ПОСТАНОВА
Іменем України
04 червня 2020 року
Київ
справа №440/2019/19
адміністративне провадження №К/9901/31106/19, №К/9901/32481/19,
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :
судді-доповідача- Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Гусака М.Б.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Техінпром" та Головного управління ДФС у Полтавській області
на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 1 серпня 2019 року (суддя - Супрун Є.Б.,)
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року (головуючий суддя: Присяжнюк О.В., судді: Спаскін О.А., Любчич Л.В. )
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Техінпром"
до Головного управління ДФС у Полтавській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1.Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Техінпром" (надалі також - ТОВ "Техінпром", позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі також - ГУ ДФС у Полтавській області; відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 4 березня 2019 року № 0002581405, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 503477,50 грн., в тому числі 402782 грн. за основним платежем та 100695,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
В обґрунтування позову вказувало, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства є безпідставними, оскільки операції з придбання деталей у ТОВ "Файзер Компані", ТОВ "Фірма "Славія", ТОВ "НВП "Полі-пласт", ТОВ "Мастек Груп" фактично здійснені та підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку. Щодо вироку, який винесено відносно посадових осіб ТОВ "Файзер Компані", позивач вказує, що визнання директора ТОВ "Файзер Компані", винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, не свідчить про незаконність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість у взаємовідносинах з цим контрагентом з огляду на презумпцію невинуватості добросовісного платника податків, яким є позивач, та індивідуальний характер юридичної відповідальності.
1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 1 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 4 березня 2019 року № 0002581405 в частині збільшення ТОВ "Техінпром" суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 305691,25 грн., в тому числі 244553 грн. - за основним платежем та 61138,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Роблячи висновок про обґрунтованість вимог в частині, суди попередніх інстанцій виходили з того, що фактичне здійснення операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ "Фірма "Славія", ТОВ "НВП "Полі-пласт", ТОВ "Мастек Груп" підтверджується відповідними наявними у матеріалах справи доказами.
При цьому, як зазначили суди першої та апеляційної інстанцій, первинні документи, які стали підставою формування податкового кредиту за результатами операцій з ТОВ "Файзер Компані", виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, а відтак не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.
1.3. Короткий зміст касаційних скарг та відзивів на них
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року та рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 1 серпня 2019 року по справі № 440/2019/19 в частині відмови в задоволенні позовних вимог, а саме визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Полтавській області рішення від 4 березня 2019 року № 0002581405, яким визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 197 786,25 грн. в тому числі основний платіж 158 229,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція в розмірі 39 557,25 грн. та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач в касаційній скарзі просив скасувати частково рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 1 серпня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року по справі № 440/2019/19 в частині задоволення позовних вимог.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просив касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог залишити без змін.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просив касаційну скаргу ТОВ "Техінпром" залишити без задоволення, а постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року та рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 1 серпня 2019 по справі № 440/2019/19 залишити без змін.
2. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
2.1. Доводи позивача, викладені в касаційній скарзі та у відзиві на касаційну скаргу відповідача
Посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права в частині відмовленої позовної вимоги, позивач зазначив, що:
- сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для ТОВ Фірма "Техінпром", оскільки податкове законодавство не ставить у залежність право ТОВ Фірма "Техінпром" від розрахунку з бюджетом третіх осіб;
- наявність вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій;
- ні акт перевірки, ні оскаржувані судові рішення не містять причини по яким надані первинні документі не підтверджують фактичне здійснення господарської операції та не вказано які саме норми діючого законодавства та порядок заповнення певних первинних документів порушені з боку ТОВ Фірма "Техінпром".
У відзиві на касаційну скаргу позивач наполягає на тому, що фактичне здійснення операцій ТОВ "Фірма "Славія", ТОВ "НВП "Полі-пласт", ТОВ "Мастек Груп" підтверджується відповідними доказами, оцінка яким надана судами з дотриманням положень процесуального законодавства.
2.2. Доводи відповідача, викладені в касаційній скарзі та у відзиві на касаційну скаргу позивача
В касаційній скарзі відповідач вказує про недотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального законодавства, оскільки при вирішення спору не враховано, що:
- до перевірки не надано товарно-транспортних накладних та довіреностей на отримання товару, як документального підтвердження факту придбання та перевезення товару;
- оглядом видаткових накладних встановлено неможливість ідентифікації відповідальних осіб за здійснення господарських операцій та правильності їх оформлення. В графі "відвантажив" міститься лише підпис особи, а в графі "отримав" підпис та посилання на довіреність, яка позивачем не надана;
- враховуючи відсутність у підприємств-контрагентів основних засобів (складських приміщень, транспортних засобів), відсутність залучення відповідних послуг у третіх осіб (відсутні контрагенти - постачальники) та інші чинники свідчать про неможливість виконання оформлених господарських операцій.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач посилається на ті ж відомості, що зазначені в касаційній скарзі.
3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної контролюючим органом перевірки позивача складено акт від 7 лютого 2019 року №135/16-31-14-05-09/30485824, згідно зз висновками якого позивачем порушено вимоги пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 201.2 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України; тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) в результаті чого занижено податок на додану вартість в періодах, що перевірялися на загальну суму 402782 грн.
Висновки відповідача про порушення позивачем наведених норм ґрунтуються на тому, що позивач безпідставно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за результатами операцій із ТОВ "Файзер Компані", ТОВ "Фірма "Славія", ТОВ "НВП "Полі-пласт", ТОВ "Мастек Груп", які, на думку позивача, фактично не здійснювались.
На підставі акта перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 4 березня 2019 року № 0002581405, яким ТОВ Фірма "Техінпром" визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 503477,50 грн., в тому числі 402782 грн. - за основним платежем та 100695,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Згідно з обставинами, встановленими судами попередніх інстанцій, між позивачем та його контрагентами ТОВ "Файзер Компані", ТОВ "Фірма "Славія", ТОВ "НВП "Полі-пласт", ТОВ "Мастек Груп" укладено договори поставки товарно-матеріальних цінностей.
На підтвердження фактичної поставки товарів ТОВ "Фірма "Славія", ТОВ "НВП "Полі-пласт", ТОВ "Мастек Груп" позивачем надано відповідні докази: податкові, видаткові накладні, додаткові угоди, договори відступлення права вимоги, докази використання придбаних товарів у власній господарській діяльності.
Вироком Подільського районного суду м. Києва від 9 серпня 2017 року у справі №758/9102/17, який набрав законної сили, за результатами розгляду матеріалів кримінального провадження № 32016100060000058 встановлено, що ОСОБА_1, який був засновником і керівником ТОВ "Файзер Компані", зізнався у скоєнні злочину та його визнано винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статі 27, частиною першою статті 205 та частиною 1 сатті 358 Кримінального кодексу України.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
Враховуючи вимоги статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд здійснює розгляд справи в межах касаційних скарг.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств врегульовані положеннями Податкового кодексу України.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
За змістом пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Податковий кредит звітного періоду, відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.