Постанова
Іменем України
28 травня 2020 року
м. Київ
справа № 395/631/16-ц
провадження № 61-37927св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Машинно-технологічна станція Ятрань",
третя особа - Новомиргородська районна державна адміністрація,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за касаційною скаргоюОСОБА_1, поданою адвокатом Поповичем Павлом Олександровичем, на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 14 лютого 2018 року у складі судді Орендовського В. А. та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від
25 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Авраменко Т. М., Кіселика С. А.,
Чельник О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Машинно-технологічна станція Ятрань" (далі - ТОВ "Машинно-технологічна станція Ятрань"), третя особа - Новомиргородська районна державна адміністрація, про визнання недійсною з моменту укладення додаткової угоди до договору оренди землі.
Позовна заява з урахуванням уточнених позовних вимог мотивована тим, що він є власником земельної ділянки загальною площею 6,22 га, кадастровий номер 3523883200:03:000:0022, розташованої на території Канізької сільської ради Новомиргородського району, що підтверджено державним актом про право власності. 24 лютого 2009 року між ним та ТОВ "Машинно-технологічна станція Ятрань" було укладено договір оренди землі № 92, згідно якого він, як орендодавець, передав відповідачу в оренду вказану земельну ділянку, строком на 8 років. Вказаний договір оренди землі було зареєстрованого Новомиргородським відділенням КФ ДП "КРЦДЗК" 21 червня 2011 за № 352380004000211. Строк дії договору оренди закінчується 21 червня 2016 року. 08 квітня 2016 року він направив відповідачу лист про повернення земельної ділянки після закінчення дії договору оренди землі, проте останнім його вимогу проігноровано. Під час перевірки припинення обтяження на земельну ділянку позивачу стало відомо про факт реєстрації відповідачем додаткової угоди до договору оренди, із змістом якої він не був ознайомлений, як сторона, її не підписував. Наголошував на тому, що він не підписував додаткову угоду до договору оренди землі, зареєстровану 03 листопада 2015 року за № 11887172 та не передавав відповідачу земельну ділянку в строкове користування, а отже фактично між ними правочин не був вчинений. Таким чином, його волевиявлення на укладення додаткової угоди відповідно до положень частини третьої статті 203 ЦК України, як власника земельної ділянки, не було вільним, тому на підставі статті 215 ЦК України цей правочин є недійсним.Звертав увагу на те, що відповідач самовільно зайняв належну йому земельну ділянку, унаслідок чого він позбавлений можливості реалізувати своє право на володіння, розпорядження та користування власним майном.
У зв`язку з викладеним та з урахуванням уточнених позовних вимог позивач просив визнати недійсною з моменту укладення додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 19 серпня 2015 року про зміну і доповнення договору оренди землі від 24 лютого 2009 року № 92, зареєстровану 03 листопада 2015 року за
№ 11887172, витребувати на його користь із незаконного володіння відповідача безпідставно набуту по додатковій угоді до договору оренди земельної ділянки від
19 серпня 2015 року земельну ділянку у зв`язку із закінченням строку дії договору, стягнути з відповідача судові витрати. (а. с. 160-167 том 1).
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 14 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 25 квітня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Судові рішення мотивовані тим, що належних та допустимих доказів того, що позивач не підписував оспорювану ним додаткову угоду від 19 серпня 2015 року та у нього не було вільного волевиявлення на її укладення з відповідачем до суду надано не було. Вказане підтверджується й висновком повторної комісійної судово-технічної експертизи документів від 11 січня 2018 року № 19/8-4/411-СЕ/18, проведеної Державним науково-дослідним експертно-криміналістичним центром, яким встановлено, що в оспорюваній додатковій угоді до договору оренди земельної ділянки рукописні записи, підписи та електрофотографічні зображення нанесені в такій послідовності: першим - друкований текст (лінії графлення), другим - рукописні записи, що починаються словами: "Я ОСОБА_1..." та закінчуються словом: "...підпис" та підпис. У штрихах рукописних записів та у штрихах підпису від імені ОСОБА_1 будь-яких ознак механічного впливу, в тому числі від механізмів знакодрукуючого пристрою (електрофотографічного), не виявлено. Висновок судово-технічної експертизи документів Кропивницького відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 24 січня 2017 року № 1893 суди не взяли до уваги, оскільки експерт при застосуванні методу скобління у порушення вимог частин третьої та четвертої статті 108 ЦПК України дозволу суду на застосування такого методу не отримав, пошкодивши при цьому оспорювану додаткову угоду, що змінило властивості та первинний стан документа. Докази у справі в їх сукупності та взаємозв`язку спростовують цей висновок судово-технічної експертизи у частині послідовності нанесення печатного тексту, підписів сторін угоди, відбитку печатки.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У червні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, подана адвокатом Поповичем П. О., на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 14 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 25 квітня 2018 року
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 укасаційній скарзі, поданій адвокатом Поповичем П. О, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції в іншому складі суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними та необґрунтованими, оскільки судами обох інстанцій неправильно встановлено обставини, які мають значення для спірних правовідносин. Звертає увагу на те, що висновок судово-технічної експертизи документів Кропивницього відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 24 січня 2017 року
№ 1893, в якому встановлено, що друкований текст у спірній додатковій угоді надруковано поверх рукописного тексту, є належним та допустимим доказом, однак суди обох інстанцій безпідставно не взяли його до уваги чим надали перевагу доводам відповідача у справі. На його думку, висновком повторної комісійної судово-технічної експертизи документів державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня
2018 року № 19/8-4/411-СЕ/18 є неповним та необ`єктивним, оскільки експертом не використовувався метод скобління, а було лише досліджено місця перетину шляхом використання огляду місць перетину під променями різного спектру довжини, який є методом лише зовнішнього огляду, та не надає можливості оглянути поверхню під тонером. Також вказує про те, що зміст оспорюваної додаткової угоди містить нестандарту форму та текст, написання якого позивач обґрунтовує складанням розписки на чистому аркуші паперу під час отримання орендної плати у натуральній формі, ОСОБА_1 цим текстом лише підтвердив, що він є власником земельної ділянки при отримані орендної плати. Відповідач у порушення положень статті 203 ЦК України отримав зразки рукописного тексту та підписів позивача з метою подальшого виготовлення оспорюваної додаткової угоди. Вважає, що суди не надали належної оцінки тому, що у нього було відсутнє волевиявлення на укладення оспорюваного правочину.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 вересня 2018 року поновлено строк на касаційне оскарження судових рішень, відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її з Новомиргородського районного суду Кіровоградської області.
У жовтні 2019 року справу № 395/631/16-ц передано до Верховного Суду.
14 квітня 2020 рокуна підставі розпорядження про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 1074/0/226-20 справу передано судді-доповідачеві Каларашу А. А. та визначено суддів, які ввійшли до складу колегії.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що позивач є власником земельної ділянки площею 6,22 га, розташованої на території Канізької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3523883200:03:000:0022, що підтверджено державним актом (а. с. 7 том 1).
24 лютого 2009 року укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 8 років, згідно якого позивач передав її в оренду відповідачу.
08 квітня 2016 року позивач подав заяву відповідачу про відмову в пролонгації строку дії договору оренди (а. с. 9 том 1).
19 серпня 2015 року підписано додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 24 лютого 2009 року, у якій зазначено, що договір оренди діє до 31 грудня 2023 року (а. с. 40 том 1).
Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджується, що додаткова угода зареєстрована 03 листопада 2015 року (а. с. 41 том 1).
На тексті додаткової угоди написано від руки: "Я, ОСОБА_1 є орендодавцем земельної ділянки, в чому підписую свій підпис", в графі "Орендодавець" мається підпис. Факт написання цих слів власноручно орендодавцем та справжність свого підпису позивач не оспорює.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня
2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.