Постанова
Іменем України
02 червня 2020 року
м. Київ
справа № 332/914/17
провадження 61-48507св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк",
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 01 червня 2018 року у складі судді Сінєльніка Р. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 14 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Бєлки В. Ю., Гончар М. С., Онищенка Е. А.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ПАТ "УкрСиббанк" про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 19 вересня 2006 року між нею та ПАТ "УкрСиббанк" було підписано договір про надання споживчого кредиту № 11042635000 (далі - Договір).
Зазначений договір підписано сторонами із визначенням їх змісту на основі стандартної форми, запропонованої банком для будь-яких клієнтів-фізичних осіб.
Відповідно до пунктів 1.1, 1.4 цього договору банк зобов`язався надати позивачу кредитні кошти шляхом зарахування коштів на рахунок для подальшого використання, у вигляді строкового кредиту у сумі 17 454 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,3% річних, але так їх позивачу і не надав.
Вказує на те, що підписання даного договору про надання споживчого кредиту стало наслідком чисельного порушення норм чинного законодавства та прав споживача фінансової послуги у вигляді кредиту з боку ПАТ "УкрСиббанк", а саме: не визначено істотні умови споживчого кредитування зокрема: кредитодавець у кредитному договорі не зазначив про дату видачі кредиту; кредитодавець перед укладенням кредитного договору не надав позичальнику в письмовій формі інформацію про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту тощо; кредитодавець не отримав письмове підтвердження від позичальника про його ознайомлення з інформацією про умови кредитування, орієнтовну сукупну вартість кредиту тощо; у кредитному договорі або додатку до нього не наданий детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов`язань споживача тощо (документ відсутній); кредитний договір або додаток до нього не містять графік платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі, щомісяця, щокварталу тощо) у розмірі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов`язань споживача за кожним платіжним періодом, у якому повинна бути розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом; кредитодавець не попередив споживача, що валютні ризики під час виконання зобов`язань за кредитним договором в іноземній валюті несе споживач; у кредитному договорі не зазначено номер основного поточного рахунку позичальника для надання кредиту як це передбачено пунктом 3.4 Постанови Національного Банку України № 168 від 10 травня 2007 року, також відсутній додатковий поточний та позичковий рахунок.
Вважає такі дії відповідача істотним порушенням законодавства та умов договору і вважає необхідним визнання договору недійсним.
Зазначає, що під час укладення договору про надання споживчого кредиту банк ввів її в оману стосовно інформації, яка стосується дати надання (видачі) кредитних коштів, складу кількості та порядку їх надання банком, стосовно очікуваного результату від отримання споживчого кредиту та його сукупної вартості.
Вказує, що при укладенні договору про надання споживчого кредиту банком не надано інформації щодо реальної процентної ставки, загальної вартості кредиту, не зазначено порядок повернення коштів за таким договором про надання споживчого кредиту, що містить ознаки нечесної підприємницької практики і порушує права позивача як споживача кредитних послуг, адже надана інформація створювала помилкове уявлення про ціну фінансової послуги і тягне за собою визнання договору недійсним.
Також при укладенні спірного договору банк ввів позивача в оману щодо такої істотної умови договору як його ціна, абсолютне значення кредиту та реальної відсоткової ставки з метою привернення уваги саме цього кредитора.
Додатково, як на підставу недійсності правочину, вказує, що ознаками здійснення банком дій із нечесної підприємницької практики при укладенні договору є також невиконання переддоговірної роботи і недотримання положень статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів".
Посилаючись на зазначені обставини ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним кредитний договір № 11042635000 від 19 вересня 2006 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 01 червня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не доведено наявність в умовах спірного договору про надання споживчого кредиту ознак нечесної підприємницької практики стосовно споживача кредитних послуг, а також не надані докази того, що умови такого договору є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, справедливості, та такі, що вказують на істотний дисбаланс договірних прав і обов`язків, погіршують становище споживача, що могли б бути підставою для визнання такого договору недійсним.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 14 листопада 2018 року рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 01 червня 2018 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновок експерта № 5/08?17 від 13 січня 2018 року, проведений судовим експертом Євдокіменко С . В . , в якому зазначається, що положення спірного договору не містять розпису загальної вартості кредиту для споживача з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням, погашенням кредиту, реальна відсоткова ставка за договором становить 21,65 %, що свідчить про неузгодженість фактичної та реальної відсоткової ставки за спірним правочином, не може бути підставою для визнання договору недійсним.
Висновки експерта оцінюються судом у сукупності з іншими доказами у справі та немає наперед встановленого значення, тому апеляційним судом його оцінено як такий, що не є належним та допустимим доказом недійсності договору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій безпідставно і необґрунтовано не взяли до уваги висновок судового експерта № 5/08-17 від 13 січня 2018 року, яким підтверджується відсутність бухгалтерських документів про видачу та отримання кредитних коштів відповідно до умови спірного договору. Крім того, відповідач з даним висновком в судовому засіданні не погодився, проте, клопотань про проведення повторної судово-економічної експертизи не заявляв.
Крім того, заявник вказує, що положення спірного договору не є справедливими у розумінні Закону України "Про захист прав споживачів", адже суперечать принципу добросовісності та справедливості, що призвели до істотного дисбалансу договірних обов`язків та завдало шкоди споживачу кредитних послуг, що є підставою для визнання недійсним такого договору.
Доводи інших учасників справи
У січні 2019 року ПАТ "УкрСиббанк" надіслало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому останній вказує на відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідач зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які вказують на недобросовісність ПАТ "УкрСиббанк" при укладенні спірного договору, невідповідності змісту правочину цивільному законодавству, що може бути підставою для визнання кредитного договору недійсним.
Також вказує, що банком були здійснені всі необхідні дії для попередження позичальника про валютні ризики на ринку кредитних послуг. Так, підписання спірного договору ОСОБА_1 свідчить, що їй всі умови договору цілком зрозумілі й вона вважає їх справедливими по відношенню до себе. Крім того, до укладення спірного договору позивач отримувала інформаційний лист у відповідності, зокрема, до вимог пункту 2 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів".
Крім того, зазначає, що в редакції Закону України "Про захист прав споживачів", чинному на момент укладення кредитного договору не існувало вимоги щодо обов`язковості в договорі детального розпису сукупної вартості кредиту для споживача з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.
15 січня 2019 року справу передано до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 19 вересня 2006 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11042635000 для особистих потреб, а саме придбання квартири за адресою: АДРЕСА_1, згідно якого банк зобов`язався надати позичальнику, а позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 17 454 дол. США, що дорівнює еквіваленту 88 142,70 грн та сплатити проценти, комісію в порядку і на умовах, визначених цим договором.
На виконання зазначеного договору, 18 вересня 2006 року, на підставі заяви ОСОБА_1, між АКІБ "УкрСиббанк" та позивачем було укладено договір № 24 банківського рахунку, яким відкрито поточний рахунок в національній валюті та поточний валютний рахунок № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 .
Відповідно до виписки за кредитним договором від 19 вересня 2006 року відповідач, на виконання пункту 1.4. Договору, перерахував на рахунок ОСОБА_1 17 454 доларів США, що дорівнює еквіваленту 88 142, 70 грн.
19 вересня 2006 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Продаж здійснено за 88 375 грн.
Того ж дня між ОСОБА_1 та АКІБ "УкрСиббанк" укладено договір іпотеки № 11042635000/З, яким забезпечено виконання договору про надання споживчого кредиту № 11042635000 від 19 вересня 2006 року шляхом передачі відповідачу квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, в іпотеку.