ПОСТАНОВА
Іменем України
04 червня 2020 року
Київ
справа №807/3121/14
адміністративні провадження №К/9901/57151/18 К/9901/60654/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та Виноградівської ОДПІ Головного управління державної фіскальної служби у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.02.2018 (суддя: Калинич Я.М.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2018 (колегія суддів: Запотічний І.І., Матковський З.М., Затолочний В.С.) у справі №807/3121/14 за позовом ОСОБА_1 до Виноградівської ОДПІ Головного управління державної фіскальної служби у Закарпатській області про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2014р. ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Виноградівському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 07.04.2014 № 0001751700 за формою "Р" ДПІ у Виноградівському районі ГУ Міндоходів у Закарпатській області.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що відсотки за користування кредитом, а так само штрафні санкції, нараховані банком відповідно до умов договору та анульовані за його рішенням, не є доходом платника податків в розумінні ПК України, який підлягає оподаткуванню. А відтак дії платника податків щодо не включення до річної податкової декларації за 2012 рік суми анульованої банком заборгованості в розмірі 876491,04 грн. по нарахованих відсотках за користування кредитом, штрафних санкціях в сумі 34459,76 грн. та заборгованості за відшкодування понесених банком витрат на примусове стягнення в сумі 3219 грн., відповідають даним нормам ПК України, оскільки анульовані банком відсотки за кредит та штрафні санкції, не є доходом позивачки.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.02.2018, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2018 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Виноградівському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області від 07.04.2014 № 0001751700 Форми "Р" в частині визначення позивачу грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 5225,86 грн. (п`ять тисяч двісті двадцять п`ять грн. 86 коп.), у тому числі 4044,69 грн. (чотири тисячі сорок чотири грн. 69 коп.) за основним платежем та 1181,17 грн. (одну тисяча сто вісімдесят одна грн. 17 коп.) за штрафними (фінансовими) санкціями. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Приймаючи рішення суди зазначили, що як додаткове благо, позивачці до складу сукупного оподатковуваного доходу необхідно включити основну суму прощеного банком боргу в розмірі 876491,04 грн. та відсотки, нараховані за користування кредитом - 10332,87 грн. Разом з тим, включення до загального оподатковуваного доходу позивачки штрафних санкцій у сумі 34459,76 грн. та витрат на примусове стягнення у сумі 3219 грн. суперечить нормі пп. "д" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, з урахуванням чого податкове зобов`язання нараховане на вказані сумі спірним податковим повідомленням-рішенням є незаконним та підлягає скасуванню.
Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій позивач та відповідач подали касаційні скарги, в яких кожен просив задовольнити на їх користь, а саме: позивач, скасувати рішення судів та заволинити позов. Відповідач просив також скасувати згадувані рішення судів в частині, в якій позов був задоволений та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.
Відзивів від сторін на їх касаційні скарги до суду касаційної інстанції не надходило.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи й правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги позивача, та залишення без задоволення касаційної скарги відповідача з таких підстав.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 з ПАТ "УкрСиббанк" 22.04.2008 року уклала договір споживчого кредиту у розмірі 150400 доларів США та договір іпотеки, за яким гарантією повернення коштів став її власний будинок.
Разом з тим, через фінансову кризу платежі банку в подальші роки були здійснено несвоєчасно, банк надсилав вимоги та претензії. Пізніше банк проводив акцію, в результаті якої після часткової сплати суми заборгованості за кредитом, залишок боргу банк анулював.
Як вбачається з матеріалів справи відповідно до наданого розрахунку, прощена заборгованість ОСОБА_1 склала суму в еквіваленті 914169,80 грн. При цьому, судами установлено, що не заперечується відповідачем і позивачем вказана сума складається із основної суми прощеного банком боргу в розмірі 866158,17грн., відсотків, нарахованих за користування кредитом - 10332,87 грн., штрафних санкцій у сумі 34459,76 грн. та витрат на примусове стягнення у сумі 3219 грн.
Згодом, банк 24.07.2012 надіслав позивачу повідомлення, в якому поставив її до відома про те, що анульована сума заборгованості є доходом позивачки, отриманим як додаткове благо, і позивачка зобов`язана сплатити податок з доходів з цієї суми в розмірі 17% відповідно до приписів Податкового кодексу України.
Як вбачається з наказу начальника ДПІ у Виноградівському районі від 27.02.2014 було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань відображення в податковій декларації про майновий стан і доходи, доходів, отриманих з інших джерел за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 24.03.2014 № 273/1752/ НОМЕР_1, яким встановлено порушення позивачем вимог: пп. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49, абз. "д" п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.04.2014 № 0001751700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 191 211,95 гривень, у тому числі за основним платежем в сумі 152 833,56 гривні та штрафними санкціями в сумі 38378,39 грн.
Незгода із вказаним податковим повідомленням рішенням стало підставою для звернення її до суду, який позов задовільнив частково, з чим частково не погоджується Верховний Суд, з огляду на наступне.
Згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).
Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є вичерпним.
Так, відповідно до підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції, чинній до 1 січня 2015 року) до оподатковуваного доходу включаються суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
Згідно з підпунктом "б" підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов`язання.
У той же час відносини, що виникають між банком та клієнтом з питань надання кредиту є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України.
Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - ЦК України) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 605 ЦК України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.