ПОСТАНОВА
Іменем України
04 червня 2020 року
Київ
справа №802/1801/16-а
адміністративне провадження №К/9901/41977/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Жмеринської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року (суддя Крапівницька Н.Л.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року (головуючий суддя Смілянець Е.С., судді: Залімський І.Г., Сушко О.О.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Курланд" до Жмеринської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
В жовтні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Курланд" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Жмеринської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (далі - Інспекція, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001621201 від 04 липня 2016 року, згідно з яким до нього застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 68 793,37 грн. за порушення термінів реєстрації податкових накладних.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Інспекції від 04 липня 2016 року №0001621201 в частині застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 68 565,66 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просив їх у зазначеній частині скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування доводів касаційної скарги відповідач зазначав, що ним правомірно на підставі пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) відносно позивача прийнято податкове повідомлення-рішення в оскаржуваній частині про накладення штрафу за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, оскільки перенесення строків реєстрації податкових накладних нормами податкового законодавства не передбачено, що помилково не враховано судами першої та апеляційної інстанції при задоволенні позову в оскаржуваній відповідачем частині.
Позивач своїм правом на подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до наступного висновку.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 01 липня 2016 року посадовими особами Інспекції на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, статті 76 ПК України проведено камеральну перевірку Товариства з питань своєчасності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), за результатами якої складено акт №525/12/34657396 від 01 липня 2016 року, в якому, в свою чергу, зазначено про встановлення порушення позивачем пункту 201.10 статті 201 ПК України у зв`язку із несвоєчасною реєстрацією в ЄРПН податкових накладних, що підлягали наданню покупцям-платникам податку на додану вартість, а саме:
- податкової накладної від 23 жовтня 2015 року №31/2 на суму ПДВ 685 228,75 грн. (граничний строк реєстрації - 07 листопада 2015 року) - зареєстрована в ЄРПН 09 листопада 2015 року (затримка 2 календарні дні);
- податкової накладної від 26 листопада 2015 року №14 на суму ПДВ 670,00 грн. (граничний строк реєстрації - 11 грудня 2015 року) - зареєстрована в ЄРПН 13 грудня 2015 року (затримка 2 календарні дні);
- податкової накладної від 27 листопада 2015 року №15 на суму ПДВ 427,85 грн. (граничний строк реєстрації - 12 грудня 2015 року) - зареєстрована в ЄРПН 13 грудня 2015 року (затримка 1 календарний день);
- податкової накладної від 01 грудня 2015 року №1 на суму ПДВ 1 610,05 грн. (граничний строк реєстрації - 16 грудня 2015 року) - зареєстрована в ЄРПН 17 грудня 2015 року (затримка 1 календарний день).
За наслідками проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0001621201 від 04 липня 2016 року, відповідно до якого застосовано до Товариства штрафну санкцію в розмірі 68 793,37 грн.
Не погодившись із результатами камеральної перевірки та податковим повідомленням-рішенням №0001621201 від 04 липня 2016 року, Товариство оскаржило останнє в адміністративному порядку, проте рішеннями ГУ ДФС у Вінницькій області від 01 серпня 2016 року за №1319/10/02-32-10-01 та Державної фіскальної служби України від 12 жовтня 2016 року за №22130/6/99-99-11-03-01-25 скарги залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 04 липня 2016 року №0001621201 - без змін, що й зумовило звернення до суду з позовом у даній справі.
Обґрунтовуючи позовну заяву, вказувало, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем без достатніх правових підстав, оскільки на час спірних правовідносин порядку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує і реалізує державну податкову і митну політику, на підставі якого контролюючим органом мали б застосовуватись штрафні санкції, визначені статтею 120-1 ПК України, не існувало; крім того закінчення граничного терміну реєстрації податкових накладних №31/2 від 23 жовтня 2015 року та №15 від 27 листопада 2015 року припадало на вихідні дні, а відтак останні були зареєстровані позивачем у перші після них робочі дні.
Визнаючи протиправним податкове повідомлення-рішення щодо застосування штрафних санкцій в частині їх розміру 68 565,66 грн., суд першої інстанції виходив з того, що оскільки останні дні строку реєстрації податкових накладних №31/2 від 23 жовтня 2015 року та №15 від 27 листопада 2015 року припадали на вихідні дні й Товариством проведено їх реєстрацію на наступний робочий день, то фактично такий строк щодо них не можна вважати пропущеним з огляду на положення Європейської конвенції про обчислення строків (ETS №76) від 16 травня 1972 року, у статті 5 якої вказано, що якщо строк, до спливу якого має бути здійснена та чи інша дія, припадає на суботу, неділю, офіційне свято чи день, який вважається офіційним святом, встановлений строк продовжується на перший робочий день, який настає після них; крім того на час спірних правовідносин Міністерством фінансів України не було затверджено передбаченого пунктом 120-1.3 статті 120 ПК України порядку застосування штрафних санкцій, встановлених цією статтею.
Апеляційний же суд, погодившись із позицією суду першої інстанції, додатково зазначив, що норми ПК України не містять положень, якими було б врегульовано порядок перебігу строків, встановлених для реєстрації податкових накладних, у випадку припадання їх граничного терміну на вихідний або святковий день (що мало місце стосовно податкових накладних №31/2 від 23 жовтня 2015 року та №15 від 27 листопада 2015 року), а відтак, в даному випадку, слід враховувати правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України від 09 червня 2015 року у справі №21-18а15, в якій цим судом досліджувалось питання перебігу строків подання податкової декларації й зазначено, що у разі, якщо останній день строку подання податкової декларації, передбачений підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК України, припадає на вихідний або святковий день, граничним строком подання такої декларації є перший після нього робочий день.