ПОСТАНОВА
Іменем України
05 червня 2020 року
Київ
справа №2а-6227/10/0970
адміністративне провадження №К/9901/19417/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2016 року (головуючий суддя Заверуха О.Б., судді: Курилець А.Р., Мікула О.І.)
у справі № 2а-6227/10/0970 (№ 876/12859/13)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Деліс"
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
У липні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Деліс" (далі - позивач, Товариство) звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова (після реорганізації Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області) (далі - відповідач, податковий орган) в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, якими визначено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток приватних підприємств.
Львівський окружний адміністративний суд постановою від 30.09.2013 року позов задовольнив частково.
Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 21.10.2009 року № 003032300/0/23505 та № 0003022300/0/23506.
В решті позовних вимог відмовив.
Суд першої інстанції виходив з того, що констатуючи неправомірне завищення валових витрат та податкового кредиту по контрагентах СПД ФО ОСОБА_1, ПП "Будагрогурт", ТОВ "Перл" та ПП "Будмасервіс" в зв`язку з порушенням позивачем вимог Закону України "Про податок на додану вартість" та Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не можливо визнати протиправними рішення податкового органу від 21.10.2009 року № 003032300/0/23505 та № 0003022300/0/23506 в якійсь певній сумі, оскільки суд не може підміняти собою державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.
Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 31.05.2016 року скасував постанову суду першої інстанції. Прийняв нову постанову, якою адміністративний позов Товариства задовольнив частково.
Визнав протиправним і скасував податкове повідомлення-рішення від 21.10.2009 року № 003032300/0/23505 в частині визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 337 301,89 грн (основний платіж в сумі 224 867,93 грн та штрафна санкція - 112 433,96 грн).
Визнав протиправним і скасував податкове повідомлення-рішення від 21.10.2009 року № 003022300/0/23506 в частині визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 431 985,99 грн (основний платіж в сумі 287 990,66 грн та штрафна санкція - 143 995,33 грн).
В задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Приймаючи рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень в частині донарахування позивачу податкових зобов`язань з податку на прибуток та податку на додану вартість за операціями Товариства з контрагентами СПД ОСОБА_2, ПП "Будагрогурт", ПП "Перл" та ПП "Інтерпросервіс.Иа".
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, податковий орган звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
Податковий орган зазначає, що Товариством не доведено в повному обсязі факту здійснення господарських операцій із вказаними контрагентами.
Відзив на касаційну скаргу податкового органу від Товариства на адресу Суду не надходив, що не перешкоджає касаційному перегляду судових рішень. У відмовленій частині позовних вимог позивач постанову суду першої інстанції не оскаржував.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами справи передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведена планова виїзна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.006 року по 30.06.2009 року, за результатами якої складено акт від 07.10.2009 року №1831/252/23-118/13841221.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:
- п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток на суму 296 324 грн;
- п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п. 7.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у зв`язку з чим занижено податок на додану вартість в сумі 231 534,60 грн.
На підставі вказаного акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.10.2009 року:
- № 003032300/0/23505, яким визначено податкове зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 347 301,90 грн, в тому числі за основним платежем - 231 534,60 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 115 767,30 грн;
- № 0003022300/0/23506, яким визначено податкове зобов`язання за платежем податок на прибуток в сумі 444 486,00 грн, в тому числі за основним платежем - 296 324,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 148 162,00 грн.
За наслідками адміністративного оскарження сума податкового зобов`язання з податку на прибуток та податку та додану вартість змінена не була, а відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення:
від 30.12.2009 року:
- № 0003032300/1/29145, яким визначено податкове зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 347 301,90 грн, в тому числі за основним платежем - 231 534,60 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 115 767,30 грн;
- № 0003022300/1/29146, яким визначено податкове зобов`язання за платежем податок на прибуток в сумі 444 486,00 грн, в тому числі за основним платежем - 296 324,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 148 162,00 грн;
від 12.05.2010 року:
- № 0003032300/2/10940, яким визначено податкове зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 346 726,00 грн, в тому числі за основним платежем - 231 098,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 115 628,00 грн;
- № 0003022300/2/10935, яким визначено податкове зобов`язання за платежем податок на прибуток в сумі 444 486,00 грн, в тому числі за основним платежем - 296 324,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 148 162,00 грн;
від 12.02.2010 року:
- № 00030323000/4/2946, яким визначено податкове зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 346 647,90 грн, в тому числі за основним платежем - 231 098,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 115 549,00 грн;
- № 00003032300/4/2945, яким визначено податкове зобов`язання за платежем податок на прибуток в сумі 444 486,00 грн, в тому числі за основним платежем - 296 324,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 148 162,00 грн.
За приписами частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
За приписами підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (який діяв на час спірних правовідносин) датою виникнення податкових зобов`язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
У відповідності до приписів підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Приписами підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Пунктом 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
В свою чергу, згідно з п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.