Постанова
Іменем України
27 травня 2020 року
м. Київ
справа № 757/5994/17-ц
провадження № 61-43112св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк",
треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кондратюк Віктор Станіславович, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 лютого 2018 року у складі судді Литвинової І. В. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 19 липня 2018 року у складі колегії суддів: Борисової О. В., Невідомої Т. О.,
Пікуль А. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк", Банк), треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кондратюк В. С.
(далі - приватний нотаріус Кондратюк В. С.), ОСОБА_2, про скасування запису в Державному реєстрі іпотек.
Позовна заява мотивована тим, що приватним нотаріусом Кондратюком В. С. незаконно було проведено заміну іпотекодержателя з ТОВ "Укрпромбанк" на
ПАТ "Дельта Банк", оскільки договір про передачу активів та кредитних зобов`язань від 30 червня 2010 року зареєстрований за № 2258 був посвідчений не ним, а приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим О. Є. Також вказувала на те, що оспорювана нею реєстраційна дія приватного нотаріуса Кондратюка В. С. від 01 листопада 2012 року була здійснена ним з перевищенням повноважень спеціального суб`єкта, на якого покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, встановлених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки на час внесення до Державного реєстру іпотек відповідного запису від 01 листопада
2012 року про заміну іпотекодержателя приватний нотаріус не мав таких повноважень.
У зв`язку з викладеним позивач просила скасувати запис у Державному реєстрі іпотек (реєстраційний номер обтяження 5923912) про заміну умов обтяження квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, вчинений 01 листопада 2012 року приватним нотаріусом Кондратюком В.С.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 27 лютого 2018 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на момент укладення договору про передачу активів та кредитних зобов`язань ТОВ "Укрпромбанк" на користь ПАТ "Дельта Банк", діюче законодавство України не передбачало обов`язку нотаріуса (реєстратора) щодо внесення інформації про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою або відступлення прав за іпотечним договором до Державного реєстру іпотек в день укладення договору та тим самим нотаріусом, який посвідчував цей договір.
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 19 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ "Дельта Банк", треті особи: Приватний нотаріус Кондратюк В. С., ОСОБА_2, про скасування запису в Державному реєстрі іпотек відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позов ОСОБА_1 обґрунтований незаконністю дій приватного нотаріуса Кондратюка В. С. при вчиненні ним реєстраційних дій щодо внесення запису в Державний реєстр іпотек про заміну іпотекодержателя з ТОВ "Укрпромбанк" на ПАТ "Дельта Банк", а не з невиконання умов договору (цивільно-правової угоди), тому позов нею було пред`явлено до неналежного відповідача ПАТ "Дельта Банк", який не вчиняв жодних дій, які оскаржує позивач та які просить скасувати. Вказано, що пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У серпні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 19 липня 2018 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити у справі нове судове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними та необґрунтованими, оскільки судами обох інстанцій належним чином не були встановлені всі обставини, які мають значення для правильного вирішення спірних правовідносин. Зокрема вказує, що суд першої інстанції не звернув уваги на її доводи стосовно того, що приватний нотаріус Кондратюк В. С. незаконно провів заміну іпотекодержателя з ТОВ "Укрпромбанк" на ПАТ "Дельта Банк", оскільки договір про передачу активів та кредитних зобов`язань від 30 червня 2010 року зареєстрований за № 2258 був посвідчений не ним, а приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим О. Є. Вважає неправильним висновок суду першої інстанції стосовно того, що на момент укладення договору про передачу активів та кредитних зобов`язань ТОВ "Укрпромбанк" на користь ПАТ "Дельта Банк", діюче законодавство України не передбачало обов`язку нотаріуса (реєстротора) щодо внесення інформації про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою або відступлення за іпотечним договором до Державного реєстру іпотек в день укладення договору та тим самим нотаріусом, який посвідчував цей договір, оскільки Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в редакції чинній на час укладення вказаного договору була визначена обов`язковість внесення інформації про заміну умов обтяження нерухомого майна. Суд апеляційної інстанції переглядаючи в апеляційному порядку вказану справу та скасовуючи рішення суду першої інстанції дійшов помилкового висновку стосовно того, що нею було подано позов до неналежного відповідача, з тих підстав що її вимоги мотивовані незаконністю дій приватного нотаріуса Кондратюка В. С. Вказує на те, що поза увагою апеляційного суду залишилася постанова Верховного Суду України від 17 лютого 2015 року у справі № 21-551а14, у якій було висловлено позицію, що у разі прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, на підставі якого виникають цивільні права та обов`язки особи та такі права підтверджуються чи оформлені відповідним правовстановлюючим документом, подальше оспорювання іншою особою правомірності набуття права має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу з Печерського районного суду міста Києва.
У вересні 2018 року справу № 757/5994/17-ц передано до Верховного Суду.
14 квітня 2020 року на підставі розпорядження про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 1076/0/226-20 справу передано судді-доповідачеві Каларашу А. А. та визначено суддів, які ввійшли до складу колегії.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2020 року справу призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 24 жовтня 2007 року між ТОВ "Український промисловий банк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1839/ФК-07, згідно якого Банк надав позичальнику відкличну кредитну лінію з лімітом кредитування у розмірі
757 500,00 грн, строком на 60 місяців, з терміном повернення до 23 жовтня 2012 року.
Того ж дня, з метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором № 1839/ФК-07, між ТОВ "Український промисловий банк", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки № 1839/Zфквіп-07, згідно якого в іпотеку іпотекодержателя було передано квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 7-8).
30 червня 2010 року між ТОВ "Український промисловий банк" та ПАТ "Дельта Банк" було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов`язань від ТОВ "Український промисловий банк" на користь ПАТ "Дельта Банк", згідно якого АТ "Дельта Банк" набуло права вимоги як за кредитним договором від 24 жовтня
2007 року № 1839/ФК-07, так і за договорами забезпечення (а. с. 23-28).
На підставі вказаного договору про передачу активів та кредитних зобов`язань
01 листопада 2012 року приватним нотаріусом Кондратюком В. С. було внесено зміни у Державний реєстр іпотек стосовно обєкта нерухомості - квартири АДРЕСА_2, а саме було замінено іпотекодержателя ТОВ "Український промисловий банк" на ПАТ "Дельта Банк".
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року
№ 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.