Постанова
Іменем України
03 червня 2020року
м. Київ
справа № 344/1272/17-ц
провадження № 61-46699св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2,
особа, яка подавала апеляційну скаргу, - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Томин О. О., Мелінишин Г. П., Пнівчук О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ) про зобов`язання передати у власність об`єкт нерухомого майна.
Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що між нею та ФОП ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу від 03 жовтня 2012 року № Ч-128А/52 із терміном внесення коштів до 10 жовтня 2012 року, відповідно до якого продавець, який виконує функції забудовника, зобов`язався передати у власність покупця об`єкт нерухомого майна, який буде створений (набутий) продавцем у майбутньому, а покупець зобов`язався прийняти цей об`єкт відповідно до умов договору та оплатити його. Об`єктом нерухомого майна до завершення будівництва та введення в експлуатацію є майнові права на квартиру АДРЕСА_1 . Право власності покупця на квартиру виникає з моменту завершення будівництва, виконання покупцем всіх зобов`язань за договором купівлі-продажу і договором виконання робіт, та прийняття його в експлуатацію, і підлягає державній реєстрації. Строк створення об`єкта нерухомого майна та введення його в експлуатацію, передбачений проектною документацією - 30 вересня 2013 року. Загальна сума договору становить 92 000,00 грн. Вона сплатила всю суму, передбачену договором. Проте ОСОБА_2 не виконує зобов`язання, покладені на неї договором. Зокрема, вона не передала у власність покупця об`єкт нерухомого майна і всі необхідні документи для подальшої реєстрації не пізніше, ніж через три місяці після строку, зазначеного в пункті 1.4 договору, не підготувала всі необхідні документи для проведення покупцем державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна за договором. Натомість щодо цього договору купівлі-продажу відкрито позовне провадження від 08 листопада 2016 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2 про визнання договору недійсним. Вважає таке посилання безпідставним, оскільки відсутня заборона вчиняти дії, передбачені договором. Крім того, вона не є стороною договору.
Посилаючись на викладене, позивач просилазобов`язати ФОП ОСОБА_2 передати їй у власність об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1, та всі необхідні документи для проведення нею державної реєстрації права власності на вказану квартиру.
Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 серпня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано ФОП ОСОБА_2 передати ОСОБА_1 всі необхідні документи для проведення нею державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 .
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем належним чином виконано умови договору купівлі-продажу від 03 жовтня 2012 року, а відповідачем не виконано умови договору, що дає підстави вважати заявлені вимоги про зобов`язання відповідача передати позивачу всі необхідні документи для проведення нею державної реєстрації права власності на квартиру, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Вимога про зобов`язання передати квартиру у власність не підлягає задоволенню, оскільки з договором купівлі-продажу ОСОБА_1 отримала лише право на набуття права власності та зможе його захистити отриманням документів для реєстрації права власності.
Постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 вересня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано, та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що вирішуючи спір, враховуючи наявність додаткових угод до договорів купівлі-продажу та виконання робіт щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_5, а також те, що спірна квартира перебуває у приватній власності ОСОБА_6 (дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 ), права та обов`язки яких можуть бути порушені під час вирішення справи, суд першої інстанції зазначених вимог закону не врахував, не з`ясував усіх обставин справи та не обговорив питання про необхідність залучення їх до участі у справі в якості співвідповідачів з оформленням цієї процесуальної дії відповідно до вимог статті 51 ЦПК України, що має значення для правильного вирішення цього спору. Факт виникнення суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів справді є суспільно значущим чинником, який, безумовно, заслуговує на правову охорону з огляду на принцип правової певності. У розумінні статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "роssessions" / майно може бути або у вигляді "existing possessions"/майно, що існує (див. Van der Mussele v. Belgium, рішення від 23 листопада 1983 року, Series A no. 70, стор. 23, § 48), або у вигляді вимог, стосовно яких заявник може наводити доводи на користь того, що він має, принаймні, "legitimate expectation" (законне сподівання) на набуття ефективного володіння якимось речовим правом (див. Pine Valley Developments and Others v. Ireland, рішення від 29 листопада 1991 року, Series A no. 222, стор. 23, §51; Pressos Compania Naviera S.A. and Others v. Belgium, рішення від 20 листопада 1995 року, Series A no. 332, стор. 21, §31) (рішення Європейського Суду з прав людини від 15 червня 2004 року у справі Березовський проти України). На стадії апеляційного розгляду, апеляційний суд позбавлений права, відповідно до частини першої статті 51 ЦПК України, залучати осіб до участі у розгляді справи і не має права вирішувати питання про права та обов`язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права, які тягнуть за собою безумовне скасування рішення суду.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою судді Верховного Суду Хопти С. В. від 12 листопада 2018 року відкрито провадження у справі, витребувано справу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
29 листопада 2018 року справа надійшла до суду касаційної інстанції.
Рішенням зборів суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02 квітня 2020 року № 1 "Про заходи, спрямовані на належне здійснення правосуддя", вирішено здійснити перерозподіл справ, у яких касаційні скарги подані до Верховного Суду у 2017-2018 роках.
На підставі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа передана судді Ступак О. В.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Судукасаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 вересня 2018 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що предметом розгляду цивільного спору у справі № 344/1272/17 є невиконання обов`язків ФОП ОСОБА_2 . При цьому, судом апеляційної інстанції не взято до уваги доводів зі сторони позивача про те, що за цим спором права ОСОБА_2 і жодних обов`язків за таким договором, так, обов`язки із передачі їй у власність квартири (її майнових прав) покладаються на суб`єкта підприємницької діяльності фізичну особу ОСОБА_2 . Встановивши такі обставини, на які неодноразово зверталась увага апеляційному суду, апеляційний суд, на виконання вимог частини першої статті 362 ЦПК України, повинен був закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою громадянки ОСОБА_2 . При дослідженні додаткових угод, судом апеляційної інстанції не перевірено їх відповідність на дотримання вимог частини першої статті 638 ЦК України у правовому взаємозв`язку із статтями 651, 653, 654 ЦК України. He заслуговують на увагу доводи представника ОСОБА_3 про те, що нібито саме останнім здійснено оплату за договорами, адже такі обставини уже були предметом розгляду у цивільній справі № 344/1283/14-ц.
Учасники справи своїм правом надати відзив на касаційну скаргу не скористалися.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає нормам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Встановлені судами обставини
03 жовтня 2012 року між продавцем ПП ОСОБА_2 та покупцем ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу № Ч-128А/52, відповідно до якого продавець, який виконує функції забудовника, зобов`язався передати у власність покупця об`єкт нерухомого майна, який буде створений (набутий) покупцем у майбутньому, і всі необхідні документи для подальшої державної реєстрації, а покупець зобов`язався прийняти цей об`єкт відповідно до умов цього договору та оплатити його. Об`єктом нерухомого майна за цим договором до завершення будівництва та введення в експлуатацію є майнові права на квартиру АДРЕСА_1 Загальна сума договору становила 92 000,00 грн. Строк сплати платежу - 10 жовтня 2012 року.
Цього ж дня між ПП ОСОБА_4 та замовником ОСОБА_1 укладений договір виконання робіт № Ч-ДР128А/52, яким визначено вид робіт, які замовник доручає і оплачує, а виконавець виконує у квартирі АДРЕСА_1 . Плановий строк завершення робіт - 30 вересня 2013 року. Вартість виконання всіх робіт складає 285 360,00 грн, строк сплати платежу - 10 жовтня 2012 року.
Згідно з копіями квитанцій від 09 жовтня 2012 року, ОСОБА_1 сплатила 92 000,00 грн ПП ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 03 жовтня 2012 року № Ч-128А/52 та 285 360,00 грн ПП ОСОБА_4 згідно з договором виконання робіт № Ч-ДР128А/52 від 03 жовтня 2012 року.
22 листопада 2016 року позивач зверталася до відповідача з проханням виконати умови договору купівлі-продажу від 03 жовтня 2012 року № Ч-128А/52, проте 03 січня 2017 року представник відповідача повідомив про судовий спір щодо цього договору, а саме про визнання договору недійсним за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (справа № 344/14464/16-ц), у зв`язку з чим, розгляд заяви ОСОБА_1 необхідно відкласти до вирішення судом спору у цій справі.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 червня 2017 року у цивільній справі № 344/14464/16-ц позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу від 03 жовтня 2012 року № Ч-128А/52 недійсним у частині покупця, стягнення судових витрат, залишено без розгляду.
Разом з тим 07 липня 2016 року між ФОП ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_3 (фактичний покупець) укладено додаткову угоду № 1 до договору купівлі-продажу від 03 жовтня 2012 року № Ч-128А/52, відповідно до якої продавець надав згоду на виконання фактичним покупцем обов`язків первісного покупця ( ОСОБА_1 ) як сторони за зобов`язаннями за договором. Згідно з цією угодою фактичним покупцем як третьою особою належним чином та в повному обсязі виконано обов`язки первісного покупця перед продавцем, як боржника у зобов`язаннях за договором, про що свідчить квитанція до прибуткового касового ордера та довідка, видана продавцем фактичному покупцеві. У зв`язку з цим фактичний покупець став новим кредитором щодо продавця за договором, у тому числі за його зобов`язаннями щодо передачі у власність об`єкта нерухомого майна, ідентифікованого пунктом 1.2 договору, у зв`язку з виконанням фактичним покупцем обов`язків первісного покупця перед продавцем. До фактичного покупця перейшли всі права первісного покупця за договором в обсягах і на умовах, викладених у договорі.
08 липня 2016 року між ФОП ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_3 (фактичний покупець), ОСОБА_5 (новий покупець) укладено додаткову угоду № 2 до договору купівлі-продажу від 03 жовтня 2012 року № Ч-128А/52, відповідно до якої фактичний покупець безоплатно в якості дарунку уступив свої права вимоги за договором та додатковою угодою від 07 липня 2016 року № 1 до договору новому покупцю, що має перший ступінь споріднення з фактичним покупцем, а новий покупець прийняв права вимоги за договором та додатковою угодою від 07 липня 2016 року № 1. У зв`язку з цим, новий покупець став новим кредитором за зобов`язаннями продавця за договором, у тому числі за зобов`язанням щодо передачі у власність об`єкта нерухомого майна, ідентифікованого пунктом 1.2 договору, у зв`язку з відступленням фактичним покупцем обов`язків за договором новому покупцю.