Постанова
Іменем України
20 травня 2020 року
м. Київ
справа № 693/18/18
провадження № 61-46764св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О.,
Яремка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Фермерське господарство "Степ",
відповідачі: Іноземне підприємство "Агро-Вільд Україна", ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Черкаської області від 04 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: Храпка В. Д., Бондаренка С. І., Новікова О. М.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У січні 2018 року Фермерське господарство "Степ" (далі - ФГ "Степ", господарство) звернулося до суду з позовом до іноземного підприємства "Агро-Вільд Україна" (далі - ІП "Агро-Вільд Україна"), ОСОБА_1 про визнання недійсним договору встановлення емфівтезису, визнання укладеною додаткової угоди.
На обґрунтування позовних вимог посилалось на те, що відповідно до умов договору оренди землі від 21 січня 2008 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ "Степ", господарству надано у користування строком на 5 років земельну ділянку площею 4,8914 га, розташовану в адміністративних межах Жашківської міської ради, за межами населеного пункту, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7120910100:05:001:1120. Зазначений договір зареєстрований 17 лютого 2008 року у Жашківському районному відділі Черкаської регіональної філії Центру державного земельного кадарсру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 040878200059. Додатковою угодою від 01 серпня 2011 року договір поновлено та встановлено строк його дії до 31 грудня 2017 року. 24 квітня 2015 року ІП "Агро-Вільд Україна" зареєструвало право емфітевзису на ту ж саму земельну ділянку. Відповідно до умов договору встановлення емфітевзису від 24 квітня 2015 року ОСОБА_1 передала ІП "Агро-Вільд Україна" право володіння та право цільового користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб. Пунктом 2.4. договору емфітевзису встановлено початок перебігу емфітевтичного права з 01 січня 2018 року до 01 січня 2024 року. Зазначало, що укладення договору про встановлення емфітевтичного права на земельну ділянку суперечить чинному договору оренди земельної ділянки та є порушенням вимог Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" (далі - Закон № 161-XIV), оскільки перешкоджає реалізувати йому своє переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк.
З урахуванням наведеного ФГ "Степ" просило суд визнати недійсним договір емфітевзису від 24 квітня 2015 року за № 774, укладений між ОСОБА_1 та ІП "Агро-Вільд Україна", та визнати укладеною між ОСОБА_1 та ФГ "Степ" додаткову угоду від 21 січня 2008 року.
Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 29 травня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що переважне право орендаря може існувати лише у випадку наявності інших претендентів на укладення саме договору оренди земельної ділянки, а не інших договорів, зокрема договору встановлення емфітевзису. Судом не встановлено порушень вимог чинного законодавства при укладенні договору встановлення емфітевзису та не встановленопорушення прав позивача цим договором.
Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 04 жовтня 2018 року рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 29 травня 2018 року скасовано. Визнано недійсним договір емфітевзису від 24 квітня 2015 року, укладений між ІП "Агро-Вільд Україна" та ОСОБА_1, предметом якого є земельна ділянка, кадастровий номер 7120910100:05:001:1120. Визнано укладеною між ОСОБА_1 та ФГ "Степ" додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки від 21 січня 2008 року у редакції, викладеній у прохальній частині позову, що є невід`ємною складовою судового рішення. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що передача земельної ділянки у користування за договором емфітевзису під час дії договору оренди цієї самої земельної ділянки є порушенням норм чинного законодавства. Відмова у продовженні дії договору оренди землі без зазначення конкретних та чітких її підстав порушує право орендаря на реалізацію переважного права, передбаченого статтею 777 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 33 Закону № 161-XIV, і така поведінка орендодавця щодо попереднього орендаря є недобросовісною. Направлення пропозиції та додаткової угоди 02 жовтня 2017 року, у перший робочий день жовтня, становить 90 днів до дня закінчення дії договору оренди, а тому не порушує права орендодавця та вимоги статті 33 Закону № 161-XIV.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову Апеляційного суду Черкаської області від 04 жовтня 2018 року та залишити в силі рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 29 травня 2018 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що за своєю правовою природою договір про встановлення права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), що регламентується главою 33 ЦК України та главою 16-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), суттєво відрізняється від договору оренди земельної ділянки, що регламентується параграфом 3 глави 58 ЦК України та статтею 93 глави 15 ЗК України, тому орендар не має переважного права на укладення договору про встановлення права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису). Тому укладення договору встановлення емфітевзису з ІП "Агро-Вільд Україна" не порушує переважного права ФГ "Степ" на пролонгацію договору оренди землі, оскільки договір оренди землі з іншим орендарем у цьому випадку не укладався. За умовами договору про встановлення емфітевзису від 24 квітня 2015 року емфітевтичне право набирає чинності з 01 січня 2018 року, що не порушує прав орендаря на користування спірною земельною ділянкою, з огляду на те, що договір оренди землі від 21 січня 2008 року припинив свою дію 31 грудня 2017 року. Крім того, вона до закінчення строку дії договору оренди землі повідомила орендаря про відсутність наміру поновлювати договір оренди на новий строк. Лист-повідомлення з проєктом додаткової угоди про поновлення договору оренди землі ФГ "Степ" направило їй з порушенням строків, встановлених у договорі оренди землі. Крім того, додаткова угода містить умови, що суттєво відрізняються від укладеного між нею та ФГ "Степ" договору оренди землі від 21 січня 2008 року, які не були узгоджені сторонами, зокрема щодо нормативної грошової оцінки вартості земельної ділянки, строку дії договору, розміру та форми орендної плати, а також положення про те, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи та реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни або розірвання договору. У матеріалах справи відсутні докази того, що ФГ "Степ" належно виконувало умови та обов`язки договору оренди землі від 21 січня 2008 року.
У січні 2019 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ФГ "Степ" просило касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
У жовтні 2019 року надійшло клопотання ФГ "Степ" про передачу справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 403 ЦПК України для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали.
Ухвалою Верховного Суду від 06 травня 2020 року справу призначено до розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у листопаді 2018 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Частиною першою статті 402 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що усуді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.
Суди встановили, що 21 січня 2008 року між ФГ "Степ" та ОСОБА_1 укладений договір оренди землі № 73. Предметом договору є строкове платне користування земельною ділянкою площею 4,8914 га, розташованою в адмінмежах Жашківської міської ради, за межами населеного пункту, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Пунктом 8 договору оренди землі передбачено, що договір укладено на 5 років, початок дії договору - 21 січня 2008 року, закінчення - 21 січня 2013 року. Після закінчення строку договору орендар має право переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Договір оренди зареєстрований у Жашківському районному відділі Черкаської регіональної філії центру ДЗК, що підтверджується записом у Державному реєстрі земель від 17 лютого 2008 року за № 040878200059.
01 серпня 2011 року між ФГ "Степ" та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду про поновлення договору оренди землі в адміністративних межах Жашківської міської ради, яка також зареєстрована у відділі Держкомзему у Жашківському районі та в якій відсутній кадастровий номер земельної ділянки, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 23 577 грн.
Додатковою угодою від 01 серпня 2011 року встановлено строк дії договору до 31 грудня 2017 року.
24 квітня 2015 року ІП "Агро-Вільд Україна" зареєстровано право емфітевзису на ту ж саму земельну ділянку. Пунктом 2.4. договору емфітевзису встановлено початок перебігу емфітевтичного права з 01 січня 2018 року до 01 січня 2024 року.