Постанова
Іменем України
03 червня 2020 року
м. Київ
справа № 520/4970/16-ц
провадження № 61-47548св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
представник відповідачів - ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2016 року у складі судді Куриленко О. М. та постанову Апеляційного суду Одеської області від 24 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: Сегеди С. М., Кононенко Н. А., Цюри Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договорами позики.
На обгрунтування позовних вимог зазначав, що 04 жовтня 2012 року між ним та ОСОБА_2, ОСОБА_3 укладений договір позики, за умовами якого він передав відповідачам грошові кошти у розмірі 543 524,00 грн, що за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) на дату його укладення еквівалентно 68 000,00 дол. США, які вони зобовʼязалися повернути до 04 жовтня 2012 року. Факт передачі відповідачам грошових коштів на виконання зазначеного договору, підтверджується актом приймання-передачі від 04 жовтня 2012 року.
Пунктом 3.3. договору позики сторони обумовили, що у випадку зміни офіційного (за даними НБУ) курсу гривні до долара США, позикодавець має право вимагати повернення позики таким чином, щоб розмір повернутої позики (частини позики) відповідав її доларовому еквіваленту на дату укладення договору.
08 листопада 2012 року між ним та ОСОБА_2, ОСОБА_3 укладений договір позики, за умовами якого він передав відповідачам грошові кошти у розмірі 407 643,00 грн, що за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) на дату його укладення було еквівалентно 51 000,00 дол. США, які вони зобовʼязалися повернути до 08 листопада 2013 року. Факт передачі відповідачам грошових кошти на виконання умов зазначеного договору підтверджується актом приймання-передачі від 08 листопада 2012 року.
Пунктом 3.3. договору позики сторони обумовили, що у випадку зміни офіційного (за даними НБУ) курсу гривні до долара США, позикодавець має право вимагати повернення позики таким чином, щоб розмір повернутої позики (частини позики) відповідав її доларовому еквіваленту на дату укладення договору.
У застереженнях до пунктів 1.1. договорів позики від 04 жовтня
2012 року та від 08 листопада 2012 року сторони погодили, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідають перед позикодавцем як солідарні боржники.
22 лютого 2013 року на підставі договору позики, оформленого розпискою, ОСОБА_2, ОСОБА_3 отримали у позику від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі, що еквівалентні 15 000,00 євро та 40 000,00 дол. США, які зобовʼязалися повернути до 04 травня 2013 року.
Посилаючись на те, що відповідачі у визначені зазначеними вище договорами позики строки, не виконали зобов`язання щодо повернення грошових коштів, позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнутиз них солідарно заборгованість:
- за договором позикивід 04 жовтня 2012 року у розмірі
68 000,00 дол. США, три проценти річних - 5780,00дол. США у гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ на дату ухвалення судового рішення, а також пеню 158 709,00 грн;
- за договором позикивід 08 листопада 2012 року у розмірі
51 000,00 дол. США, три проценти річних - 4207,50дол. США у гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ на дату ухвалення судового рішення, а також пеню 119 032,00 грн;
- за договором позики від 22 лютого 2013 року у розмірі
15 000,00 євро та 40 000,00 дол. США, проценти за користування грошовими коштами - 7 923,79 євро та 21 085,46 дол. США, три проценти річних - 1462,50 євро та 3 900,00 дол. США у гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ на дату ухвалення судового рішення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 21 вересня
2016 року позов ОСОБА_5 задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 04 жовтня 2012 року у розмірі
68 000,00 дол. США, три проценти річних - 5 780,00 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на дату ухвалення рішення суду становить 1 903 524,00 грн, пеню - 158 709,00 грн, а всього - 2 062 233,00 грн.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 08 листопада 2012 року у розмірі 51 000,00 дол. США, три проценти річних - 4 207,50 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на дату ухвалення рішення суду становить 1 424 353,50 грн, пеню - 119 032,00 грн, а всього - 1 543 385,50 грн.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 22 лютого 2013 року у розмірі
15 000,00 євро та 40 000,00 дол. США, проценти за користування грошовими коштами - 7 923,79 євро та 21 085,46 дол. США, три проценти річних -
1 462,50 євро та 3 900,00 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на дату ухвалення рішення суду становить 2 380 413,20 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вимоги позивача є обгрунтованими, оскільки підтверджені належними та допустимими доказами, зокрема договорами позики від 04 жовтня 2012 року та від 08 листопада
2012 року, а також розпискою від 22 лютого 2013 року. Відповідно до частини третьої статті 545 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) наявність вказаних боргових документів у позивача підтверджує факт невиконання відповідачами зобов`язань за договорами позики. Задовольняючи вимоги про стягнення з відповідачів солідарно пені у розмірі 0,08 процентів від простроченої суми за кожен день прострочення, у розмірі 158 709,00 грн (за договором позики від 04 жовтня 2012 року) та 119 032,00 грн (за договором позики
від 08 листопада 2012 року), суд зазначив, що така відповідальність передбачена умовами договорів позики від 04 жовтня 2012 року та
від 08 листопада 2012 року. Суд також визнав обгрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідачів солідарно процентів за користування грошовими коштами, отриманими у позику за договором позики від 22 лютого 2013 року, у розмірі 7 923,79 євро та 21 085,46 дол. США, та зважаючи на наявність у боржників простроченої заборгованості за договорами позики, відповідно до положень статті 625 ЦК України задовольнив вимоги позивача про стягнення з відповідачів трьох процентів річних за прострочення кожного із зобов`язань.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 10 січня 2017 року заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Одесивід 21 вересня 2016 рокузалишено без задоволення.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Одеської області від 24 жовтня 2018 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишено без задоволення, заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2016 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не надали апеляційному суду достатніх, належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, якими вони обгрунтовували свої заперечення на позов. Ураховуючи не внесення відповідачами передоплати за проведення судової почеркознавчої експертизи, призначеної за їх ініціативою, суд відхилив клопотання представника відповідачів про доручення проведення такої експертизи іншій експертній установі, посилаючись на те, що воно спрямовано виключно на затягування розгляду справи.
Узагальнені доводи касаційних скарг та аргументів інших учасників справи
У листопаді 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_4, у якій вона просила скасувати заочне рішення Київського районного суду м. Одеси
від 21 вересня 2016 року і постанову Апеляційного суду Одеської області
від 24 жовтня 2018 року, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції,посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Касаційна скарга обгрунтована посиланнями на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив стороні відповідачів у призначенні та проведенні судової почеркознавчої експертизи, чим позбавив їх можливості реалізувати свої процесуальні права на підтвердження обгрунтованості їх заперечень на позов. Ураховуючи скрутне матеріальне становище, а також різницю у вартості почеркознавчої експертизи між установою, якій апеляційний суд доручив проведення експертного дослідження, та Одеським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України, орієнтовний розмір якої є у п`ять разів меншим, відповідачі обгрунтовано клопотали суд про доручення проведення судової почеркознавчої експертизи цій державній установі. Висновок суду про те, що такі дії відповідачів спрямовані виключно на затягування розгляду справи є помилковим, оскільки ухвалою суду
від 21 листопада 2017 року судова почеркознавча експертиза була призначена вдруге саме у зв`язку з тим, що позивач несвоєчасно надав у розпорядження експертів оригінали досліджуваних документів. Вирішуючи спір лише на підставі наявних у справі доказів, суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що самі по собі оригінали договорів позики від 04 жовтня 2012 року та від 08 листопада 2012 року та розписки від 22 лютого 2013 року, при невизнанні позичальниками факту їх написання, не можуть бути беззаперечним доказом наявності між сторонами зобов`язальних відносин.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня
2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами попередніх інстанцій установлено, що 04 жовтня 2012 року між
ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3 укладений договір позики у простій письмовій формі, відповідно до умов якого позикодавець передає, а позичальники приймають у власність безвідсоткову зворотну позику у вигляді грошових коштів у розмірі 543 524,00 грн, що за офіційним курсом НБУ на момент підписання договору складало 68 000,00 дол. США, а позичальники зобов`язуються повернути позикодавцю таку ж суму грошей у строк
до 04 жовтня 2012 року.
Факт передання грошових коштів за договором позики сторони додатково підтвердили актом приймання-передачі від 04 жовтня 2012 року.
08 листопада 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 укладений договір позики, відповідно до умов якого позикодавець передає, а позичальники приймають у власність безвідсоткову зворотну позику у вигляді грошових коштів у сумі 407 643,00 грн, що за офіційним курсом НБУ на момент підписання договору складало 51 000,00 дол. США, а позичальники зобов`язують повернути позикодавцю таку ж суму грошей у строк до 08 квітня 2013 року.
Факт передання грошових коштів за вищевказаним договором сторони додатково підтвердили актом приймання-передачі від 08 листопада 2012 року.
У застереженні до пункту 1.1. зазначених вище договорів, сторони погодили, що ОСОБА_2, ОСОБА_3 відповідають перед позикодавцем як солідарні боржники.
Пунктом 3.3. договорів позики сторони обумовили, що у випадку зміни офіційного (за даними НБУ) курсу гривні до долару США, позикодавець має право вимагати повернення позики таким чином, щоб розмір повернутої позики (частини позики) відповідав доларовому еквівалентові сумі отриманої позики.
У випадку не виконання або неналежного виконання зобов`язань за цим договором, винна сторона несе відповідальність відповідно до діючого законодавства України. У разі порушення позичальниками строку повернення позики (її частини), вони зобов`язуються сплатити суму позики в повному обсязі, а також на вимогу позикодавця пеню у розмірі 0,08 процентів від простроченої суми за кожний день прострочення (пункт 4.1 договорів позики).
22 лютого 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 укладений договір позики, оформлений розпискою, відповідно до якої ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримали від позикодавця грошові кошти у розмірі еквівалентному 15 000,00 євро та 40 000,00 дол. США, які зобов`язалися повернути у строк до 04 травня 2013 року.
У визначений зазначеними вище договорами позики строк, відповідачі зобовʼязання щодо повернення боргу не виконали.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_4 висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.