ПОСТАНОВА
Іменем України
04 червня 2020 року
Київ
справа №818/124/17
адміністративне провадження №К/9901/37740/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду у складі судді Соп`яненка О.В. від 14 березня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Рєзнікової С.С., Старостіна В.В., Бегунца А.О. від 11 липня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, Управління Державної казначейської служби України у м. Харкові Харківської області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення пені,
В С Т А Н О В И В:
Предметом розгляду судів у цій справі були позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" (далі - позивач, Товариство) до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС (правонаступник - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби; далі - відповідач 1, контролюючий орган), Управління Державної казначейської служби України у м. Харкові Харківської області (далі - відповідач 2, УДКС) про визнання протиправною бездіяльності УДКС, яка полягає у невиконанні обов`язку перерахувати позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ) за серпень 2016 року та вересень 2016 року протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу; 2) стягнути з Державного бюджету України на користь позивача пеню, нараховану на суму бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ за серпень та вересень 2016 року, у розмірі 412537,17 грн.
На обґрунтування позову Товариство зазначило, що невиконання органом Державного казначейства своїх обов`язків, визначених у пунктах 200.12, 200.13 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), призвело до несвоєчасного отримання Товариством бюджетного відшкодування ПДВ. На суму такої заборгованості бюджету до моменту її погашення в силу положень пункту 200.23 статті 200 ПК України нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, у зв`язку із чим просить стягнути таку пеню.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 14 березня 2017 року позов Товариства задоволено.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючий орган за результатами перевірки визнав право Товариства на отримання бюджетного відшкодування ПДВ за серпень та вересень 2016 року в загальному розмірі 11580487 грн., підтвердив достовірність розрахунку заявленої до відшкодування суми і у визначений законодавством строк подав до органу Державного казначейства України висновки із зазначенням відповідних сум, що підлягають відшкодуванню з бюджету. Однак відповідні суми бюджетного відшкодування ПДВ отримані позивачем лише 01 лютого 2017 року, тобто несвоєчасно, а тому визнав протиправною бездіяльність УДКС, яка полягає у невиконанні обов`язку перерахувати суми бюджетного відшкодування ПДВ протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу, та наявність підстав для відшкодування пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості в силу вимог пункту 200.23 статті 200 ПК України за період прострочення.
Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 11 липня 2017 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач 1 подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, контролюючий орган зазначив, що у відповідності до встановленої законом процедури бюджетного відшкодування ним своєчасно подано до органу Державного казначейства України висновки із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню з бюджету. Посилається на невстановлення пунктом 200.23 статті 200 ПК України механізму нарахування пені на суму бюджетної заборгованості та її відображення. Інших доводів касаційна скарга не містить.
Позивач у запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
Справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем разом з деклараціями за серпень та вересень 2016 року подавались заяви про повернення сум бюджетного відшкодування ПДВ на загальну суму 11580487 грн. (7608478 грн. за серпень та 3972009 грн. за вересень 2016 року).
20 жовтня 2016 року контролюючим органом проведена камеральна перевірка, якою не встановлено наявності достатніх підстав для необхідності проведення документальної позапланової виїзної перевірки щодо заявленої за серпень 2016 року суми бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 7908478 грн., про що складено довідку №699/28-09-46-17/05747991.
Наступного дня відповідач 1 сформував висновок про суми відшкодування ПДВ за серпень 2016 року у розмірі 7608478 грн., який 25 жовтня 2016 року направлено до УДКС та отримано останнім.
18 листопада 2016 року контролюючим органом проведена камеральна перевірка, відповідно до якої при перевірці заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2016 року в розмірі 3972009 грн. не встановлено наявності достатніх підстав для необхідності проведення документальної позапланової виїзної перевірки, про що складено довідку.
21 листопада 2016 року відповідач 1 сформував висновки про суми відшкодування ПДВ №307/1210-07 у розмірі 96329,61 грн., №306/1207-07 у розмірі 535094,66 грн., №305/1208-07 у розмірі 148252,25 грн., №303/1206/07 у розмірі 699877,50 грн., №304/1209-07 у розмірі 535094,66 грн., №302/1205-07 у розмірі 335429,50 грн., №301/1204-07 у розмірі 386958,66 грн., №300/1203-07 у розмірі 535094,66 грн., №299/1202-07 у розмірі 699877,50 грн. 23 листопада 2016 року ці висновки були передані до УДКС та отримано останнім.
Незважаючи на формування та подання до органу Державної казначейської служби висновків про суми відшкодування ПДВ, останні, однак, у встановлені ПК України строки відшкодовані позивачу не були.
Зокрема, відшкодування ПДВ по деклараціям за серпень та вересень 2016 року позивачем отримано лише 01 лютого 2017 року, що підтверджується банківською випискою.
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд вказує на таке.
Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків врегульовано статтею 200 ПК України.
Відповідно до пунктів 200.7 та 200.10 цієї статті (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.