ПОСТАНОВА
Іменем України
04 червня 2020 року
Київ
справа №804/15782/15
адміністративне провадження №К/9901/31136/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Гусака М.Б., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2017 року (головуючий суддя Панченко О.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Картсервіс Плюс" до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними,
У С Т А Н О В И В:
У листопаді 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Картсервіс Плюс" (далі - ТОВ "Картсервіс Плюс") звернулося до суду із позовом Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - ДПІ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області), в якому просило визнати протиправними дії контролюючого органу щодо відмови у прийнятті податкової декларації позивача з податку на додану вартість за липень 2015 року.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 7 вересня 2016 року позов ТОВ "Картсервіс Плюс" задоволено. Визнано протиправними дії ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області щодо відмови у прийнятті податкової декларації позивача з податку на додану вартість за липень 2015 року. Визнано податкову декларацію ТОВ "Картсервіс Плюс" з податку на додану вартість за липень 2015 року такою, що подана у день її фактичного отримання контролюючим органом, а саме 20 серпня 2015 року. Стягнуто на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1218 грн за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області.
Не погодившись із зазначеною постановою суду першої інстанції ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області оскаржила її в апеляційному порядку.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2016 року апеляційну скаргу податкового органу залишено без руху, з підстав недодержання скаржником вимог частини шостої статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент звернення податкового органу до суду із апеляційною скаргою; далі - КАС України), а саме відповідачем до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору та надано строк для усунення її недоліків до 19 січня 2017 року.
На виконання вимог вказаної ухвали про усунення недоліків відповідачем 19 січня 2017 року було подано клопотання, в якому податковий орган просив продовжити строк для усунення недоліків апеляційної скарги. В обґрунтування клопотання ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області посилалася на те, що станом на 16 січня 2017 року відсутній кошторис ДПІ за загальним фондом КПКВ 3507010, відповідно до тимчасового кошторису на 2017 рік кошти для сплати судового збору відсутні.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2017 року ДПІ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ у Дніпропетровській області відмовлено у задоволенні клопотання про продовження строку сплати судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 7 вересня 2016 року, апеляційну скаргу повернуто відповідачу.
Не погодившись з ухваленим у справі судовим рішенням, ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області звернулася з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, просила рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а справу направити для продовження розгляду до цього ж суду. На обґрунтування касаційної скарги відповідач лише зазначав, що не міг усунути недоліки, зазначені в ухвалі Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2016 року, а саме сплатити судовий збір у строк, встановлений судом, на підтвердження чого надавав Довідку від 16 січня 2017 року № 248/8/04-63-05-017, в якій зазначено, що відповідно до тимчасового кошторису на 2017 рік за загальним фондом КПКВ 3507010 за КЕКВ 2800 кошти для сплати судового збору відсутні. Інших доводів касаційна скарга не містить.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки податковим органом не виконано вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху у строк, встановлений судом, та не сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги, то остання, на підставі частини третьої статті 189 КАС України, підлягає поверненню.
При цьому, суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, вказавши на його необґрунтованість.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд зазначив, що на підтвердження неможливості сплати судового збору скаржник надав довідку, згідно з якою станом на 16 січня 2017 року відсутній кошторис ДПІ за загальним фондом КПКВ 3507010, відповідно до тимчасового кошторису на 2017 рік кошти для сплати судового збору відсутні, разом з тим, ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху відповідачем отримано 22 грудня 2016 року, проте, ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області не обґрунтувала та не надала належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність обставин, які унеможливили сплату судового збору у період з 22 грудня 2016 року по 31 грудня 2016 року.
Верховний Суд погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.
Частиною другою статті 189 КАС України передбачено, що отримавши апеляційну скаргу, суддя-доповідач протягом трьох днів перевіряє її відповідність вимогам статті 187 цього Кодексу і, за відсутності перешкод, постановляє ухвалу про відкриття апеляційного провадження.
Згідно з частиною шостою статті 187 вказаного Кодексу, до апеляційної скарги додаються її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. До апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору, а також копії доданих до неї письмових матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до частини третьої статті 189 КАС України, до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу, згідно з якими апеляційна скарга залишається без руху.
Таким чином, несплата судового збору у встановленому законом розмірі є перешкодою у відкритті апеляційного провадження у справі, наслідком чого є постановлення судом ухвали про залишення скарги без руху.
Положеннями частини першої статті 108 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулася із позовною заявою.
Частиною першою статті 102 вказаного Кодексу передбачено, що пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
З аналізу наведених процесуальних норм вбачається, що визначення та встановлення достатнього строку для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги є повноваженням суду.
Встановлення судом такого строку має здійснюватися з додержанням принципу розумності та пропорційності з метою сприяння учасникам справи у реалізації їх процесуальних прав, а також із врахуванням характеру виявлених недоліків апеляційної скарги та обставин, які можуть вплинути на тривалість їх усунення у випадку добросовісної поведінки відповідного учасника справи.