ПОСТАНОВА
Іменем України
04 червня 2020 року
Київ
справа №820/522/17
адміністративне провадження №К/9901/22808/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Губської О.А., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року (судді: Григоров А.М., Подобайло З.Г., Тацій Л.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області Головного управління Національної поліції в Харківській області, третя особа - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області в особі ліквідаційної комісії, про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії, -
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 (далі- позивач, позивачка) звернулась до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі - ГУ НП в Харківській області, відповідач), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила:
- визнати протиправною відмову відповідача щодо прийняття позивача - старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1, інспектора СОГП Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, на службу до органів Національної поліції, яка викладена у листі від 21 грудня 2016 року № 9237/119-12/0116;
- зобов`язати ГУ НП в Харківській області прийняти позивача на службу до Національної поліції, як особу, яка прибула з органів МВС на посаду інспектора Київського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, з присвоєнням їй спеціального звання поліції, шляхом видання наказу про призначення з 29 листопада 2016 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29 листопада 2016 року позивачка звернулася із заявою до ГУНП в Харківській області про її прийняття до органів поліції на рівнозначну посаду, яку вона обіймала в лавах МВС.
Листом від 21 грудня 2016 року № 9237/119-12/2016 відповідач повідомив позивачку про те, що здійснення переведення на службу в поліції неможливо на підставі пункту 9 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію", оскільки передбачений вище Законом тримісячний термін минув і прийом до поліції не здійснюється.
Однак, позивач наполягає на тому, що подати заяву у встановлений Законом строк вона не мала можливості через об`єктивні, на її думку обставини, а саме: порушення роботодавцем вимог трудового законодавства, що підтверджено судом та пов`язаний з цим тривалий судовий процес.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року позов задоволено у повному обсязі. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Харківській області прийняти позивача на службу до Національної поліції України на підставі пункту 9 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію", шляхом видання наказу про призначення на посаду у Головне управління Національної поліції в Харківській області, рівнозначну посаді інспектора Київського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області з 29 листопада 2016 року.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позивачем не пропущений тримісячний строк для реалізації виявлення бажання про проходження служби в поліції, оскільки в рамках розгляду справи № 820/3205/16, встановлено факт неправомірності звільнення позивача з органів МВС через відсутність її звернення до уповноваженого органу з проханням подальшого проходження служби (переводом) до ГУМВС, з огляду на приписи частини 3 статті 184 КЗпП України, якими унормовано заборону звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.
Також суд першої інстанції зазначив, що в рамках розгляду справи № 820/3205/16 не встановлено факт завчасного та належного повідомлення позивача про необхідність її прибуття для написання рапорту з метою подальшого проходження служби в лавах Національної поліції. За висновками суду першої інстанції, позивачем не пропущений тримісячний строк для подання заяви про проходження служби в поліції.
На підставі частини 1 статті 72 КАС України суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та зобов`язав ГУНП в Харківській області прийняти ОСОБА_1 на службу до Національної поліції України згідно з пунктом 9 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" шляхом видання наказу про призначення її на посаду у ГУНП в Харківській області, рівнозначну посаді інспектора Київського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області з 29 листопада 2016 року.
При цьому суд першої інстанції послався на правову позицію, викладену Верховним Судом України у постанові від 17 жовтня 2011 року, відповідно до якої встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи ( організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця ( держави) щодо працевлаштування працівників ліквідованої установи, невиконання такого зобов`язання порушує трудові гарантії працівника.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року та прийнято нову про відмову у задоволенні позову.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позивач у встановлений строк не виявила бажання проходити службу в поліції відповідно до пункту 9 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" та протягом трьох місяців, з дня публікації цього Закону України "Про Національну поліцію", тобто до 06 листопада 2015 року, не реалізувала свого права звернення із рапортом у встановлені строки та у порядку встановленому законодавством. Жодних перешкод які б заважали позивачу скористатися своїм правом і подати заяву відповідно до вимог Закону України "Про Національну поліцію" не встановлено.
Також суд апеляційної інстанції зазначив, що Законом України "Про Національну поліцію" не передбачено обов`язку відповідачем повідомляти позивача про необхідність прибуття для написання належного рапорту, з метою подальшого проходження служби в лавах Національної поліції.
Вказував на помилковість посилання суду першої інстанції на правову позицію, викладену Верховним Судом України у постанові від 17 жовтня 2011 року, оскільки дане рішення стосується правовідносин, які виникли у зв`язку з ліквідацією Державної митної служби України і не регулювалися Законом України "Про Національну поліцію". Також вказав, що дане судове рішення оголошено 17 жовтня 2011 року, проте Закон України "Про Національну поліцію" прийнятий Верховною Радою України 02 липня 2015 року.
При цьому вважав неправильним посилання суду першої інстанції на факти, які встановлені постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року, оскільки у справі № 820/3205/16 відповідачем виступало Головне управління Міністерства внутрішніх справ України, і порушення законодавства при звільненні допущені саме ним, а в даній справі відповідачем є інший державний орган - Головне управління Національної поліції України, який не є правонаступником міліції і до якого Законом України "Про Національну поліцію" встановлено особливий порядок прийняття і звільнення зі служби.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.
Позивач у касаційній скарзі вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Скаржник наводить доводи, аналогічні позовній заяві, зокрема, зазначає, що правові висновки апеляційного суду суперечать висновкам, які викладені у постанові Харківського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року, оскільки в ході розгляду справи № 820/3205/16 встановлено, що ГУМВС України в Харківський області порушені права позивача в частині звільнення зі служби з органів внутрішніх справ всупереч вимогам частини 3 статті 184 КЗПП України, якою встановлена заборона звільнення жінок, які мають дітей до 3 років (до 6років) з ініціатив власника або уповноваженого ним органу, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням.
Скаржниця наполягає на тому, що її обов`язкове працевлаштування повинно відбуватися шляхом переводу для подальшого проходження служби в поліції.
Скаржниця вважає, що Закон України "Про Національну поліцію" підтверджує обов`язок роботодавця належним чином та у встановлені законом строки попередити працівника про рішення щодо його звільнення, а також запропонувати можливість переведення на іншу посаду за правилами трудового законодавства.
Скаржниця зазначає, що саме через порушення процедури її звільнення з органів МВС вона була позбавлена можливості завчасно подати заяву про прийняття її до поліції на підставі Закону України "Про Національну поліцію".
Вказує, що суд апеляційної інстанції не аргументував свою позицію про відсутність обов`язку у відповідача повідомляти позивача про необхідність прибуття для написання належного рапорту, з метою подальшого проходження служби в лавах Національної поліції.
Також скаржниця наголосила, що правова позиція, яка наведена у постанові Верховного Суду України від 17 жовтня 2011 року викладена як загальна, без уточнення щодо обмежень її застосування або дії у виключених правовідносинах, оскільки є основоположною і такою, що відповідає вимогам трудового законодавства та гарантій працівників.
Позиція інших учасників справи.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року.
14 лютого 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
За результатом автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: (суддя-доповідач) Бевзенко В.М., (судді) Шарапа В.М., Данилевич Н.А.
Розпорядженням в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 24 квітня 2020 року № 659/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Бевзенка В.М.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад суду: суддя - доповідач Загороднюк А. Г., судді: Губська О.А., Соколов В. М.
Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2020 року призначено справу до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року у справі № 820/3205/16, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління МВС України у Харківській області, третя особа - Київський відділ поліції Головного управління Національної поліції у Харківській області про скасування наказу, поновлення на посаді, зобов`язання нарахувати та виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу задоволено.
Скасовано наказ Головного управління МВС України в Харківській області від 06 листопада 2015 року № 683 о/с про звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1, інспектора СОГП Київського РВ ХМУ Головного управління МВС України в Харківській у запас Збройних Сил згідно з пунктами 10 та 11 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за пунктом 64 г (через скорочення штатів).
Поновлено позивача старшого лейтенанта міліції в органах внутрішніх справ на посаді інспектора СОГП Київського РВ ХМУ Головного управління МВС України в Харківській області або на іншій рівнозначній посаді з 06 листопада 2015 року.
Зобов`язано Головне управління МВС України в Харківській області нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 23 лютого 2016 року по день поновлення на посаді.
Допущено до негайного виконання постанову суду в частині поновлення позивача в органах внутрішніх справ на посаді інспектора СОГП Київського РВ ХМУ Головного управління МВС України в Харківській області з 23 лютого 2016 року, та в частині стягнення грошового забезпечення в межах одного місяця.
На виконання постанови, ГУМВС України в Харківській області в особі ліквідаційної комісії видано наказ від 28 листопада 2016 року № 33 о/с, яким, серед іншого, скасовано наказ Головного управління МВС України в Харківській області від 06 листопада 2015 року № 683 о/с про звільнення позивача старшого лейтенанта міліції, інспектора СОГП Київського РВ ХМУ Головного управління МВС України в Харківській у запас Збройних Сил згідно з пунктами 10 та 11 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за пунктом 64 г (через скорочення штатів). Поновлено позивача старшого лейтенанта міліції в органах внутрішніх справ на посаді інспектора СОГП Київського РВ ХМУ Головного управління МВС України в Харківській області або на іншій рівнозначній посаді з 06 листопада 2015 року.
Після видання вказаного наказу, 29 листопада 2016 року позивач звернулась до Головного управління Національної поліції в Харківській області із заявою, в якій просила прийняти її до органів Національної поліції на посаду, рівнозначну посаді, яку вона обіймала в лавах МВС.
Листом від 21 грудня 2016 року № 9237/119-12/0116 позивачу повідомлено, що здійснення переведення її на службу в поліцію на підставі пункту 9 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" неможливо, у зв`язку з тим, що передбачений зазначеним вище Законом України тримісячний термін минув та, на теперішній час, прийом до Національної поліції не здійснюється.
Отримавши вказаного листа, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав, оскільки вважала надану відповідь на її заяву про призначення до лав Національної поліції, протиправною.
Релевантні джерела права й акти їх застосування.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У рамках реформування правоохоронної системи України 2 липня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про Національну поліцію" № 580-VIII.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про утворення Національної поліції України" № 641 від 02 вересня 2015 року, утворено Національну поліцію України.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про Національну поліцію"- національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ України" вирішено утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції та ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи МВС.
Згідно з пунктом 8 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.
Пункт 9 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" передбачає, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.
Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.
Пункт 10 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" встановлює, що працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.