Постанова
Іменем України
03 червня 2020 року
м. Київ
справа № 201/6412/17
провадження № 61-27532св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 жовтня 2017 року у складі судді Ходаківського М. П. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2018 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Деркач Н. М., Петешенкової М. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг України" (далі - ТОВ "ОТП Факторинг Україна"), про поділ майна подружжя.
На обґрунтування позову посилалась на те, що з 04 серпня 2001 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, від якого має малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 квітня 2014 року шлюб між ними розірвано. Після розірвання шлюбу дитина проживає разом з нею та знаходиться на її утриманні. За час шлюбу вони з відповідачем придбали трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, вартість якої згідно з договором купівлі-продажу від 08 серпня 2006 року становить 223 300 грн, частину з яких, у розмірі 100 000 грн, вона сплатила особисто за рахунок власних коштів, які отримала у подарунок від матері та від продажу власного житла. Вважала, що є підстави для застосування права відступлення від засад рівності часток подружжя у майні. Враховуючи відсутність домовленості щодо поділу спільної квартири, технічної можливості здійснити реальний поділ спірної квартири відповідно до часток співвласників та відсутність у неї фінансової можливості внести відповідну грошову компенсацію на депозитний рахунок суду, у порядку поділу спільної сумісної власності подружжя на квартиру, просила визначити ідеальні частки подружжя у цьому майні, залишивши майно у їхній з відповідачем спільній частковій власності. Зокрема, просила суд у порядку поділу спільного майна подружжя визнати за нею право власності на 2/3 частини трикімнатної квартири АДРЕСА_1 та визнати за відповідачем право власності на 1/3 частини зазначеної квартири.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 жовтня 2017 року позов задоволено частково. У порядку поділу спільного майна подружжя визнано: за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 ; за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спірна квартира є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2, оскільки придбана ними за час шлюбу за спільні кошти. Водночас суд дійшов висновку про відсутність підстав для відходу від засад рівності часток та вважав за необхідне визнати за позивачем право власності на 1/2 частини спірної квартири та за відповідачем - на 1/2 частини, оскільки позивачем та відповідачем було витрачено кошти на придбання спірної квартири у рівних частках (позивачем витрачено 100 000 грн отриманих у дарунок від матері та 27 000 грн отриманих нею від продажу власної квартири, а відповідачем - 25 000 дол. США - кредитних коштів). Посилання позивача про перебування на її утриманні малолітньої дитини та не стягнення у судовому порядку нею з відповідача аліментів не можуть слугувати підставою для відходу від рівності часток подружжя. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що визнання права власності за позивачем на 1/2 частини квартири не є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки та не порушує прав ТОВ "ОТП Факторинг Україна" як іпотекодержателя спірного майна.
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2018 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 жовтня 2017 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу між ними, виходячи із засад рівності часток та правильно визнав за сторонами права власності за кожним по Ѕ частині спірного майна. Крім того, перебування спірного майна в іпотеці не впливає на правильність ухваленого рішення судом першої інстанції, оскільки гарантії іпотекодержателя щодо спірного майна визначені частиною другою статті 23 Закону України "Про іпотеку", відповідно до якої особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У травні 2018 року ТОВ "ОТП Факторинг Україна" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не з`ясували можливості поділу в натурі квартири, не визначили чи є технічна можливість переобладнати приміщення в ізольовані квартири, що унеможливить в майбутньому реалізацію ТОВ "ОТП Факторинг Україна" прав іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки немає технічної можливості поділу в натурі іпотечної квартири. Суд першої інстанції визнав спірну квартиру об`єктом спільної сумісної власності на підставі наданого позивачем нікчемного договору дарування грошових коштів. При посвідчені договору іпотеки нотаріусом було з`ясовано, що спірна квартира є особистою приватною власністю ОСОБА_2 і згода його дружини не посвідчувалась, а тому, іпотекодавець ввів в оману нотаріуса та банк під час укладення договору іпотеки, приховавши факт укладення договору дарування грошових коштів, або ж зазначений договір є підробленим. Крім того, суди не залучили до участі у справі як третю особу,яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Колодій Л. М., який посвідчував договір іпотеки, водночас рішення судів у цій справі може вплинути на його права та інтереси.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у травні 2018 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Відповідно до частини першої статті 401 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 04 серпня 2001 року, який розірвано рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 квітня 2014 року у справі № 201/4758/14-ц (а. с. 9, 16).