Постанова
Іменем України
25 травня 2020 року
м. Київ
справа № 521/16807/17
провадження № 61-1931св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 06 грудня 2017 року у складі судді Сегеди О. М. та постанову апеляційного суду Одеської області від 19 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Черевка П. М., Громіка Р. Д., Дрішлюка А. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, у якому просив розірвати договір довічного утримання, укладений 23 листопада 2010 року між ним та відповідачем, і визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Свої вимоги обґрунтовував тим, що йому на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 .
23 листопада 2010 року він уклав з ОСОБА_2 договір довічного утримання, згідно з яким передав у власність відповідача вказану квартиру, за що останній зобов`язався утримувати його довічно, а саме: забезпечувати харчуванням, одягом, доглядом, сплачувати житлово-комунальні послуги, необхідною допомогою, включаючи і медичну, а також поховати його. Вартість матеріального забезпечення визначена сторонами договору в розмірі 500,00 грн на місяць, які підлягали індексації та повинні надаватися щомісячно.
З моменту укладення договору відповідач, окрім щомісячної виплати 500,00 грн та часткової сплати за комунальні послуги, інших умов договору не виконував і не виконує.
Зазначав, що йому 85 років, він є особою з інвалідністю 2 групи, потребує постійного догляду та піклування, пенсії, яку він отримує, не вистачає для забезпечення всім необхідним, несплата відповідачем усіх передбачених договором платежів посилила його тяжкий матеріальний стан.
Посилаючись на те, що відповідач усі роки неналежним чином виконував свої обов`язки за укладеним договором, позивач просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 06 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Одеської області від 19 грудня 2018 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Розірвано договір довічного утримання, укладений 23 листопада 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із доведеності та обґрунтованості позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погодившись із таким вирішенням спору, ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_2 аргументована тим, що суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір,неповно з`ясували обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, висновки судів не відповідають дійсним обставинам, а ґрунтуються на припущеннях, оскільки позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог.
Крім того, суди не врахували надані ним (відповідачем) докази, які підтверджують надання допомоги позивачу, а також той факт, що донька позивача надає йому допомогу лише з жовтня 2017 року, чого не робила раніше.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу
ОСОБА_1 подав відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, які ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2019 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання та визнання права власності на квартиру.
Витребувано із Малиновського районного суду міста Одеси зазначену справу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що на підставі свідоцтва про право власності на квартиру в будинку ЖБК "Якорь", виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів 21 листопада 1996 року № 1139, ОСОБА_1 на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 .
23 листопада 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір довічного утримання, згідно з яким позивач передав зазначену квартиру у власність відповідача.
Відповідно до пункту 7 вказаного договору ОСОБА_2 зобов`язувався утримувати ОСОБА_1 довічно, а саме: забезпечувати харчуванням, одягом, доглядом, необхідною допомогою, включаючи і медичну, в разі смерті, поховати його. Вартість матеріального забезпечення була визначена ними в розмірі 500,00 грн на місяць, які підлягали індексації та повинні надаватися щомісячно. Крім того, відповідач також зобов`язувався щомісячно сплачувати комунальні послуги за квартиру у строки, встановлені відповідними договорами про надання таких послуг, незалежно від того з ким укладені.
Згідно з умовами договору до оплачуваних комунальних послуг належать плата за користування природним газом, теплопостачання, водопостачання (гарячу та холодну воду, електроенергія в обсязі до 150 кВт, абонентська плата за телефон (крім міжнародних і міжміських розмов), за послуги соціального пакету кабельного телебачення та обслуговування домофону.
Пунктом 9 договору зазначено, що сторонами за спільною згодою визначено одноразове грошове утримання в розмірі 30 000,00 грн, які позивач отримав повністю від відповідача до підписання договору.
Факт отримання позивачем одноразового грошового утримання в розмірі 30 000,00 грн підтверджується розпискою позивача.
Пунктом 10 вказаного договору відчужувач ОСОБА_1 засвідчує, що визначене сторонами грошове утримання є достатнім для підтримання повноцінного та достатнього життєвого рівня відчужувача та не потребує подальшого перегляду сторонами умов договору.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано у Реєстрі права власності на нерухоме майно.
Відповідно до довідки МСЕК від 03 листопада 1998 року позивач є особою з інвалідністю другої групи загального захворювання.
З моменту укладення договору довічного утримання позивач переніс дві операції - на очі та грижу, постійно лікується і потребує догляду, що підтверджується медичними документами.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1, посилаючись на те, що відповідач з моменту укладення договору довічного утримання неналежним чином виконував свої обов`язки за договором, просив розірвати, укладений договір з відповідачем і визнати за ним право власності на квартиру.