1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду



ПОСТАНОВА

Іменем України



04 червня 2020 року

Київ

справа №808/602/17

адміністративне провадження №К/9901/34802/18



Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Запорізької митниці ДФС на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04.05.2017 року (суддя Семененко М.О.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2017 року (головуючий суддя Баранник Н.П., судді: Дурасова Ю.В., Щербак А.А.) у справі № 808/602/17 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Запорізької митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,



ВСТАНОВИВ:



Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі позивач, Підприємець) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Запорізької митниці ДФС (надалі відповідач, митний орган), про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, зобов`язання прийняти висновок про повернення надмірно сплачених митних платежів.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 04.05.2017 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2017 року, позов задовольнив частково. Визнав протиправними та скасував рішення про коригування митної вартості товарів № 112020000/2016/000026/2 та № 112020000/2016/000027/2 від 28.11.2016 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове, яким відмовити у задоволення позовних вимог.

Митний орган стверджує, що оскільки, в зв`язку з включенням до митної вартості товарів не в повному обсязі витрат на транспортування (не підтверджено та (або) не спростовано розбіжності), рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованими та такими, що відповідають чинному законодавству.

Відзив на касаційну скаргу митного органу від позивача на адресу Суду не надходив, що не перешкоджає касаційному перегляду судових рішень.

06.03.2018 року касаційна скарга передана на розгляд судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Юрченко В.П. в порядку пункту четвертого частини першої розділу 7 "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства у редакції Закону від 03.10.2017 № 2147.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.11.2016 року між позивачем та фірмою "Томас Краусе" укладено договір купівлі - продажу № 01_11, відповідно до п.1.1 якого продавець - фірма "Томас Краусе" зобов`язується передати у власність покупця бувшу у вжитку автомобільну техніку, частини та комплектуючі до легкових та вантажних автомобілів, будівельну техніку та механізми, транспортні контейнери, причепи, трактори, автонавантажувачі, автокрани німецького виробництва, або країн ЄС, а покупець зобов`язується отримати та своєчасно проводити його оплату на умовах даного договору.

На виконання умов Контракту позивачем імпортовано на митну територію України товар, відповідно до додатку №1 від 02.11.2016 року та додатку №2 від 03.11.2016 року до договору № 01_11 від 01.11.2016.

Під час проведення посиленого контролю та перевірки правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару митний орган дійшов висновку, що надані до митного оформлення містять розбіжності щодо транспортування товару, а саме в експортних митних деклараціях країни відправлення № MRN 16DE300248771693E0 від 04.11.2016 року та №MRN 16DE300248889732E3 від 04.11.2016 року зазначено, що перевезення здійснюється через територію Німеччини, Польщі та України, натомість у довідці про транспортні витрати від 07.11.2016 року № 8 наданої позивачем вказано, що перевезення здійснюється через територію Німеччини.

У зв`язку зі встановленням розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, митним органом 18.11.2016 року направлено електронне повідомлення декларанту, із зазначенням про наявність у поданих до митного оформлення документах розбіжностей та про необхідність надати наступні додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) виписку з бухгалтерської документації;

4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

6) інші документи на бажання декларанта.

Листом від 21.11.2016 року позивач повідомив митний орган про те, що позивач по митним деклараціям від 18.11.2016 №112020000/2016/003127 та №112020000/2016/003129 не має можливості надати додаткові документи для підтвердження митної вартості згідно вимог ч.3 ст.53 Митного кодексу України.

Після розгляду наданих позивачем документів та відповіді від 21.11.2016 року відповідачем 28.11.2016 року прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №112020000/2016/000026/2 та №112020000/2016/000027/2.

За приписами частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Статтею 49 Митного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно частини 2 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.


................
Перейти до повного тексту