Постанова
Іменем України
03 червня 2020 року
м. Київ
справа № 757/32634/16-ц
провадження № 61-37003св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця",
третя особа - голова правління Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" Кравцов Євген Павлович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2017 року у складі судді Підпалого В. В. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 19 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Семенюк Т. А., Саліхова В. В., Прокопчук Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - ПАТ "Укрзалізниця") про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 12 листопада 2014 року відповідно до наказу Державної адміністрації залізничного транспорту України № 4040/ос він був прийнятий на посаду начальника відділу технічного захисту інформації департаменту інформаційної безпеки.
18 червня 2015 року відповідно до наказу Державної адміністрації залізничного транспорту України № 581/ос його переведено на посаду першого заступника начальника департаменту інформаційної безпеки.
На підставі наказу ПАТ "Укрзалізниця" від 13 квітня 2016 року № 664/ос позивача звільнено із займаної посади у зв`язку із скороченням штату на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Позивач зазначав, що наказ про звільнення прийнято з порушенням його прав, без пропозиції щодо переведення на іншу посаду за наявності вакантних посад та без забезпечення переважного права залишення на роботі. Згідно з наказом ПАТ "Укрзалізниця" від 07 квітня 2016 року № 598/ос на вакантну посаду начальника управління інформаційної безпеки ПАТ "Укрзалізниця" прийнято ОСОБА_2 . Вважає, що він мав переважне право залишитись на роботі, враховуючи його кваліфікацію, тривалий безперервний досвід роботи порівняно з іншими працівниками, які залишились на роботі.
У зв`язку з викладеним просив суд поновити його на посаді першого заступника начальника департаменту інформаційної безпеки ПАТ "Укрзалізниця" та стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду міста Києва від
19 квітня 2018 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач особисто погодився на звільнення у зв`язку зі скороченням штату після закінчення його відпустки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно встановили обставини справи, неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права.
Суди дійшли помилкового висновку про те, що позивач просив про звільнення з роботи на загальних підставах, оскільки він просив його звільнити в порядку, який передбачений у разі скорочення штату.
Процедуру звільнення позивача за скороченням штату, передбачену частиною другою статті 40, статтею 49-2 КЗпП України, відповідач не дотримав, оскільки не запропонував інші вакантні посади, не врахував його переважне право на залишення на роботі з врахуванням стажу та досвіду роботи. Згода позивача на звільнення чи відсутність такої згоди не впливає на необхідність дотримання порядку звільнення працівника за скороченням штату.
Посилання апеляційного суду на роз`яснення, яке викладене в листі Міністерства соціальної політики України від 07 жовтня 2015 року
№ 420/06/186-15 "Про виплату вихідної допомоги у разі звільнення працівника за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП до закінчення строку попередження" є помилковим, оскільки це роз`яснення не є нормами чинного трудового законодавства України та суперечить йому.
Позивач наголосив, що його звільнено 25 квітня 2016 року з порушенням вимог законодавства України, оскільки звільнення мало місце раніше ніж через два місяці після його повідомлення 02 березня 2016 року про скорочення посади та наступне вивільнення, хоча посада вилучалась зі штатного розпису з 15 травня 2016 року.
На вакантну посаду начальника управління інформаційної безпеки департаменту безпеки ПАТ "Укрзалізниця", яка, на думку позивача, могла бути йому запропонована, прийнято особу, що раніше не працювала у ПАТ "Укрзалізниця".
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2018 року на адресу суду від ПАТ "Укрзалізниця" надійшов відзив на касаційну скаргу. У вказаному відзиві відповідач зазначає про необґрунтованість доводів касаційної скарги ОСОБА_1 .
Вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили обставини справи та ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для її задоволення немає.
Суди встановили, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із Державною адміністрацією залізничного транспорту України, працюючи з листопада 2014 року на посаді начальника відділу технічного захисту інформації департаменту інформаційної безпеки.
18 червня 2015 року відповідно до наказу Державної адміністрації залізничного транспорту України № 581/ос ОСОБА_1 переведено на посаду першого заступника начальника департаменту інформаційної безпеки.
Відповідно до наказу ПАТ "Укрзалізниця" від 10 лютого 2016 року № 073 "Про деякі питання діяльності апарату ПАТ "Укрзалізниця" департамент інформаційної безпеки ПАТ "Укрзалізниця" вирішено ліквідувати з 15 травня 2016 року та утворити з 15 лютого 2016 року у складі апарату ПАТ "Укрзалізниця" департамент безпеки чисельністю 89 штатних одиниць.
Повідомленням ПАТ "Укрзалізниця" від 26 лютого 2016 року № Цкадр 386 ОСОБА_1 попереджено про скорочення його посади на підставі наказу від 10 лютого 2016 року № 073 з 15 травня 2016 року. Повідомлення про зміну в організації виробництва та ліквідацію посади позивач отримав 02 березня
2016 року.
Згідно із заявою позивача від 11 квітня 2016 року ОСОБА_1 погодився на своє звільнення після закінчення частини щорічної основної відпустки.
Відповідно до наказу ПАТ "Укрзалізниця" від 13 квітня 2016 року № 664/ос ОСОБА_1 25 квітня 2016 року звільнено із займаної посади на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.