Постанова
Іменем України
01 червня 2020 року
м. Київ
справа № 361/6553/16-ц
провадження № 61-1219св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
третя особа - Броварська районна державна нотаріальна контора Київської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4, яка підписана представником ОСОБА_5, на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2018 року в складі судді: Дутчака І. М., та постанову Київського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року в складі колегії суддів: Панченка М. М., Слюсар Т. А., Волошиної В. М.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4, третя особа: Броварська районна державна нотаріальна контора Київської області, про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за заповітом та визнання права власності на частку спадкового майна.
Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дід позивачів ОСОБА_6, 1927 року народження, який постійно проживав та був зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 . Після його смерті відкрилася спадщина на все належне йому на день смерті майно, зокрема, на житловий будинок із господарськими будівлями і спорудами та дві земельні ділянки.
04 грудня 2015 року у визначений законом шестимісячний строк позивачі звернулися до Броварської районної державної нотаріальної контори Київської області із заявами про прийняття спадщини за законом після смерті діда ОСОБА_6 згідно із статті 1266 ЦК України за правом представлення, оскільки їх батько ОСОБА_7, син спадкодавця, помер раніше, за рік до відкриття спадщини.
18 листопада 2011 року ОСОБА_6 склав заповіт, яким усе належне йому майно заповідав трьом своїм дітям: двом синам ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, та дочці ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дружина спадкодавця ОСОБА_9 померла ще у 1999 році. 10 лютого 2016 року позивачами поданий позов про визнання цього заповіту недійсним, проте рішенням суду від 08 червня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
Позивачі вказували, що оскільки частка у спадщині особи, вказаної у заповіті, яка померла до відкриття спадщини, вважається неохопленою заповітом та має спадкуватися за законом на загальних підставах, 1/3 частка спадкового майна, яку мав би спадкувати за заповітом їх батько ОСОБА_7, є неохопленою заповітом та вона має спадкуватися спадкоємцями за законом, а тому позивачі, як онуки ОСОБА_6, мають право на спадкування за законом за правом представлення 1/9 частки цього спадкового майна, кожен по 1/18 частки.
21 вересня 2016 року державний нотаріус Броварської районної державної нотаріальної контори Київської області Падучак-Коваль Л. Л., незважаючи на заяву представника позивачів щодо невидачі свідоцтв про право на спадщину до одержання роз`яснень щодо порядку спадкування з Міністерства юстиції України, видала спадкоємцям за заповітом ОСОБА_3 і ОСОБА_4, відповідачам у справі, свідоцтва про право на спадщину за заповітом кожному на Ѕ частку всього спадкового майна, чим порушено їх права на спадкування 1/9 частки цього майна за законом за правом представлення відповідно до положень статті 1266 ЦК України.
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 просили:
визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, видані 21 вересня 2016 року на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_4, кожному із них, на Ѕ частку у спадщині, яка складається з житлового будинку АДРЕСА_1 із господарськими будівлями і спорудами, земельної ділянки площею 0,2500 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 3221289001:01:028:0056 та земельної ділянки площею 0,2540 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3221289001:01:028:0057, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, які посвідчені державним нотаріусом Броварської районної державної нотаріальної контори Київської області Падучак -Коваль Л . Л., зареєстровані в реєстрі за № 3-4518, № 3-4522, № 3-4526, № 3-4530, № 3-4534 і № 3-4538;
визнати за кожним із них, ОСОБА_1 і ОСОБА_2, у порядку спадкування за законом право власності на 1/18 частку вказаного спадкового майна.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2018 року
Позов ОСОБА_1 і ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано недійсними свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, видані 21 вересня 2016 року на ім`я ОСОБА_3 на Ѕ частку у спадщині, яка складається з житлового будинку №АДРЕСА_1 із господарськими будівлями і спорудами, земельної ділянки площею 0,2500 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 3221289001:01:028:0056 та земельної ділянки площею 0,2540 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3221289001:01:028:0057, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, посвідчені державним нотаріусом Броварської районної державної нотаріальної контори Київської області Падучак -Коваль Л .Л., зареєстровані в реєстрі за № 3-4518, № 3-4522 і № 3-4526.
Визнано недійсними свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, видані 21 вересня 2016 року на ім`я ОСОБА_4 на Ѕ частку у спадщині, яка складається з житлового будинку № АДРЕСА_1 із господарськими будівлями і спорудами, земельної ділянки площею 0,2500 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 3221289001:01:028:0056 та земельної ділянки площею 0,2540 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3221289001:01:028:0057, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, посвідчені державним нотаріусом Броварської районної державної нотаріальної контори Київської області Падучак -Коваль Л . Л., зареєстровані в реєстрі за № 3-4530, № 3-4534 і № 3-4538.
У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що правова позиція щодо правил та порядку спадкування за заповітом частки у спадщині одного із спадкоємців за заповітом, який помер до відкриття спадщини, висловлена Верховним Судом України у цивільній справі № 6-2946цс15. 1/3 частка спадкового майна (житлового будинку із господарськими будівлями і спорудами та двох земельних ділянок), яку ОСОБА_6 заповідав своєму синові ОСОБА_7, батькові позивачів та брату відповідачів, який помер до відкриття спадщини, вважається такою, що не охоплена заповітом від 18 листопада 2011 року, а тому спадкування цієї 1/3 частки спадкового майна має здійснюватися за законом у загальному порядку. Право на спадкування неохопленої заповітом 1/3 частки зазначеного спадкового майна в рівних частках мають діти спадкодавця: син ОСОБА_3 і дочка ОСОБА_4, відповідачі у справі, кожний по 1/9 частки, та двоє онуків спадкодавця ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - 1/9 частки, кожний по 1/18 частки. Останні двоє в рівних частках спадкують ту частину спадщини, яка за законом належала б їх батькові ОСОБА_7 . Також відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_4, крім спадкування по 1/9 частки спадкового майна за законом, мають право на спадкування кожний по 1/3 частки спадкового майна за заповітом. У виданих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 свідоцтвах про право на спадщину за заповітом державним нотаріусом Броварської районної державної нотаріальної контори Київської області Падучак -Коваль Л . Л. неправильно визначено та зазначено розмір належних відповідачам часток у спадщині за заповітом. Тому суд зробив висновок, що видані ОСОБА_3 і ОСОБА_4 після смерті батька ОСОБА_6 свідоцтва про право на спадщину за заповітом, кожному на Ѕ частку всього спадкового майна, підлягають визнанню недійсними, оскільки згідно із заповітом від 18 листопада 2011 року права на спадкування Ѕ частки спадкового майна вони не мають. Позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у частині визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за заповітом за № 3-4518, № 3-4522 і № 3-4526, виданих ОСОБА_3, та за № 3-4530, № 3-4534 і № 3-4538, виданих ОСОБА_4, ґрунтуються на вимогах закону, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню.
При відмові в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 і ОСОБА_2 вимог про визнання за кожним із них права власності на 1/18 частку спадкового майна суд вказав, що перешкодою в отриманні кожним із позивачів свідоцтв про право на спадщину за законом на 1/18 частку спадкового майна за правом представлення була видача свідоцтв на все спадкове майно спадкоємцям за заповітом ОСОБА_3 і ОСОБА_4 . Оскільки вказані свідоцтва про право на спадщину за заповітом судом визнаються недійсними, суд вважав, що після набрання цим рішенням суду законної сили ОСОБА_1 і ОСОБА_2 мають право звернутися до Броварської районної державної нотаріальної контори Київської області для отримання ними свідоцтв про право на спадщину за законом. Суд не може підміняти собою нотаріуса, який уповноважений у встановленому законом порядку посвідчувати та видавати документи (свідоцтва), що посвідчують право власності особи на нерухоме майно в порядку спадкування.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, а рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 квітня 2018 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що задовольняючи в цій частині позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із аналізу статей 1222, 1223, 1245, 1261, 1266 ЦК України, а також із обставин справи, та дійшов висновку, що 1/3 частка спадкового майна, яку спадкодавець ОСОБА_6 заповідав своєму синові ОСОБА_7 - батькові позивачів, який помер до відкриття спадщини, належить вважати такою, що не охоплена заповітом від 18 листопада 2011 року, а тому її спадкування належить здійснювати за законом у загальному порядку. Оскільки дружина спадкодавця ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_6, право на спадкування неохопленої 1/3 частини спадщини підлягає розподілу в порядку спадкування за законом між спадкоємцями ОСОБА_6 . Вище зазначений висновок, знайшов підтвердження за результатами розгляду Верховним Судом України справи №6-2946цс15.Таким чином, колегія суддів зробила висновок, що рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсними свідоцтв про право власності в порядку спадкування за заповітом, посвідчені державним нотаріусом Броварського району Київської області від 21 вересня 2016 року за №3-4518, №3-4522, №3-4526 на ім`я ОСОБА_3 та за № 3-4530, №3-4534, №3-4538 на ім`я ОСОБА_4, є таким, що відповідає вимогам закону і постановлене на повно з`ясованих обставинах справи.
Рішення в частині відмови позивачам у їх вимогах про визнання за ними права спадкування в порядку представлення, колегія суддів відхилила, зазначивши, що позивачам з цього питання належить звернутись до нотаріуса, який уповноважений за законом вирішувати ці правовідносини і лише у разі незгоди з діями нотаріуса, вони вправі оскаржити його дії до суду.
Аргументи учасників справи
У січні 2019 року ОСОБА_4 засобами поштового зв`язку подала касаційну скаргу, в якій просила оскаржені рішення скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову. При цьому посилалася на те, що суди неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що 18 листопада 2011 року, спадкодавець ОСОБА_6, склав заповіт, яким усе належне йому майно заповідав трьом своїм дітям, двом синам ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, та дочці ОСОБА_4, у рівних частинах кожному. ІНФОРМАЦІЯ_8, тобто за один рік до смерті спадкодавця ОСОБА_6 та відкриття спадщини після його смерті, у віці 61 рік, помер син спадкодавця, батько позивачів, тобто один із спадкоємців за вказаним заповітом - ОСОБА_7 . Згідно копії спадкової справи № 628/2015 у визначений законом шестимісячний строк до Броварської районної державної нотаріальної контори Київської області із заявами про прийняття спадщини після його смерті звернулися: відповідно 16 жовтня та 03 листопада 2015 року, син і дочка спадкодавця - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (відповідачі у справі), 04 грудня 2015 року звернулись онуки спадкодавця - ОСОБА_1 і ОСОБА_2 (позивачі у справі). Сутність права представлення полягає в тому, що особа, яка має право на спадкування після спадкодавця померла до відкриття спадщини, після нього, тому право на спадкування частки у майні спадкодавця переходить до спадкоємців померлого спадкоємця. Тільки в тому випадку, якщо відбувається спадкування за законом і тільки за умови настання смерті спадкоємця до дня смерті спадкодавця, в порядку спадкової трансмісії. ОСОБА_6 за життя склав заповіт, а тому в цьому випадку відбувається спадкування за заповітом.
Зазначає, що у відповідності до статті 1245 ЦК України частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. До числа цих спадкоємців входять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом. Тобто, якщо особа одночасно є спадкоємцем за законом та за заповітом, реалізація її права на спадкування (прийняття спадщини, або відмова від неї) відбувається окремо, щодо кожного з видів спадкування, шляхом подання заяви про прийняття спадщини за законом та заповітом, не виключено, що особа має право здійснити спадкування лише за одним з видів спадкування, наприклад прийняти спадщину за законом і заяви про відмову від прийняття спадщини за заповітом, тощо. Виникнення права на спадкування за законом відбувається у разі відмови від прийняття спадщини всіма спадкоємцями за заповітом, або неохоплення заповітом усієї спадщини.
Суди зробили неправильний висновок частково задовольнивши позовні вимоги позивачів, встановивши, що спадщина, що є предметом спору, є такою, що не охоплена заповітом від 18 листопада 2011 року, тому спадкування 1/3 частки спадкового майна має здійснюватись за законом, у загальному порядку. Оскільки відповідно до заповіту від 18 листопада 2011 року, спадкоємці за заповітом ОСОБА_3 та ОСОБА_4, згідно із волею заповідача ОСОБА_6 спадкують лише по 1/3 частки всього спадкового майна. В дійсності, згідно до змісту заповіту, частки спадкоємців встановлені не були, мова йшла про все належне майно, яке батько заповідав своїм дітям в рівних частках.
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовилися від прийняття спадщини після батька ОСОБА_7 на користь матері ОСОБА_13, а тому не мали взагалі права звертатися до суду з цим позовом.
Вказує, що суди не звернули увагу, що позивачами було невірно визначено суб`єктний склад учасників справи, оскільки між позивачами та відповідачами відсутній спір про право, відповідачі своїми діями не порушували охоронюваних законом прав позивачів. Фактично позивачами оскаржувались дії державного нотаріуса Броварської районної державної нотаріальної контори Київської області Падучак -Коваль Л. Л., яка видала відповідачам оспорювані свідоцтва про право власності в порядку спадкування за заповітом. Матеріали справи не містять, а позивачі не надали належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідачі порушили їх права. Фактично сталось так, що задовольнивши позов, суд визнав дії відповідачів такими, що порушили права позивачів. Позивачі обрали не правильний спосіб захисту своїх прав, у зв`язку із чим оскаржувані судові рішення повинні бути скасованими, та ухвалено нове рішення, про відмову у задоволені позову повністю. У відповідно до приписів статей 1301 та 1223 ЦК України свідоцтво про право на спадщину за заповітом скасовується виключно у разі скасування самого заповіту. Інших підстав законодавець не передбачає. В цій справі заповіт не скасований, тобто є дійсним (позов про його визнання не дійсним судом не був задоволений). Позов щодо визнання спадщини не охопленою заповітом, позивачами не заявлявся. У державного нотаріуса не буде законних підстав для видачі інших свідоцтв, адже дії нотаріуса судовим рішенням не визнанні незаконними, його не зобов`язано вчинити певні дії.
Аналіз касаційної скарги свідчить, що судові рішення оскаржуються у касаційному порядку лише в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за заповітом, виданих 21 вересня 2016 року на ім`я ОСОБА_3 на Ѕ частку у спадщині, зареєстровані в реєстрі за № 3-4518, № 3-4522, № 3-4526 та визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину за заповітом, виданих 21 вересня 2016 року на ім`я ОСОБА_4 на Ѕ частку у спадщині, зареєстровані в реєстрі за № 3-4530, № 3-4534, № 3-4538. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
У пункті 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.