Постанова
Іменем України
28 травня 2020 року
м. Київ
справа № 496/4739/15-ц
провадження № 61-48166св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - держава Україна в особі Державного казначейства України,
треті особи: Іллічівська місцева прокуратура Одеської області, Біляївський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за касаційною скаргоюДержавної казначейської служби України на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 02 липня 2018 року у складі судді Буран В. М. та постанову Апеляційного суду Одеської області від 30 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: Колеснікова Г. Я., Вадовської Л. М., Ващенко Л. Г.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, треті особи: Іллічівська місцева прокуратура Одеської області, Біляївський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями та діями органу досудового слідства.
Позовна заява з урахуванням уточнених позовних вимог мотивована тим, що вироком Біляївського районного суду Одеської області від 27 жовтня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 16 грудня
2014 року, у справі № 496/2037/13-к ОСОБА_1, обвинувачену у скоєнні злочину, передбаченого частиною другою статті 15, частиною другою статті 185 КК України, виправдано у зв`язку із недоведенням, що кримінальне правопорушення вчинене нею.Зазначала про те, що вона 20 місяців та 9 днів знаходилася під слідством та судом. Також вказувала, що під час досудового розслідування до неї застосовувалися погрози та залякування, що вплинуло на її душевний стан. Крім того звертала увагу й на те, що до кримінальної відповідальності за вказаним обвинуваченням притягувався також і її цивільний чоловік ОСОБА_2 . У його присутності вона також зазнала приниження, психічний тиск у вигляді погроз відносно себе та своїх малолітніх дітей, яких погрожували передати в інтернат. Вказувала про те, що весь період слідства та судового розгляду кримінальної справи належний їй автомобіль "MAZDA BONGO", державний номерний знак НОМЕР_1, знаходився під арештом, що негативно впливало на її сімейний стан, оскільки вона проживає у селі, що знаходиться віддалі від автодоріг, з`єднуючих з райцентром та містом. Відсутність транспортного засобу призвело до відчуття дискомфорту, обмеження в правах громадянина, порушення укладу життя, що також вимагало від неї додаткових зусиль для організації нормального життя. Зазначала, що безпідставне притягнення її до кримінальної відповідальності, безробіття, почуття провини перед сім`єю, що не може належним чином забезпечити її, дати їй належне виховання та матеріальне забезпечення спричинили сильні душевні, моральні страждання.
У зв`язку з викладеним та з урахуванням уточнених позовних вимог позивач просила стягнути з відповідача на її користь відшкодування моральної шкоди у розмірі
500 000,00 грн та судові витрати у справі (а. с. 65-67).
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 02 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Одеської області від 30 жовтня 2018 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Державного казначейства України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом безспірного списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 100 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
Вирішено питання щодо судових витрат у справі.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідно до положень статті 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" та того, що позивачу, внаслідок незаконного перебування під слідством і судом протягом 1 року 8 місяців та 9 днів у неї виникло право на відшкодування заподіяної їй моральної шкоди.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У грудні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державної казначейської служби України на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 02 липня 2018 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 30 жовтня 2018 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі Державної казначейської служби України, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними та необґрунтованими, оскільки судами обох інстанцій неправильно встановлено обставини, які мають значення для спірних правовідносин. Звертає увагу на те, що судами обох інстанцій неправильно було застосовано положення статті 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", зокрема щодо визначення розміру відшкодування моральної шкоди, який вони вважають необґрунтовано завищеним. Вказували, що розмір мінімальної заробітної плати, який слід було застосувати для обчислення в цій справі повинен становити 1 600,00 грн, а не 3 723,00 грн. На їх думку, стягнення необґрунтовано завищеної суми відшкодування моральної шкоди може призвести до економічно необґрунтованих збитків державного бюджету. Зазначали також про те, що суд першої інстанції в порушення вимог статті 12 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" замість постановлення у справі ухвали з приводу вирішення спірних правовідносин було ухвалено рішення, а суд апеляційної інстанції на вказані порушення належної уваги не звернув. Також вказує про те, що суди обох інстанцій належним чином не звернули увагу на те, що позивачем неправильно було визначено відповідачів у справі, оскільки крім них відповідачами також повинно було б залучити й Іллічівську місцеву прокуратуру Одеської області та Біляївський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, однак цього зроблено не було. На їх думку, оскільки судами обох інстанцій було порушено передбачений Законом України "Про порядок відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" порядок вирішення питання щодо відшкодування моральної шкоди, то оскаржувані судові рішення мають бути скасованими з ухваленням у справі нового судового рішення про відмову у задоволенні позову. Також вказують на те, що судом першої інстанції незаконно було вирішено питання щодо відшкодування судових витрат у справі, оскільки по-перше позивач була звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 13 статті 3 Закону України "Про судовий збір", по-друге згідно положення статті 141 ЦПК України судовий збір покладається пропорційно на сторони справи, а не на Державний бюджет України. Також вказують на те, що поза увагою судів залишились положення частини другої статті 141 ЦПК України, згідно якої у разі часткового задоволення позову судові витрати у справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому розмір судових витрат стягнутих з них з урахуванням задоволених вимог (стягнуто 100 000,00 грн, замість 5 000 000,00 грн, що на 50 разів менше ніж просила позивач) повинен становити 75,84 грн (3 791, 76/50=75,84).
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її з Біляївського районного суду Одеської області.
Зупинено виконання рішення Біляївського районного суду Одеської області від
02 липня 2018 року у справі № 496/4739/15-ц до закінчення перегляду судових рішень у касаційному порядку.
У травні 2019 року справу № 496/4739/15-ц передано до Верховного Суду.
15 квітня 2020 рокуна підставі розпорядження про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 1103/0/226-20 справу передано судді-доповідачеві Каларашу А. А. та визначено суддів, які ввійшли до складу колегії.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що Вироком Біляївського районного суду Одеської області від
27 жовтня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 16 грудня 2014 року ОСОБА_1, обвинувачену у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 15, частиною другою статті 185 КК України виправдано у зв`язку із недоведенням, що кримінальне правопорушення вчинене останньою; скасовано арешт, накладений на автомобіль марки Mazda модель Bongo автомобільний номерний знак НОМЕР_1 та два ключі від нього.
Згідно до висновку від 08 червня 2016 року № 7446 судової психологічної експертизи за матеріалами цивільної справи № 496/4739/15-ц, ОСОБА_1 має зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджали та перешкоджають активному соціальному функціонуванню її як особистості і виникли внаслідок притягнення її до кримінальної відповідальності. Ситуація, що досліджується за справою, є психотравмувальною для ОСОБА_1, їй задані моральні страждання, які є психологічною основою моральної шкоди. ОСОБА_1 спричинені моральні страждання, які виникли внаслідок її притягнення до кримінальної відповідальності. Можливий розмір грошової компенсації за завдані ОСОБА_1 страждання становить від 100 000,00 до 500 000,00 грн, в залежності від ступеню провини заподіювачей шкоди та обсягу порушених прав підекспертної, як людини та громадянки України (а. с. 54-61).
Загальний строк перебування ОСОБА_1 під судом і слідством складає 1 рік 8 місяців та 9 днів.
Законом України від 07 грудня 2017 року № 2246-VIII "Про Державний бюджет України на 2018 рік" установлено такі розміри основних мінімальних соціальних стандартів у 2018 році, мінімальна зарплата у місячному розмірі з 01 січня складає 3 723,00 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня
2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина третя статті 400 ЦПК України).
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги Державної казначейської служби України цих висновків не спростовують, а касаційна скарга є такою, щоне підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статей 55, 56 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Статтею 1176 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України від 01 грудня 1994 року
№ 266/94-ВР "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" (далі - Закон № 266/94-ВР) передбачено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.