ПОСТАНОВА
Іменем України
04 червня 2020 року
Київ
справа №640/7749/19
адміністративне провадження №К/9901/34874/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши у письмовому провадження касаційну скаргу громадянина Федеративної Республіки Сомалі - ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року ( Кучма А.Ю. Бєлова Л.В., Лічевецький І.О.) у справі за адміністративним позовом Громадянина Федеративної Республіки Сомалі - ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних - вимог та їх обґрунтування:
Громадянин Федеративної Республіки Сомалі ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної міграційної служби України, Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Управління Державної міграційної служби України в Київській області №358 від 12 жовтня 2018 року про відмову ОСОБА_1 в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
- визнати протиправним та скасувати рішення Державної міграційної служби України №20-19 від 19 лютого 2019 року про відхилення скарги на наказ Управління Державної міграційної служби України в Київській області про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
- зобов`язати Державну міграційну службу України повторно розглянути заяву громадянина Федеративної Республіки Сомалі ОСОБА_1 про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до вимог чинного законодавства.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем під час прийняття оскаржуваних рішень не враховано всіх обставин, за наявності яких позивач звернувся зі заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій:
08 травня 2019 року ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2019 року вищевказаний адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Управління Державної міграційної служби України у Київській області № 358 від 12 жовтня 2018 року; визнано протиправним та скасовано наказ Державної міграційної служби України № 20-19 від 19 лютого 2019 року; зобов`язано Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області повторно розглянути заяву позивача про визнання біженцем або особою яка потребує додаткового захисту.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваних рішень відповідачі не надали достатньої уваги питанням, які потребують з`ясуванню, та, відповідно, дають можливість достеменно дійти висновку про очевидну необґрунтованість заяви громадянина Федеративної Республіки Сомалі ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. На думку суду, відповідачі діяли без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь - якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям на досягнення яких спрямоване це рішення, з огляду на що наказ № 358 від 12 жовтня 2018 року про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту та рішення № 20-19 від 19 лютого 2019 року про відхилення скарги громадянина Федеративної Республіки Сомалі ОСОБА_1 про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту підлягають скасуванню.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року апеляційну скаргу Державної міграційної служби України задоволено, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2019 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Громадянина Федеративної Республіки Сомалі - ОСОБА_1 відмовлено.
Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції, дійшов висновку, що позивач перебував у третій безпечній країні та мав нагоду звернутися за захистом, однак не скористався своїм правом, що ставить під сумнів його можливе переслідування чи погрози на його адресу в країні постійного проживання.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги:
Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновком суду апеляційної інстанцій щодо відмови у задоволенні позовних вимог, вважає постанову суду апеляційної інстанції необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Касаційну скаргу обгрунтовує побоюваннями стати жертвою переслідування незаконного формування Аль -Шабааб, через що був змушений покинути країну свого походження - Сомалі. Повернутися до Сомалі не бажає через відсутність захисту з боку держави та через побоювання застосування тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання в ситуаціях внутрішнього збройного конфлікту між Аш-Шабааб та урядом, а також систематичного порушення прав людини і загальнопоширеного насильства в Сомалі з боку усіх учасників протистояння. Вказує, що на підтвердження обґрунтованого побоювання позивача переслідування з боку Аш-Шабааб у засобах масової інформації та Інтернет, є достатньо загальнодоступних та відкритих джерел. Тому вважає, що у даній категорії справ не повинен доводити, що точно зазнає фізичних або душевних страждань на території країни свого походження.
Крім цього, скаржник у касаційній скарзі здійснює виклад обставин справи та надає їм відповідну оцінку, цитує норми процесуального та матеріального права, посилається на міжнародні нормативно-правові акти, що регулюють спірні правовідносини та судову практику національних судів та Європейського суду з прав людини, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями про часткове задоволення позовних вимог.
Позиція інших учасників справи:
У відзиві на касаційну скаргу Державна міграційна служба України заперечує проти вимог касаційної скарги та вважає, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року у даній справі прийнята судом за результатом всебічного вивчення матеріалів справи та без порушення норм матеріального та процесуального права.
Обґрунтовує це тим, що співробітниками міграційної служби було проведено аналіз наданої позивачем інформації з якої не вбачається підстав, що він переслідувався в Сомалі за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (Підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, оскільки надана інформація під час співбесід щодо фактів, які б підтверджували пряму загрозу життю, безпеці або свободі у разі повернення на Батьківщину є не переконливою, суперечливою, яка не дає підстав вважати, що позивач зазнав переслідувань за конвенційними ознаками.
Також на думку відповідача, судом апеляційної інстанції не було допущено порушення норм матеріального та процесуального права та розглянуто спір у відповідності до вимог КАС України, в межах позовних вимог, на засадах змагальності сторін, за результатом з`ясування всіх обставин справи та усіх доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Рух касаційної скарги:
16 грудня 2019 року до Верховного Суду як суду касаційної інстанції надійшла скарга громадянина Сомалі ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2020 року призначено касаційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що громадянин Федеративної Республіки Сомалі ОСОБА_1 25 вересня 2018 року звернувся до Управління державної міграційної служби у Київській області із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Відповідно до анкети, що міститься в матеріалах справи позивач - ОСОБА_1 є громадянин Федеративної Республіки Сомалі, ІНФОРМАЦІЯ_2, місце народження - Джидда, Саудівська Аравія, за національністю - сомалієць, віросповідання - іслам (суніт), рідна мова - сомалійська, освіта - початкова незакінчена (6 класів), сімейний стан - неодружений.
15 серпня 2018 року позивач нелегально прибув на територію України, автомобільним транспортом та пішки.
25 вересня 2018 року позивач звернувся із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту до територіального органу ДМС.
Як повідомив позивач, у зв`язку зі зміною правил реєстрації іноземних громадян у Саудівській Аравії, його було депортовано до Сомалі. В Сомалі йому було небезпечно жити через групування Аль-Шабаб, тому його батьки відправили до Європи.
Позивач прямував через місто Адіс-Абеба (Ефіопія), де пробув 7 днів, а далі попрямував літаком до Російської Федерації (м. Москва), де затримався на 1 місяць. До Російської Федерації позивач прибув легально, на підставі візи.
Як стверджує позивач, за захистом ні в Ефіопії, ні в Російській Федерації не звертався.
У заяві позивач повідомив, що не бажає повертатися до країни походження, оскільки побоюється зазнати переслідування з боку терористичного угрупування Аль-Шабаб, представники якого вбили братів позивача.
Разом з цим, позивач повідомив, що його родина зазнала переслідувань з боку клану Абгал, які забрали родинний будинок.
Також судами попередніх інстанції встановлено, що ані позивач, ані його родина ніколи не брали участі в політичних, релігійних або громадських організаціях. Ніколи не був причетний до інцидентів із застосуванням фізичного насильства, які пов`язані з расовою, національною, релігійною належністю, політичними поглядами.
12 жовтня 2018 року Управлінням Державної міграційної служби України в Київській області прийнято наказ №358 про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту громадянину Федеративної Республіки Сомалі ОСОБА_1 .
Відповідно до повідомлення від 12 жовтня 2018 року №156 громадянину Федеративної Республіки Сомалі ОСОБА_1 відмовлено в оформленні документів для вирішення питання про визначення біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у зв`язку з очевидною необґрунтованістю заяви, а саме через відсутність обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань та недоведеності загрози життю, безпеці чи свободи в країні походження, через побоювання застосування смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує честь, гідність, поводження чи покарання.
Вважаючи оскаржувану відмову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав.
Релевантні джерела права й акти їх застосування:
Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок регулювання суспільних відносин у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, втрати та позбавлення цього статусу, а також встановлення правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового захисту і яким надано тимчасовий захист в Україні врегульовано Законом України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".
Згідно із пунктами 1 та 13 частини першої статті 1 вказаного Закону біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань;
особа, яка потребує додаткового захисту - це особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та цього Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" довідка про звернення за захистом в Україні - це документ, що засвідчує законність перебування особи на території України на період, що розпочинається з моменту звернення особи з відповідною заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, і є дійсною для реалізації прав і виконання обов`язків, передбачених цим Законом та іншими законами України, до остаточного визначення статусу такої особи чи залишення нею території України.