кредитного договору та ознайомившись з його умовами, стало зрозуміло, що якби працівниками банку було надано правдиву, доступну інформацію щодо угоди, то б відповідач не погодився на її підписання. Крім того, таку угоду укладено під впливом обману та із застосуванням нечесної підприємницької практики банку, адже позичальник отримав нечітку інформацію під час укладення угоди та не міг ознайомитись належним чином з умовами до її підписання. До того ж, позивач у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору звернувся у вересні 2011 року до суду з позовом про дострокове стягнення заборгованості, тобто змінив строк виконання основного зобов`язання, а отже, банк намагається повторно стягнути суму боргу за кредитом, яка вже стягнута за рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 16 грудня 2011 року у цивільній справі
№ 2-664/2011.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою судді Верховного Суду Погрібного С. О. від 16 липня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2020 року № 1089/0/226-20 призначено повторний автоматичний розподіл судової справи та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями цивільну справу
№ 397/1160/16-ц (провадження № 61-38967св18) 15 квітня 2020 року призначено судді-доповідачеві Ступак О. В.
Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої та третьої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Встановлені судами обставини
01 листопада 2006 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № KGLWGK01580002, згідно з умовами якого банк зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти шляхом видачі готівкою через касу на строк із 01 листопада 2006 року по 02 листопада 2026 року включно, у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 53 100,00 грн, із яких: 45 000,00 грн - на житло у кредит, а також 8 100,00 грн - на сплату страхових платежів у випадках та згідно з порядком, передбаченим пунктами 2.1.3, 2.2.7 цього договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,34 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця у період сплати у розмірі 0,20 % від суми виданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з пунктом 3.11 цього договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно з пунктом 6.2 цього договору.
Періодом сплати вважати період із 1 по 6 число кожного місяця. Погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується у момент надання кредиту) здійснюється у такому порядку: щомісяця у період сплати позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 726,33 грн для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості за кредитом, відсотками, винагороди, комісії.
Пунктом 1.3 кредитного договору передбачено, що забезпеченням виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором виступає іпотека квартири АДРЕСА_1, а також всі інші види застави, іпотеки, поруки тощо, надані банку з метою забезпечення зобов`язань за цим договором.
Видатковим касовим ордером від 01 листопада 2006 року підтверджується, що ОСОБА_1 отриманий кредит згідно з кредитним договором від 01 листопада 2006 року № KGLWGK01580002 у сумі 45 000,00 грн.
Прибутковими касовими ордерами від 01 листопада 2006 року підтверджується, що ОСОБА_1 сплачені страхові премії у сумі 225,00 грн та 180,00 грн.
Рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 16 грудня 2011 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором
від 01 листопада 2006 року № KGLWGK01580002 станом на 19 серпня 2011 року, у розмірі 103 668,51 грн, із яких: 45 447,70 грн - заборгованість за кредитом,
32 478,29 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом,
2 704,80 грн - заборгованість за комісією за користування кредитом, 23 037,72 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.
Зазначене рішення 27 грудня 2011 року набрало законної сили.
20 листопада 2012 року на підставі рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 16 грудня 2011 року, виданий виконавчий лист
№ 2-664/2011.
Станом на 23 серпня 2016 року позивачем нараховано заборгованість за кредитним договором від 01 листопада 2006 року № KGLWGK01580002, у загальному розмірі
376 350,65 грн, яка складається із: 46 662,70 грн - заборгованість за кредитом,
102 336,24 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом,
8 114,40 грн - заборгованість за комісією за користування кредитом, 219 237,31 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.
Частково задовольняючи первісний позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач належним чином не виконував свої зобов`язання за кредитом у зв`язку з чим утворилась заборгованість за період із 19 серпня 2011 року по 23 серпня
2016 року, а оскільки рішенням суду стягнута заборгованість за період до 19 серпня 2011 року у розмірі 103 668,51 грн, проте договірні правовідносини між сторонами не припинилися, тому з боржника підлягає стягненню різниця між поточною заборгованістю та сумою, яка стягнута за рішенням суду. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив із того, що вимоги є необґрунтованими та недоведеними.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним кредитного договору у зв`язку з необґрунтованістю та недоведеністю, оскільки сам відповідач не заперечував підписання та укладення кредитного договору. Разом з тим змінив рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру заборгованості, яка підлягає стягненню, оскільки розрахунок здійснений без урахування наслідків спливу строків загальної та спеціальної позовної давності.
Верховний Суд не погоджується у повній мірі з такими висновками судів з огляду на таке.
Нормативно-правове обґрунтування
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.