Постанова
Іменем України
20 травня 2020 року
м. Київ
справа № 759/13884/15-ц
провадження № 61-14994св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Дельта Банк",
відповідач - ОСОБА_1,
треті особи: ОСОБА_2, Національний банк України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Святошинського районного суду м. Києва у складі судді Кириленко Т. В.
від 19 травня 2016 року та постанову Апеляційного суду м. Києва у складі колегії суддів: Болотова Є. В., Поліщук Н. В., Шахової О. В., від 06 лютого
2018 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2015 року публічне акціонерне товариства "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк", банк) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, Національний банк України, про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позовна заява мотивована тим, що 13 вересня 2012 року між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 850 000 грн на строк
до 12 вересня 2019 року. З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором, 13 вересня 2012 року ОСОБА_1 за договором іпотеки передала належу їй квартиру АДРЕСА_1 .
Позивач вказував, що позичальник взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого станом
на 28 липня 2015 року утворилася заборгованість у розмірі 663 630,37 грн, в рахунок якої банк просив звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за ПАТ "Дельта Банк".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 19 травня 2016 року у задоволенні позову ПАТ "Дельта Банк" відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріали справи не містять належного розрахунку заборгованості з усіма її складовими, що позбавляє суд можливості перевірити правильність її нарахування. Крім того, позивач не надав доказів щодо вартості предмету іпотеки.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду м. Києва від 06 лютого 2018 року апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" залишено без задоволення, а рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19 травня 2016 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивач не довів розмір заборгованості в рахунок погашення якої просить звернути стягнення на предмет іпотеки. Крім того, в суді розглядалася справи про звернення стягнення, однак на інших предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_2 . Цим рішенням встановлена ціна предмету іпотеки у розмірі 1 377 407 грн, тоді як заборгованість позичальника перед банком складає 663 630,37 грн. Вказані обставини свідчать про недоведеність позивачем розміру заборгованості відповідача, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ПАТ "Дельта Банк" просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 лютого 2017 року зупинено виконання рішення Апеляційного суду м. Києва від 22 вересня
2016 року, яке у цій справу суд апеляційної інстанції поклав в основу прийнятої постанови, суди не дослідили чи виконано рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, не перевірили доводів заявника про наявність заборгованості за кредитним договором, яка є непогашеною.
Відзив на касаційну скаргу
У червні 2018 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вона посилався на необґрунтованість доводів скарги та законність ухвалених у справі судових рішень.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 травня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 06 травня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
13 вересня 2012 року між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 850 000 грн на строк до 12 вересня 2019 року.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором,
13 вересня 2012 року ОСОБА_1 за договором іпотеки передала в іпотеку банку належу їй квартиру АДРЕСА_1 .
Крім того, належне виконання позичальником умов кредитного договору забезпечувалось договором іпотеки від 13 вересня 2012 року, укладеним між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_3, предметом якого є квартира АДРЕСА_2 .
У вересні 2015 року банк звертався до суду із позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом визнання права власності на нього, який рішенням Солом`янського районного суду міста Києва
від 20 травня 2016 року залишено без задоволення
(справа № 760/16527/15-ц).
Однак рішенням Апеляційного суду м. Києва від 22 вересня 2016 року скасовано рішення Солом`янського районного суду міста Києва
від 20 травня 2016 року та ухвалено нове рішення про задоволення позову ПАТ "Дельта Банк". У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ "Дельта Банк" за кредитним договором від 13 вересня 2012 року у сумі 663 630, 37 грн, яка складається з суми заборгованості за кредитом - 549 774,65 грн; відсотків - 77 043,75 грн; комісії за ведення кредиту - 36 811,97 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки - належну
ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_2 , шляхом визнання права власності на нього за ПАТ "Дельта Банк".
Постановою Верховного Суду від 30 січня 2019 року рішення Апеляційного суду м. Києва від 22 вересня 2016 року скасовано і залишено в силі рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 20 травня 2016 року.
Звертаючись до суду із цим позовом, банк, посилаючись на невиконання позичальником умов кредитного договору, просив у рахунок погашення заборгованості у розмірі 663 630, 37 грн звернути стягнення на предмет іпотеки - належну ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 шляхом визнання права власності на нього за
ПАТ "Дельта Банк".
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ПАТ "Дельта Банк" здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла
до 08 лютого 2020 року.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Законом України "Про іпотеку" передбачено три способи задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду), два позасудові - на підставі виконавчого напису нотаріуса та на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя.
Сам договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно.
У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
У статті 12 Закону України "Про іпотеку" визначено, що в разі порушення іпотекодавцем обов`язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.