Постанова
Іменем України
03 червня 2020 року
м. Київ
справа № 130/3024/16-ц
провадження № 61-18164св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
представник відповідача - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 03 листопада 2017 року у складі судді Сенько Л. Ю. та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 08 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Берегового О. Ю., Денишенко Т. О., Сопруна В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2 про визнання будинковолодіння спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку та земельної ділянки.
На обгрунтування позовних вимог зазначала, що з липня 1997 року вони з відповідачем проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу,
ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася донька ОСОБА_4
08 вересня 1999 року ними була придбана квартира АДРЕСА_1, договір купівлі-продажу якої укладено на ім`я ОСОБА_2 .
З 10 лютого 2002 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, у якому у них народилася друга донька - ОСОБА_5 . Заочним рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області
від 04 березня 2016 року шлюб між сторонами розірвано.
За час шлюбу подружжя набуло у власність будинковолодіння
АДРЕСА_2 та земельну ділянку, на якій воно розташоване. Оскільки станом на момент набуття права власності на вказане нерухоме майно (07 листопада 2011 року), вони не мали грошових коштів на оплату його вартості, за згодою продавця ( ОСОБА_6 ), був укладений договір міни від 31 жовтня 2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Жмеринського районного нотаріального округу Вінницької області, зареєстрований у реєстрі за № 2284, за умовами якого у власність ОСОБА_6 перейшла квартира АДРЕСА_1, а у власність ОСОБА_2 житловий будинок з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_2, та земельна ділянка площею 0,0551 га, кадастровий номер 0510300000:00:003:1820, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку.
Відповідно до пунктів 6, 7 договору міни, загальна вартість житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2, становить 124 706,00 грн, експертна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,0551 га за вказаною адресою - 16 512,29 грн; загальна вартість квартири АДРЕСА_1 - 31 373,00 грн.
Пунктом 8 договору міни, сторони погодили, що обмін є рівноцінним, будь-які доплати за договором міни не проводяться. Однак, зазначене не відповідає дійсності, оскільки укладаючи договір міни, його сторони у дійсності досягли домовленості, що продаж спірного будинковолодіння вчиняється за ціною 30 000,00 дол. США, що включало вартість спірної квартири, а також
14 000,00 дол. США доплати, як компенсації вартості частини спірного будинковолодіння та земельної ділянки, які були сплачені нею за надані її батьками грошові кошти, отримання яких ОСОБА_6 підтверджується складеною нею розпискою.
Посилаючись на те, що спірне будинковолодіння та земельна ділянка були придбані за час шлюбу за спільні кошти подружжя, позивач просила визнати його спільною сумісною власністю подружжя, та у порядку поділу спільного майна подружжя визнати за нею право власності на 1/2 частину будинковолодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, та на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0551 га, кадастровий номер: 0510300000:00:003:1820, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області
від 03 листопада 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано спільною сумісною власністю подружжя будинковолодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .
Визнано за ОСОБА_1 у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя право власності на 1/2 частину будинковолодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, та
на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0551 га, кадастровий номер 0510300000:00:003:1820, розташованої за вказаною адресою.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з презумпції спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте у шлюбі. Установивши, що придбання спірного нерухомого майна відбулося у шлюбі, та за рахунок як грошових коштів позивачки, так і за рахунок належного відповідачу нерухомого майна (квартира АДРЕСА_1 ), суд дійшов висновку, що вказане майно є їх спільною сумісною власністю, а тому воно підлягає поділу між ними у рівних частках. За доведеності ОСОБА_1 належними та допустимими доказами придбання будинковолодіння АДРЕСА_2, у тому числі за належні їй кошти у розмірі 14 000,00 дол. США, суд вважав необгрунтованими твердження представників відповідача про те, що спірне майно належить ОСОБА_2 на праві особистої приватної власності.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 08 лютого 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_7 залишено без задоволення, рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 03 листопада 2017 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Узагальнені доводи касаційної скарги та позиції учасників справи
У березні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, у якій вона просила скасувати рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 03 листопада 2017 року і постанову Апеляційного суду Вінницької області від 08 лютого
2018 року, та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обгрунтована посиланнями на те, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що будинковолодіння
АДРЕСА_2 та земельна ділянки за цією є адресою є спільною сумісною власністю подружжя не відповідають фактичним обставинам справи. Незважаючи на наявність договору міни
від 31 жовтня 2011 року, посвідченого в установленому законом порядку, суди вирішуючи спір, вийшли за межі своєї компетенції, фактично змінили істотну умову договору міни, узгоджену сторонами правочину на власний розсуд, а саме ціну договору. Визнаючи розписку та пояснення свідків доказами на підтвердження того, що договір міни був укладений з доплатою, суди не звернули увагу на те, що така умова не була закріплена в умовах договору, а тому за загальним правилом, як і передбачено умовами договору, міна є безгрошовим еквівалентним обміном одного товару на інший. Більш того, розписка від 31 жовтня 2011 року не містить інформації щодо доплати у розмірі 14 000,00 дол. США у рахунок вартості спірного будинковолодіння та земельної ділянки за рахунок особистих коштів позивача. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, установив надання позивачеві грошових коштів у розмірі 14 000,00 дол. США її батьками, на підставі показань свідків, які в силу положень статті 218 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) не є допустимими доказами на підтвердження зазначених обставин.
Висновки апеляційного суду про більшу, порівняно з вартістю квартири АДРЕСА_1 , вартість будинковолодіння АДРЕСА_2 грунтуються на припущеннях, оскільки згідно зі звітом про незалежну оцінку будинковолодіння, проведеного Приватним підприємством "Поділля-Експерт" (далі - ПП "Поділля-Експерт"), така оцінку визначена щодо відремонтованого будинку станом на 2016 рік. При порівнянні вартості спірного будинковолодіння та квартири АДРЕСА_1, суд безпідставно покладався на звіт про незалежну оцінку зазначеної квартири, складений станом на 2011 рік.
У червні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1, у якому вона просила залишити касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 без задоволення, посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанцій повно встановили фактичні обставини справи та правильно застосували норми матеріального права.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
15 червня 2018 року справа надійшла на адресу суду касаційної інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.