ПОСТАНОВА
Іменем України
04 червня 2020 року
Київ
справа №814/1108/16
адміністративне провадження №К/9901/41283/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду у складі судді Марича Є.В. від 29 вересня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Танасогло Т.М., суддів Бойка А.В., Яковлєва О.В. від 07 лютого 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Баштанський сирзавод" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області, за участю прокуратури Миколаївської області, про зобов`язання вчинити певні дії, стягнення пені,
В С Т А Н О В И В:
Предметом розгляду судів у цій справі були позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Баштанський сирзавод" (далі - позивач, Товариство) до Спеціальної Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління ДФС (правонаступник - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби; далі - відповідач 1, контролюючий орган), Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області (далі - відповідач 2, УДКС в Одеській області), третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області (далі - третя особа - УДКС у Миколаївській області) про: 1) зобов`язання відповідача 1 надати висновок УДКС в Одеській області про відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість (далі - ПДВ) за декларацією за серпень 2006 року у сумі 494777,00 грн.; 2) стягнення з Державного бюджету України через УДКС в Одеській області суму пені по бюджетній заборгованості за серпень 2006 року у сумі 351123,58 грн.
Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство зазначало, що внаслідок набрання законної сили постановою Господарського суду Миколаївської області від 07 березня 2007 року у справі №1/649/06, якою визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 20 листопада 2006 року №0000752301/0 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2006 року на 494777,00 грн., мало правомірні очікування, що контролюючий орган протягом п`яти робочих днів подасть органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, однак вказаних дій відповідач 1 не виконав, чим порушив право позивача на своєчасне отримання бюджетного відшкодування. Крім того на суму такої заборгованості бюджету до моменту її погашення в силу положень пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року позов задоволено.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем 1 протиправно не подано протягом п`яти робочих днів, що настали за днем узгодження суми податку, визначеної Товариством у декларації за серпень 2006 року та заявленої до відшкодування, до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету, адже обставини набрання законної сили судовим рішенням відповідно до вимог пункту 200.15 статті 200 ПК України зобов`язують контролюючий орган вчинити такі дії. Також суд визнав наявність підстав для відшкодування позивачу пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості в силу вимог пункту 200.23 цього Кодексу.
Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 07 лютого 2017 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач 1 подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, зазначив, що в межах обставин цієї справи він не підпадає під визначення контролюючого органу у розумінні положень підпунктів 7.7.6, 7.7.8 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР (в редакції, що діяла на момент подання Товариством заяви про бюджетне відшкодування; далі - Закон №168/97-ВР) та пунктів 200.13, 200.15 статті 200 ПК України (чинних на момент закінчення процедури судового оскарження податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування), оскільки стороною у справі, предметом якої було визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20 листопада 2006 року №0000752301/0, виступала Баштанська ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області, у якій раніше перебував на обліку позивач. Також, на думку відповідача 1, з урахуванням приписів пунктів 200.13, 200.23 статті 200 ПК України за обставин неподання контролюючими органом висновку із зазначенням суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету, відсутні підстави для стягнення пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості у відповідності до вимог пункту 200.23 цього Кодексу. Посилається й на обрання позивачем неправильного способу захисту порушеного права, адже наявність судового рішення про зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати висновок про суму податку, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, та примусове виконання такого рішення не виключає виникнення подальшого спору щодо цієї суми у разі неперерахування коштів на рахунок платника на підставі виданого висновку.
Позивач правом на подання письмових заперечень на касаційну скаргу не скористався.
Справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, з огляду на таке.
До 01 січня 2011 року порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків було врегульовано положеннями Закону №168/97-ВР (втратив чинність 01 січня 2011 року), за змістом пункту 1.8 статті 1 якого бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв`язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Згідно підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з цим підпунктом, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (підпункт 7.7.4. пункту 7.7 вказаної статті Закону).
За змістом підпунктів 7.7.5, 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Податковий орган зобов`язаний у п`ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.
У відповідності до абзаців б), в) підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган: у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; у разі з`ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.
Як передбачено положеннями підпункту 7.7.8 пункту 7.7 статті 7 вказаного Закону, у разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи зобов`язаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження.
Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п`яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.